Кавалерідзе Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Іван Петрович Кавалерідзе
Кавалерідзе І.jpg
Дата народження 1 (13) квітня 1887(1887-04-13)
Місце народження хутір Ладанський, Сумська область
Дата смерті 3 грудня 1978(1978-12-03) (91 рік)
Місце смерті Київ
Національність Україна Україна
Сайт Сторінка на IMDb

Іва́н Петро́вич Кавалері́дзе (* 1 (13) квітня 1887(18870413), хутір Ладанський, нині Роменський район, Сумська область — † 3 грудня 1978, Київ) — український скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист, художник кіно. Народний артист УРСР (1969).

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народився в селянській сім'ї Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе (Кхварідзе) — сина Васо Кхварідзе, нащадка грузинського князівського роду, якого в середині 19 століття привіз в Україну московський генерал Ладонський після закінчення Кавказької війни.

Дитинство Івана Кавалерідзе минуло в селі Талалаївці Полтавської губернії (нині село Сильченкове Талалаївського району Чернігівської області).

1899 — закінчив початкову земську школу.

Більш за все йому подобалося ліпити з глини фігурки людей і тварин. Такі дивні розваги привернули увагу його дядька — художника й археолога Сергія Аркадійовича Мазаракі (представника відомого роду Мазаракі), що закінчив свого часу Петербурзьку академію мистецтв і працював хранителем скіфського відділу в Київському археологічному музеї. Він забрав хлопчика до Києва, де Іван навчався у приватній гімназії Валькера.

19071909 — навчався у Київському художньому училищі.

19091910 — навчався у Петербурзькій академії мистецтв у І.Гінцбурга.

19101911 — удосконалював художню майстерність у приватній студії Наума Аронсона (Париж), відтак повернувся до Києва, щоби взяти участь у конкурсі на найкращий проект пам'ятника княгині Ользі.

У лютому 1915 року був мобілізований до російської армії й направлений для проходження служби у 119-й запасний батальйон, дислокований у В'ятці, а в квітні 1915 року його перевели до школи прапорщиків у Петергоф (біля Петербургу), згодом — до 3-го Зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті біля покоїв останнього російського імператора Миколи II у лютому 1917 року.

Могила Івана Кавалерідзе

Жовтневий переворот І. П. Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де наприкінці жовтня 1918 створив пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у 6 школах, вів міський драмгурток і був головним режисером Роменського пересувного робітничо-селянського театру (19251930), організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо.

1941 року протягом Другої світової війни кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи.

По закінченні війни, коли радянська влада цькувала митця за перебування під німецькою окупацією, а Київська кіностудія виселила його зі службової квартири, майстра прихистила театральна актриса Любов Гаккебуш у своєму помешканні на Великій Житомирській, 17.

Помер у Києві 3 грудня 1978 року. Похований на Байковому цвинтарі.

Доробок у галузі скульптури[ред.ред. код]

Пам’ятник Шевченкові у Сумах (не існує). Архт. Кавалерідзе. Кубізм. 1926. На самому початку «хрущовської епохи», а саме в 1953 р., пам'ятник знесли: Микита Хрущов побачив у творчості Кавалерідзе прояви «кавказького сепаратизму», плюс генсеку дуже не подобався кубізм.

У творчому доробку Кавалерідзе — численні пам'ятники:

Автор проекту пам'ятника Богдану Хмельницькому в Кобеляках (1962), скульптурного портрету Федора Шаляпіна (1909), скульптурних композицій «Амвросій Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954), «Прометей» (1962), «Лев Толстой» (1965), «Святослав у бою», «Запорожець на коні», «О.Пушкін і М.Гоголь», «Марко Кропивницький», «Летять журавлі»; меморіальних таблиць і горельєфів.

Пам'ятник Тарасу Шевченку в Ромнах на Сумщині.jpg Пам'ятник Тарасу Шевченку в Полтаві.jpg Пам'ятник Богдану Хмельницькому в Чернігові.jpg Пам'ятник Григорію Сковороді в Лохвиці на Полтавщині (5).JPG
Скульптура Княгини Ольги.jpg Я Мудрый.jpg Памятник Артему.jpg Артем в Артемовске.jpg

Доробок у галузі кіно[ред.ред. код]

Діяльність у кіно розпочав 1911 року. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській (19281933) і Київській (19341941) кіностудіях.

Із 1957 по 1962 — режисер-постановник на Київській кіностудії ім. О. Довженка.

Неодноразово за свою творчість був звинувачений у «націоналістичному ухилі».

Як кінорежисер поставив фільми «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина» (1933), «Прометей» (1936), Наталка Полтавка (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григорій Сковорода» (1958), «Повія» (1961; за твором Панаса Мирного).

Фільмографія[ред.ред. код]

Художник[ред.ред. код]

Працював художником у кінофірмі «Тіман і Рейнгардт» (1911–1915), де створив портретний грим до стрічки «Уход великого старца» й оформив кінокартини:

  • «Ключі щастя»
  • «Розтрощена ваза»
  • «Ноктюрн Шопена»
  • «Які хороші, які свіжі були троянди»
  • «Анна Каренина»
  • «Війна і мир»
  • «Бранд»
  • «Крейцерова соната»
  • «Весна»
  • «Сильна, мов смерть»
  • «Гнів Діоніса»
  • «Енвер паша — зрадник Туреччини» та ін.

Режисер[ред.ред. код]

Як режисер поставив (переважно за власними сценаріями) на Одеській (1928–1933) і Київській (1934–1941, 1957–1962) кіностудіях художні фільм:

Художній керівник трьох випусків «Українські пісні на екрані» (1936).

Сценарист[ред.ред. код]

  • «Марія Іванівна»
  • «Тарас Бульба»
  • «Фарфор»
  • «Київська Русь»

Інше[ред.ред. код]

Автор п'єс, які йшли у театрах Харкова, Тернополя, Дніпропетровська, Сум та ін.:

  • «Вотанів меч» (1966)
  • «Перша борозна» (1969)
  • «Перекоп»
  • «Григорій і Параскева»

Залишив збірку статей і спогадів.

Пам'ять[ред.ред. код]

Музей-майстерня І.Кавалерідзе
Меморіальна дошка
  • 1987 — започатковано Художньо-меморіальний музей І. Кавалерідзе у с. Новопетрівка Сумської області.
  • 1989 — відкрито галерею скульптурних робіт при Сумському художньому музеї.
  • 1992 — створено Благодійний меморіальний фонд Івана Кавалерідзе в Києві.
  • 1993 — в Києві відкрито музей-майстерню митця й виставочний зал «В домі Івана Кавалерідзе».
  • Ім'ям Івана Кавалерідзе названо вулицю у Львові (1990).
  • На будинку в Києві (Червоноармійська, 16), де у 19541978 мешкав митець, встановлено меморіальну таблицю.
  • Митцю присвячено фільми:
    • «Грані таланту» (1970, М.Ліничук)
    • «Іван Кавалерідзе. На зламі часу» (1988, т/ф, Р.Синько)
    • «Княжий пам'ятник» (1992; Л.Борисова)
    • «Від Подолу до Золотих Воріт» (1997, відео; Р.Єфіменко)
    • «Шлях Івана Кавалерідзе» (1999, Г.Десятник)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — 848 с. — ISBN 5-88500-042-5. — С. 281–282 .
  • Ковпаненко Н. Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007. — С. 12—13.
  • Дєдов В. М. Творчі здобутки Івана Кавалерідзе в Донбасі. Науково-популярний нарис. — Славянск: Печатный двор, 2002, 78 с. з іл.
  • Виставка творів Івана Петровича Кавалерідзе. Каталог. — К., 1962
  • Ковпаненко Н. Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007 . — С. 12—13
  • Кино и время. Вып. 3-й. Режиссерьі советского художественного кино. — М., 1962 . — С. 123–124
  • Лінгарт Л. Іван Кавалерідзе і три етапи його кінотворчості. — Прага, 1962 (чеською мовою)
  • Німенко А. І. Кавалерідзе — скульптор. — К., 1967
  • Лелюх С. Кінематографічний пошук І. П. Кавалерідзе у відтворенні героїчного минулого українського народу. — К., 1970
  • Донець Л., Медведев Т. Иван Кавалеридзе // 20 режиссерских биографий. М., 1971 . — С.136—153
  • Зінич С., Капельгородська Н. Іван Кавалерідзе. — К., 1971
  • Нозадзе Шота. Іван Кавалерідзе. — Тбілісі, 1971 (груз. мов.)
  • Сценаристы советского художественного кино. — М., 1972 . — С. 157–158
  • Кавалерідзе Іван. П'єси. — К., 1976
  • И. П. Кавалеридзе (1887–1978). Каталог выставки. — Сумы, 1987
  • Кино: Знциклопедический словарь. — М., 1987. — С. 162
  • Великий Жовтень і Громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник. — К., 1987. — С. 230
  • Иван Кавалеридзе: Сборник статей, воспоминаний. — К., 1988
  • Енциклопедія українознавства. Т. 3. — Л., 1994. — С. 911
  • Капельгородська Н., Синько О. Іван Кавалерідзе. Грані творчості. — К., 1995
  • Капельгородська Н., Синько О. Відновлення історії. Пам'ятник княгині Ользі в Києві. — К., 1996
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 280–281
  • Капельгородська Н., Синько О. Іван Кавалерідзе. Скульптура. — К., 1997
  • Синько Ростислав. Поза часом і простором: Спогади про Івана Кавалерідзе. — К., 1997
  • Капельгородська Н., Синько О. «Ярослав Мудрий» Івана Кавалерідзе. — К., 1998
  • Шаров І. 100 видатних імен України. — К., 1999. — С. 157–162
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 588
  • Видатні діячі України минулих століть. — К., 2001. — С. 224–225
  • Синько Р. На зламах епох: І.Кавалерідзе й оточення. — К., 2002

Джерела[ред.ред. код]