Кавалерідзе Іван Петрович

Іван Петрович Кавалерідзе
Дата народження	26 квітня 1887(18870426)
Місце народження	хутір Ладанський, Сумська область
Дата смерті	3 грудня 1978
Місце смерті	Київ
Національність	Україна

Іва́н Петро́вич Кавалері́дзе (*26 квітня 1887, хутір Ладанський — †3 грудня 1978, Київ) — український радянський скульптор, кінорежисер, драматург, сценарист. Народний артист УРСР (1969).

Біографічні відомості

Народився 14 (26 квітня) 1887 року на хуторі Ладанський (нині село Новопетрівка Роменського району Сумської області) в селянській сім'ї Килини Луківни Кухаренко та Петра Васильовича Кавалерідзе (Кхварідзе) — сина нащадка грузинського князівського роду Васо Кхварідзе, якого в середині 19 століття привіз московський генерал Ладонський після закінчення Кавказької війни.

Дитинство Івана Кавалерідзе пройшло в селі Талалаївці на Полтавщині.

Початкову земську школу закінчив 1899 року. Більше за все йому подобалося виліплювати з глини фігурки людей і тварин. Такі дивні розваги привернули увагу його дядька — художника й археолога Сергія Аркадійовича Мазаракі, що закінчив свого часу Петербурзьку академію мистецтв і працював хранителем скіфського відділу в Київському археологічному музеї. Він забрав хлопчика до Києва, де Іван навчався у Київській гімназії Вальтера.

У 1907—1909 роках навчався у Київському художньому училищі. У 1909—1910 роках навчався у Петербурзькій академії мистецтв у І. Гінцбурга. У 1910—1911 роках удосконалював художню майстерність у приватній студії Н. Аронса у Парижі.

У лютому 1915 року Іван Кавалерідзе був мобілізований і направлений для проходження служби у 119-ий запасний батальйон, який дислокувався у В'ятці, а в квітні 1915 року майбутній скульптор і митець був переведений до школи прапорщиків у Петергоф, під Петербургом, а згодом — до Трього зведеного гвардійського запасного батальйону в Царському Селі, що стояв на варті коло покоїв останнього московського імператора Миколи Романова у лютому 1917 року.

Жовтневий переворот І. П. Кавалерідзе зустрів у Ромнах, де згодом за дорученням секретаря Роменського ревкому З. Й. Свідерського, а наприкінці 1920-их років — заступника голови Всеукраїнського фотокіновідділу, отримав доручення щодо створення місцевого музею та створення бюсту Тарасу Шевченку. Працюючи у відділі народної освіти у Ромнах, він викладав малювання у шести школах, вів міський драмгурток і був головним режисером Роменського пересувного робітничо-селянського театру (1925—30), організував Товариство охорони пам'яток старовини тощо.

1941 року в часи нацистської окупації кінорежисер і скульптор Іван Кавалерідзе керував відділом культури Київської міської управи.

Могила Івана Кавалерідзе

Помер у Києві 3 грудня 1978 року. Поховано на Байковому цвинтарі.

Доробок у галузі скульптури

У творчому доробку Кавалерідзе — скульптурний портрет Федора Шаляпіна (1909), пам'ятники — княгині Ользі у Києві (1911; зруйнований у 1919 р., відновлений у 1996 р.), Тарасу Шевченку в Ромнах (1919), Полтаві (1925), Сумах (1926, зруйнований на початку 1960-х рр.), Григорію Сковороді в Лохвиці (1922), Києві (1977), проект пам'ятника Ярославу Мудрому (1944—1960), проект пам'ятника Богдану Хмельницькому в Кобеляках (1962), композиції «Амвросій Бучма в ролі Миколи Задорожного» (1954), «Прометей» (1962); «Лев Толстой» (1965), «Святослав у бою», «Запорожець на коні», «О.Пушкін і М.Гоголь», «М.Кропивницький», «Летять журавлі»; меморіальні дошки та горельєфи.

Також створював монументальні пам'ятники видатним державним діячам СРСР — Артему у Бахмуті в 1924 р.,та в Слов'яногірську (тоді Святогірську), який було відкрито у 1927 році, та Леніну з комсомольцями.

Доробок у галузі кіно

Діяльність у кіно розпочав 1911 року. Працював художником, сценаристом і режисером на Одеській (з 1928 р.) і Київській (1934—1941) кіностудіях.

Із 1957 р. — режисер-постановник на Київській кіностудії ім. О.Довженка. Неодноразово за свою творчість звинувачувався у «націоналістичному ухилі».

Як кінорежисер поставив фільми «Злива» (1929), «Перекоп» (1930), «Коліївщина»(1933), «Прометей» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1937), «Григорій Сковорода» (1958), «Повія» (1961; за твором Панаса Мирного).

Фільмографія

Працював художником у кінофірмі «Тіман і Рейнгардт» (1911—1915), де створив портретний грим до стрічки «Уход великого старца» й оформив кінокартини:

• «Ключі щастя»,
• «Розтрощена ваза»,
• «Ноктюрн Шопена»,
• «Как хороши, как свежи были розы»,
• «Анна Каренина»,
• «Війна і мир»,
• «Бранд»,
• «Крейцерова соната»,
• «Весна»,
• «Сильна, мов смерть»,
• «Гнів Діоніса»,
• «Енвер паша — зрадник Туреччини» та ін.

Був режисером Одеської (1928—1933) і Київської (1934—1941, 1957—1962) кіностудій художніх фільмів, де поставив переважно за власними сценаріями кінокартини:

• «Злива» (1928, також художник фільму),
• «Перекоп» (1930),
• «Штурмові ночі» (1931),
• «Коліївщина» (1933),
• «Прометей» (1935),
• «Наталка Полтавка» (1936),
• «Запорожець за Дунаєм» (1937),
• «Стожари» (1939),
• «Григорій Сковорода» (1959),
• «Повія» (1961),

художній керівник трьох випусків «Українські пісні на екрані» (1936).

• Автор сценаріїв:
• «Марія Іванівна»,
• «Тарас Бульба»,
• «Фарфор»,
• «Київська Русь»;

п'єс «Вотанів меч», «Перекоп», «Перша борозна», «Григорій і Параскева», які йшли у театрах Харкова, Тернополя, Дніпропетровська, Сум та ін.;

Інше

Автор п'єс:

• «Вотанів меч» (1966);
• «Перша борозна» (1969).

Залишив збірку статей і спогадів.

Пам'ять

музей-майстерня

меморіальна дошка

1987 року започатковано Художньо-меморіальний музей І. Кавалерідзе у с. Новопетрівка Сумської обл., 1989 р. — галерею його скульптурних робіт при Сумському художньому музеї. 1992 р. створено Благодійний меморіальний фонд Івана Кавалерідзе в Києві, а 1993 р. там же відкрито Музей-майстерню митця й виставочний зал «В домі Івана Кавалерідзе».

Ім'ям Івана Кавалерідзе названо вулицю у Львові (1990).

Присвячено фільми:

• «Грані таланту» (1970) М.Ліничук,
• «Іван Кавалерідзе. На зламі часу» (1988, т/ф) Р.Синька,
• «Княжий пам'ятник» (1992) Л.Борисової,
• «Від Подолу до Золотих воріт» (1997, відео) Р. Єфіменка,
• «Шлях Івана Кавалерідзе» (1999) Г. Десятника.

На будинку в Києві по Червоноармійській вулиці, 16, де з 1954 по 1978 рік проживав митець, встановлено меморіальну дошку.

Література

• Митці України: Енциклопедичний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1992. — С. 281—282.
• Ковпаненко Н. Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007. — С. 12—13.
• Дєдов В. М. Творчі здобутки Івана Кавалерідзе в Донбасі. науково-популярний нарис. Славянск, «Печатный двор», 2002, 78с. з іл.
• Виставка творів Івана Петровича Кавалерідзе. Каталог. К., 1962;
• Ковпаненко Н. Г. Кавалерідзе Іван Петрович // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007. — С. 12—13.
• Кино и время. Вьш. 3-й. Режиссерьі советского художественного кино. М., 1962. — С. 123—124;
• Лінгарт Л. Іван Кавалерідзе і три етапи його кінотворчості. Прага, 1962 (чеською мовою);
• Німенко А. І. Кавалерідзе — скульптор. К., 1967;
• Лелюх С. Кінематографічний пошук І. П. Кавалерідзе у відтворенні героїчного минулого українського народу. К., 1970;
• Донець Л., Медведев Т. Йван Кавалеридзе // 20 режиссерских биографий. М., 1971. — С.136—153;
• Зінич С, Капельгородська Н. Іван Кавалерідзе. К., 1971;
• Нозадзе Шота. Іван Кавалерідзе. Тбілісі, 1971 (груз. мов.);
• Сценаристьі советского художественного кино. М., 1972. — С.157-158;
• Кавалерідзе Іван. П'єси. К., 1976; И. П. Кавалеридзе (1887—1978). Каталог виставки. Сумьі, 1987;
• Кино: Знциклопедический словарь. М., 1987. — С.162;
• Великий Жовтень і Громадянська війна на Україні: Енциклопедичний довідник, К., 1987. — С.230;
• Иван Кавалеридзе: Сборник статей воспоминаний. К., 1988;
• Енциклопедія Українознавства. Т. З. Львів, 1994. — С.911;
• Капельгородська Н., Синько О. Іван Кавалерідзе. Грані творчості. К., 1995;
• Капельгородська Н., Синько О. Відновлення історії. Пам'ятник княгині Ользі в Києві. К., 1996;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.280—281;
• Капельгородська Н., Синько О. Іван Кавалерідзе. Скульптура. К., 1997;
• Синько Ростислав. Поза часом і простором: Спогади про Івана Кавалерідзе. К., 1997;
• Капельгородська Н., Синько О. «Ярослав Мудрий» Івана Кавалерідзе. К., 1998;
• Шаров І. 100 видатних імен України. К., 1999. — С.157-162;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.588;
• Видатні діячі України минулих століть. К., 2001. — С.224—225;
• Синько Р. На зламах епох: І.Кавалерідзе й оточення. К., 2002.