Серен К'єркегор
| Західна філософія Філософія XIX століття |
|
|---|---|
 Søren Aabye Kierkegaard. Скеч Нільса Крістіана К'єркеґора |
|
| Народився | 5 травня 1813 Копенгаген, Данія |
| Помер | 11 листопада 1855 Копенгаген, Данія |
| Основні інтереси | релігія, метафізика, епістемологія, естетика, етика, психологія |
| Значні ідеї | вважається батьком екзистенціалізму, розпач, екзистенціальна криза, три сфери людського існування, лицар віри, нескінченна якісна відмінність, стрибок віри, існуючий мислитель |
|
Вплинули на нього
|
|
|
Вплинув на
|
|
Серен К'є́ркегор (дан. Søren Kierkegaard; МФА: [ˈsœːɐn ˈkʰiɐ̯kəˌɡ̊ɒˀ](
слухати)) (5 травня 1813 — 11 листопада 1855) — данський філософ і теолог, основоположник екзистенціалізму.
[ред.] Біографія
Виховання юного Серена перебувало під контролем батька; лише у шість років Серен пішов навчатись до школи. Восени 1830 року з волі батька сімнадцятилітній Серен став студентом теологічного факультету Копенгагенского університету. Зарахований, як і всі студенти, до королівської лейб-гвардії, він уже через три дні був відрахований за станом здоров'я. К'єркеґор провадив легковажне життя, властиве молодіжній богемі, віддаючи перевагу пиятиці із приятелями в ресторанах та відвідинам оперного театру перед серйозними заняттями і вивченням богословських трактатів. Батько терпляче оплачував усі борги свого «блудного сина».
Однак життя гуляки й джиґуна викликало у хлопця внутрішнє невдоволення, розчарування й депресії. З цього стану Серена вивело несподіване знайомство із його першою й останньою любов'ю, чотирнадцятирічною Реґіною Ольсен. К'єркеґор уперше зустрівся з нею в травні 1837 року, а по трьох роках знайомства вони заручилися. На другий день після заручин, як свідчить його «Щоденник», наречений уже шкодував про це. Рівно рік по тому Реґіна, неочікувано для себе, одержала назад обручку із прощальним листом. Розійшовшись із Реґіною, Серен довгі роки важко переживав це розставання.
Через шість років після розриву заручин Реґіна вийшла заміж за свого колишнього вчителя й шанувальника Фріца Шлегеля, згодом данського губернатора на Антильських островах. «Вона вийшла заміж… Коли я прочитав про це в газеті, мене немов прибило…» К'єркеґор звернувся з листом до Шлегеля: «У цьому житті вона буде належати Вам. В історію вона увійде поруч зі мною». Він присвятив їй два свої «Повчальні мовлення». Він заповів їй усе своє майно. Реґіна Шлегель пережила К'єркеґора на пів століття: вона вмерла у 82 роки. «Він пожертвував мною Богові», — писала вона незадовго до смерті.
У літературних творах К'єркеґора є деякі роздуми про шлюб, які дещо прояснюють причини його екстравагантного вчинку. Це найважливіша подія в особистому житті К'єркеґора, біографія якого стала предметом незліченних досліджень.
Розрив з Реґіною відбувся через два тижні після того, як К'єркеґор захистив свою магістерську роботу «Про поняття іронії, з особливою увагою до Сократа». В 1838 році пішов з життя батько Серена. Батько залишив йому у спадок більш, як 30 тисяч ригсдалерта цінні папери. Що не тільки забезпечило йому комфортне існування, але й дозволило оплачувати видання своїх творів.
Останній рік життя К'єркеґора — це рік його бунту, заколоту, повстання проти релігійного лицемірства й формальної обрядовості протестантської церкви. Приводом до такого збурення стала смерть 1854 року очільника данської протестантської церкви єпископа Мюнстера, друга й духовного наставника К'єркегора-батька. Нервове виснаження не минуло без сліду: одного разу К'єркеґор знепритомнів, упав на вулиці — і через кілька днів помер на 42 році життя. Це сталося 11 листопада 1855 року. Відчуваючи наближення смерті, філософ забажав причаститися, але не з рук священика, а від приватної особи. Однак йому було відмовлено. Юрба бачила в його смерті перст Божий. Своєю епітафією він задовго до смерті обрав: «Той Одиничний».
[ред.] Погляди і творчість
В 1843 році вийшов друком найвагоміший твір К'єркеґора — двотомна етико-естетична робота «Або — або» в 838 сторінок. Протягом наступних дванадцяти років (до його смерті) він опублікував більш як шість тисяч друкованих сторінок (п'ятнадцять томів «Зібрання творів»), а його рукописна спадщина становить майже десять тисяч сторінок (у тому числі «Щоденник», початий ним з 1838 року й продовжуваний до кінця життя), що заповнили двадцять друкованих томів. Це естетичні, етичні, релігійні (88 «Повчальних мовлень»), філософські твори.
Усе життя К'єркеґор почував себе нещасною людиною: його долали меланхолія, іпохондрія, подолані пароксизмами творчого натхнення. Яких тільки відхилень не знайшли фахівці в датського філософа — шизофренія, епілепсія, Едипів комплекс, мазохізм, нарцисизм, несвідомий гомосексуалізм і маніакально-депресивний психоз.
Всупереч нескінченним сумнівам, що мордували К'єркеґора, він не сумнівався лиш в одному — у власній геніальності. «Я чудово знаю, — сверджував він уже на початку своєї літературної кар'єри, — що в цей час я найобдарованіша голова поміж всієї молоді…». А через п'ять років: «Те, що я є письменником, безумовно робить честь Данії, це я твердо знаю…» І ще рік по тому: „О, після моєї смерті одного «страху й тремтіння» буде досить, щоб моє ім'я стало безсмертним“. Назва однієї із кращих книг філософа — «Страх і тремтіння» — взято зі Старого Завіту — вона присвячена розгляду філософсько-моральних проблем на матеріалі оповіді про Авраама й Ісаака. Замислюючись над сенсом людського життя, К'єркеґор витворює вкрай песимістичну картину, що відображала соціальну дійсність його часу.
[ред.] Основні твори
- (1841) Про поняття іронії (Om Begrebet Ironi med stadigt Hensyn til Socrates)
- (1843) Або-або (Enten-Eller)
- (1843) Страх і трепет (Frygt og Bæven)
- (1843) Повторення (Gjentagelsen)
- (1844) Філософські крихти (Philosophiske Smuler)
- (1844) Поняття страху (Begrebet Angest)
- (1845) Стадії на життєвому шляху (Stadier paa Livets Vei)
- (1846) Заключне ненаукове післямова (Afsluttende uvidenskabelig Efterskrift)
- (1847) Повчальні мовлення в різному дусі (Opbyggelige Taler i forskjellig Aand)
- (1847) Справа любові (Kjerlighedens Gjerninger)
- (1848) Християнські мови (Christelige Taler)
- (1849) Хвороба до смерті (Sygdommen til Døden)
- (1850) Введення в християнство (Indøvelse i Christendom)
 |
Вікіцитати містять висловлювання, автором яких є: Серен К'єркегор |
