Каганович Лазар Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лазар Мойсейович Каганович
Лазар Мойсейович Каганович

Ussr1919.gif 2-й Генеральний секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg
Час на посаді:
7 квітня 1925 — 14 липня 1928
Попередник посада щойно заснована; Емануїл Йонович Квірінг як Перший Секретар ЦК КП(б)У
Наступник Станіслав Вікентійович Косіор

Emblem of the Russian SFSR (1920-1978).svg 2-й Перший секретар Московського обласного комітету ВКП(б) Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
22 квітня 1930 — 7 березня 1935
Попередник Карл Янович Бауман
Наступник Микита Сергійович Хрущов

Emblem of the Russian SFSR (1920-1978).svg 5-й Перший секретар Московського міського комітету ВКП(б) Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
25 лютого 1931 — 16 січня 1934
Попередник Карл Янович Бауман
Наступник Микита Сергійович Хрущов

Emblem of the Russian SFSR (1920-1978).svg 1-й голова Комісії партійного контролю ВКП(б) Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
10 лютого 1934 — 28 лютого 1935
Попередник Ян Ернестович Рудзутак, як голова ЦКК РКП(б) — ВКП(б)
Наступник Микола Іванович Єжов

URSSblason1er.gif 5-й Народний комісар шляхів сполучення СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
28 лютого 1935 — 22 серпня 1937
Попередник Андрій Андрійович Андреєв
Наступник Олексій Бенедиктович Бакулін

URSSblason1er.gif 3-й Народний комісар важкої промисловості СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
22 серпня 1937 — 24 січня 1939
Попередник Валерій Іванович Межлаук
Наступник посада скасована

URSSblason1er.gif 7-й Народний комісар шляхів сполучення СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
5 квітня 1938 — 25 березня 1942
Попередник Олексій Бенедиктович Бакулін
Наступник Андрій Васильович Хрульов

URSSblason1er.gif Народний комісар паливної промисловості СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
24 січня 1939 — 12 жовтня 1939
Попередник посада заснована
Наступник посада скасована

URSSblason1er.gif 1-й Народний комісар нафтової промисловості СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
12 жовтня 1939 — 3 липня 1940
Попередник посада заснована
Наступник Іван Корнійович Сєдін

.

URSSblason1er.gif 9-й Народний комісар шляхів сполучення СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
26 лютого 1943 — 20 грудня 1944
Попередник Андрій Васильович Хрульов
Наступник Іван Володимирович Ковальов

URSSblason1er.gif 1-й Міністр промисловості будівельних матеріалів СРСР Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
19 березня 1946 — 6 березня 1947
Попередник посада заснована
Наступник Семен Захарович Ґінзбург

Emblem of the Ukrainian SSR (1937-1949).png 4-й Перший секретар ЦК КП(б)У Flag of Ukrainian SSR (1937-1949).svg
Час на посаді:
3 березня 1947 — 26 грудня 1947
Попередник Микита Сергійович Хрущов
Наступник Микита Сергійович Хрущов

URSSblason1er.gif 1-й голова Державного комітету РМ СРСР по матеріально-технічному постачанню народного господарства Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg
Час на посаді:
9 січня 1948 — 10 жовтня 1952
Попередник посада заснована
Наступник Іван Григорович Кабанов

URSSblason1er.gif Член Президії ЦК КПРС Flag of the Soviet Union.svg
Час на посаді:
16 жовтня 1952 — 29 червня 1957

URSSblason1er.gif 1-й голова Державного комітету РМ СРСР з праці та заробітної плати Flag of the Soviet Union.svg
Час на посаді:
24 травня 1955 — 6 червня 1959
Попередник посада заснована
Наступник Олександр Петрович Волков

URSSblason1er.gif 4-й міністр промисловості будівельних матеріалів СРСР Flag of the Soviet Union.svg
Час на посаді:
3 вересня 1956 — 10 травня 1957
Попередник Павло Олександрович Юдін
Наступник Іван Олександрович Гришманов

Народився 10 (22) листопада 1893(1893-11-22)
Російська імперія Кабани, Радомисльський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 26 липня 1991(1991-07-26) (97 років)
СРСР Москва, Московська область, РРФСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСР
Національність єврей
Політична партія КПРС (з 1911)
Батько Мойсей Гершкович Каганович
Дружина Марія Марківна Приворотська
Рідня Михайло Мойсейович Каганович (брат)
Юлій Мойсейович Каганович (брат)
Професія Радянський партійний і державний діяч
Особистий підпис
Підпис Лазаря Кагановича
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1943
Орден Леніна — 1935 Орден Леніна — 1943 Орден Леніна — 1943 Орден Леніна
Орден Трудового Червоного Прапора — 1936

Ла́зар Мойсе́йович Каганович (10 (22) листопада 1893(18931122), село Кабани, Київська губернія — 26 липня 1991, Москва) — радянський партійний і державний діяч, Генеральний секретар ЦК КП(б)У.

Лазар Кагановича визначено, як одного з організаторів геноциду українців 1932–1933 років[1] та «Катинського розстрілу»[2]. Керівник від СРСР «акції Вісла» — депортації 1947 року більш ніж 140 тис. українців, а також репресій проти населення на території СРСР, Польщі та Чехословаччини, що супроводжували акцію[3].

Біографія[ред.ред. код]

Виступ секретаря ЦК КП(б)У Лазаря Кагановича на Х з'їзді КП(б)У в Харкові.

Народився у с. Кабани Київської губернії.

За походженням єврей.

З 1907 р. працював шевцем на взуттєвих підприємствах у Києві.

З 1911 р., ставши членом РСДРП(б), брав активну участь у більшовицькому русі, входив до складу керівних органів більшовицьких організацій у Катеринославі (тепер Дніпропетровськ), Мелітополі, Юзівці (тепер Донецьк).

19171918 — очолював Поліський (Гомельський) комітет більшовицької партії.

19181922 — партійний функціонер у Нижньому Новгороді та Воронежі (Росія), Туркестані.

19221925 — завідувач відділом ЦК РКП(б), секретар ЦК РКП(б).

19251928 — перебуваючи генеральним секретарем ЦК КП(б)У, став запеклим противником українізації.

Виступав проти політичної лінії українських націонал-комуністів О. Шумського і М. Хвильового, часто конфліктував з головою РНК України В. Чубарем.

У березні 1927 р. звинуватив у «націоналістичному ухилі» О. Шумського і керівника Закордонного бюро допомоги КПЗУ К. Саврича (Максимовича).

Політикою переслідування націонал-комунізму в Україні (резолюція Пленуму ЦК КП(б)У про «націоналістичних зрадників», березень 1928 р.) довів до розколу Комуністичну Партію Західної України, наполіг на арешті, а згодом, і знищення її провідних членів — Й. Крілика (Васильківа), М. Косара (Заячківського), К. Саврича (Максимовича), Г. Іваненка (Барабу), Р. Кузьму (Турянського) та ін.

1928 — призначений секретарем ЦК ВКП(б), з 1933 р. очолював сільськогосподарський відділ ЦК ВКП(б).

Був одним з найближчих прибічників Й. Сталіна. Беззастережно підтримував ідею Сталіна про суцільну колективізацію, наполегливо впроваджував її реалізацію шляхом застосування репресивних заходів щодо селянства, в першу чергу українського.

6 липня 1932 р. на конференції КП(б)У разом з В. Молотовим звинуватив керівників КП(б)У у провалі колективізації і виступив проти пропозиції українських комуністів зменшити норми хлібозаготівель в Україні, значно завищені плани яких стали однією з головних причин голоду 1932–1933 років.

19351945 — керував роботою наркоматів СРСР з важкої і нафтової промисловості, шляхів сполучення.

З серпня 1938 р. — заступник голови Раднаркому СРСР.

У березні 1947 р. був знову призначений першим секретарем ЦК КП(б)У для організації та проведення «операції Вісла».

Продовжував традиційну для більшовиків політику репресій проти української інтелігенції, звинувативши її в «українському буржуазному націоналізмі», провів широку чистку серед українських національних кадрів. Брав активну участь у ліквідації націоналістичного підпілля та особисто керував боротьбою проти частин Української Повстанської Армії.

У грудні 1947 р. відкликаний до Москви.

Після смерті Йосипа Сталіна очолював ряд міністерств, був першим заступником голови Ради Міністрів СРСР.

1957 — разом з В. Молотовим, Г. Маленковим, Д. Шепіловим та ін. створив опозиційну тодішньому партійному курсу групу, яка зробила спробу змістити з посади першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова.

У червні 1957 р. на Пленумі ЦК всіх членів групи (зокрема, і Кагановича) усунено від керівних державних і партійних посад.

1962 — виключений із КПРС, після чого реальної участі у політичному житті не брав.

Нагороди[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Апеляційний суд Києва назвав організаторів Голодомору 1932–1933 рр. Історичну справедливість відновлено
  2. (рос.) Решение ЕСПЧ по делу «Яновец и другие против Российской Федерации», стор. 6, 27, 78
  3. Акція «Вісла»/ Впорядкування і редакція Євгена Місила. — Львів—Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Шевченка у Львові, 1997. — 564 с.