Йост ван ден Вондел

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Йост ван ден Вондел
нід. Joost van den Vondel
Йост ван ден Вондел. Портрет роботи Ф. Конінка, 1665
Йост ван ден Вондел. Портрет роботи Ф. Конінка, 1665
Дата народження 17 листопада 1587(1587-11-17)
Місце народження Кельн, Німеччина
Дата смерті 5 лютого 1679(1679-02-05) (91 рік)
Місце смерті Амстердам, Нідерланди
Національність нідерландець
Громадянство Нідерланди Нідерланди
Мова творів нідерландська
Рід діяльності поет, драматург
Напрямок Відродження, класицизм, бароко
Жанр драма, поема

Йост ван ден Вондел (нід. Joost van den Vondel; *17 листопада 1587, Кельн, Німеччина5 лютого 1679, Амстердам, Нідерланди) — нідерландський поет і драматург; один з найяскравіших представників «Золотого століття» нідерландської літератури, основоположник нідерландської національної драми. Своєю творчістю заклав основи сучасної нідерландської літературної мови.

З життя і творчості[ред.ред. код]

Йост ван ден Вондел — син купця-анабаптиста, який переселився під час релігійних гонінь у Кельн. Молодий Вондел услід за батьком також мав стати торговцем. Переселившись у 12-річному віці в Амстердам, почав займатися поезією в школах «риторики», де здобув гуманітарну освіту і засвоїв стародавні мови.

Твори Вондела охоплюють майже всі види поетичної творчості: він — автор ліричних, епічних і дидактичних віршів, а також численних драм (загалом 32), що принесли йому світову славу. Перекладав французьких, італійських і античних авторів.

У Нідерландах Ренесанс збігся у часі з національним визволенням та реформуванням, тож творчість Вондела відображала всі ці історичні віхи. У александрійських віршах він оспівував велич країни, зростання торгових міст, подвиги голландців на суші і на морі; у віршах античної форми оспівував національний рух проти іспанців («Geboortklock van Willem van Nassau», 1626 та ін).

Ще наочнішим є поєднання елементів Ренесансу та Реформації (а заразом й ідеології пуританського кальвінізму) в драмах Вондела. Більшість з них написано на біблійні теми («Великдень», «Йосип у Єгипті», «Їфтах», «Самсон», «Соломон», «Адам у вигнанні», «Ной» та багато ін.), деякі — на історичні («Гейсбрехт Амстердамський», «Марія Стюарт», «Батавські брати» та ін.). Перша з них — «Гейсбрехт ван Амстел» («Гейсбрехт Амстердамський», 1637) прославляла Амстердам, і була написана автором спеціально на відкриття першого нідерландського національного театру «Схаубюрг» у Амстердамі[1].

У біблійних драмах Вондел часто відгукується на події свого часу, — так, наприклад, у «Великодні» він під виглядом виходу юдеїв зі Єгипту оспівує боротьбу Нідерландів проти Іспанії. У формально-мистецькому відношенні ці біблійні драми побудовані за класичними канонами (спершу за Сенекою, потім за Евріпідом і Софоклом: кожна п'єса складається з 5 дій з довгими монологами і заключними хорами).

Пам'ятник Й. ван ден Вонделу в Амстердамі

Попри сценічність, драми Вондела є дуже одноманітними, оскільки всі характери героїв є наперед обмовленими і поданими вже готовими, а не розкриваються в боротьбі пристрастей; кохання відсутнє повністю, бо воно, на думку Вондела, профанує драму і суперечить законам моральності.

Зате Вондел переніс з грецької трагедії в свою, християнську, боротьбу з долею-фатумом, однак замість Зевса, усобленням цієї нездоланної сили виявляється божественне провидіння. Загибель героїв (наприклад, «Ной», «Батавські брати», «Адам у вигнанні» тощо) — це або покарання за порушення встановлених Богом законів, або вона є очищенням душі в християнському розумінні (наприклад, у драмах «Йосип у Єгипті» , «Марія Стюарт» і ін.)

Таким чином, у драмах Вондела є, крім іншого, елементи пуританської драми, що відображають релігійно-моралістичні тенденції переможного в тодішніх Нідерландах кальвінізму. Ці тенденції, щоправда, неминуче згодом привели до повного окостеніння войовничого колись кальвінізму, і вже старий гуманіст Вондел перейшов у католицтво. У дусі нової віри були написані його останні оди і пасторалі.

Йост ван ден Вондел — також автор дослідження «Вступ до нідерландського поетичного мистецтва» (1650).

Значний вплив Вондел справив на Джона Мілтона, надто своєю драмою «Люцифер», а також на німецьку літературу (Андреас Гріфіус, Мартін Опіц).

П'єси[ред.ред. код]

  • «Великдень, чи Звільнення дітей Ізраїлевих з Єгипту» (Het Pascha ofte De verlossinge der kind'ren lsraels wt Egypten, 1610);
  • «Єрусалим спустошений» (Hierusalem verwoest, 1620)
  • «Паламед, або загублена щиросердність» (Palamedes of Vermoorde onnoselheit, 1625)
  • «Амстердамська Гекуба» (De amsteldamsche Hecuba, 1626; адаптація трагедії «Троянки» Сенеки);
  • «Іполит» (Hippolytus, 1628; адаптація трагедії «Федра» Сенеки);
  • «Йосип, або Цофнат-Панеах» (Josef of Sofompaneas, 1635; переклад драми з латини Гуго Гроція);
  • «Гейсбрехт Амстердамський» (Gysbreght van Aemstel, 1637);
  • «Силій і Мессаліна» (Silius en Messalina, бл. 1639);
  • «Діви» (Maeghden, 1639);
  • «Йосип при дворі» (Joseph aan 't hof, 1640);
  • «Йосип в Дофані» (Joseph in Dothan, 1640);
  • «Йосип у Єгипті» (Joseph in Egypten, 1640);
  • «Брати» (Gebroeders, 1640);
  • «Петро і Павло» (Peter en Pauwels, 1641);
  • «Марія Стюарт, або замучена величність» (Maria Stuart of Gemartelde majesteit, 1646);
  • «Мешканці Левової долини» (Leeuwendalers, 1647);
  • «Соломон» (Salomon, 1648);
  • «Люцифер» (Lucifer, 1654);
  • «Салмоней» (Salmoneus, 1657);
  • «Їфтах, або обітниця-офіра» (Jeptha of Offerbelofte, 1659);
  • «Самсон, або Священна помста» (Samson of Heilige wraeck, 1660);
  • «Цар Давид у вигнанні» (Konig David in ballingschap, 1660);
  • «Цар Давид при владі» (Konig David herstelt, 1660);
  • «Фінікіянки» (Feniciaanse, 1660; адаптація трагедії Евріпіда);
  • «Трахініянкі» (Trachiniae, 1660; адаптація трагедії Евріпіда);
  • «Адонія, або згубне прагнення корони» (Adonias of Rampgzalige kroonzucht, 1661);
  • «Батавські брати, або Задавлена свобода» (Batavische gebroeders of Onderdruckte vryheit, 1663);
  • «Фаетон, або Безрозсудна відвага» (Faeton of Reuckeloze stoutheit, 1663);
  • «Адам у вигнанні, або Трагедія трагедій» (Adam in ballingschap of Alter treurspelen treurspel, 1664);
  • «Чунчжень, або Захід сонця китайського панування» (Zungchin of Ondergang der sineesche heerschappije, 1667);
  • «Ной, або Загибель першого світу» (Noah of Ondergang der eerste wereld, 1667).

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Baumgartner A., Joost van den Vondel, Freiburg, 1882.
  • Looten C., Etude littéraire sur le poète néerlandais Vondel, Lille, 1889.
  • Hack, J. van den Vondel, Hamburg, 1890.
  • Alberdingk J. A., Thijm, Portretten van Joost van den Vondel, Amst., 1895.
  • Kalff G., Vondel leven, 2-е вид., Haarlem, 1902;
  • Brandt G., Leven van Vondel, reitgeg. door J. Hoeksma, Amst., 1905.
  • Simons J., Vondel dramatick, Amst., 1912.
  • Edmundson, Milton and Vondel, Lpz., 1885.
  • Kollwijn, Ueber d. Einfluss d. Holländisch. Dramas.
  • Данчев В. В. Тема повстання в трагедії Йоста Ван ден Вондела «Люцифер». // «Іноземна філологія», 1969, вип. 19
  • Ошис В. В. Йост Ван ден Вондел // в кн. Ошис В. В. История нидерландской литературы., М., 1983

Примітки[ред.ред. код]

  1. Нечепорук Є. І. Вондел Йост ван ден // Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — с. 354

Джерела та посилання[ред.ред. код]