Кагарлик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кагарлик
Kagarlyk gerb new.jpg Kagarlyk prapor.jpg
Герб Кагарлика Прапор Кагарлика
У центрі міста (вулиця Незалежності), травень 2010 року
У центрі міста (вулиця Незалежності), травень 2010 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Київська область
Район/міськрада Кагарлицький район
Код КОАТУУ 3222210100
Перша згадка згадується у 1142 році як Городець
Статус міста з 3 серпня 1971 року року
Населення 13 700 (01.01.2012)[1]
Площа 21 км²
Поштові індекси 09200 — 09205
Телефонний код +380-4573
Координати 49°51′08″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 30.80917° сх. д. / 49.85222; 30.80917Координати: 49°51′08″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 30.80917° сх. д. / 49.85222; 30.80917
Водойма річка Росава
Назва мешканців кагарличани
День міста друга неділя вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Кагарлик
До станції 6 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 68 км
 - автошляхами 78 км
До Києва
 - залізницею 68 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Адреса 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Якіра,1
Міський голова Панюта Олександр Олексійович

Кагарли́к — місто у Київській області, адміністративний центр Кагарлицького району. Розташоване на півдні Київщини, на правобережжі Дніпра, над річкою Росавою, між Дніпром, Стугною і Россю.

Місто займає площу 2130,7 га. Населенння Кагарлика становить 13 650 осіб (2004).

Як поселення Кагарлик засноване в 1142 році. Містом районного значення стало 1971 року. На території міста — Кагарлицький парк, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Галузі промислової спеціалізації міста — харчова та переробна промисловість, зорієнтована на обслуговування сільськогосподарських виробників району.

Назва[ред.ред. код]

Існує дві версії походження назви міста «Кагарлик»[2]:

  1. від татарського «Ерлик» (під такою назвою поселення також згадувалось), що дослівно перекладається «наказ, веління». Перша частина топоніму «Кага», імовірно, апелює до імені начальника загону Батия, що охороняв тут кордон;
  2. за іншим поясненням, назву виводять від слова каганлик, що означало «каганова земля», тобто землі, які належали якомусь кагану, ватажку давніх тюркських племен.

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятний знак на території парку про городище Торчеськ

Про давнє перебування людей на території Кагарлика свідчать численні археологічні пам'ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського часу. До нинішніх днів збереглися і рештки Торчеського городища, що було центром осілих торків та берендеїв, які йшли за князями Київської Русі боротися з половцями. Згадки про нього з'являються ще в період Княжої доби (XI ст.).

Від першої згадки до XIX ст.[ред.ред. код]

Поселення на місці сучасного Кагарлика вперше згадується у 1142 році під назвою Городець, адже у нинішній центральній частині міста була зведена обнесена частоколом фортеця із вартовою вежею посередині. Південніше від Городця (нині південна частина міста) оселилися татари, стійбище яких мало назву Хандиби. Пізніше згадується під іншою назвою — Ерлик.

Під час монголо-татарської навали поселення на території сучасного Кагарлика були зруйновані. Лише в другій половині XIV століття тут почали знову селитися люди.

Перша писемна згадка про власне Кагарлик належить до 1590, коли польский король Сигізмунд ІІІ Ваза віддав тамтешні землі волинському воєводі князеві Янушу Острозькому[3].

На початку XVII століття Кагарлик — центр староства. У 1644 році тут збудовано фортецю, де розміщався гарнізон. Під час національної революції 1648–1676 Кагарлик входив до складу Канівського полку, тоді ж замок було знищено козаками.

Як містечко Кагарлик згадується у письмових документах під 1765 роком. А за три роки під час Коліївщини (1768) загін повстанців на чолі з отаманом Я. Довгошиєнком (Сачком) у Кагарлику вів бої з польською шляхтою[2].

До 1793 року містечко належало польському графу Яну Яцеку Амору Тарнавському. Після 2-го поділу Польщі (1793) Кагарлик відійшов до Російської імперії.

Кагарлик у Російській імперії[ред.ред. код]

Від 1796 року Кагарлик увійшов до складу Київської губернії.

Альтанка у Кагарлицькому парку

Імператор Павло І подарував його і навколишні села (земельна ділянка загальною площею 23 160 десятин) Д. Трощинському. Дмитро Прокопович у Кагарлику побудував Святотроїцьку церкву, а навпроти неї — свій палац, флігелі та господарські будинки. Парк біля маєтку мав переважно ландшафтне планування.

У середині XIX століття у Кагарлику збудували рафінадний завод, тут працювали також винокурний, пивоварний заводи, суконна фабрика, проходили масові ярмарки.

У цей час нащадки Д. Трощинського збанкрутували і продали садибу земельному банку. Згодом, а са́ме в 1875 році садибу Трощинських придбав генерал-губернатор Подільський, Волинський і Київський Михайло Іванович Чертков. У 1881 році він пішов у відставку і оселився в Кагарлику, де провів майже 2 десятиліття, збудувавши Ольгинську церкву, школу ім. О. Черткової, лікарню, завершивши будівництво цукрового заводу.

Михайло Чертков також запросив у маєток польського садівника Бернгарда — задля здійснення докорінної реконструкції парку. На пагорбі Кагарлицького парку встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад 20 мармурових скульптур, у тому числі 17, що зображували персонажів давньогрецької міфології.

Кагарлик у ХХ столітті[ред.ред. код]

Герб Кагарлика періоду СРСР

Радянську владу в Кагарлику встановлено у 1918 році[2].

Від 1923 року Кагарлик став адміністративним центром району.

Від 1932 року містечко — у складі Київської області.

Табличка на честь перей-менування центральної вулиці

Під час Голодомору (193233) на Кагарличчині померло біля чотирьох тисяч людей[2].

У серпні 1941 року Кагарлик вступили німецькі війська. Кагарличани боролися на фронтах і в тилу ворога. За період окупації іноземні загарбники в Кагарлицькому парку розстріляли понад півтисячі осіб. У ніч проти 8 січня 1944 року місто було звільнено.

У повоєнний час радянський у Кагарлику провадилось будівництво об'єктів соціальної інфраструктури.

25 серпня 1971 року Кагарлик отримав статус міста районного значення.

У першу річницю незалежності України 24 серпня 1992 року центральну вулицю Кагарлика було перейменовано на вулицю Незалежності (раніше Леніна).

Економіка[ред.ред. код]

Найбільші підприємства міста[ред.ред. код]

Станом на середину 2000-х років на території Кагарлика працювали здійснювали господарську діяльність підприємства[4]:

  • промислове виробництво:
    • ТОВ «Пантек-виробництво»;— виробництво сандвіч-панелей із застосуванням сучасних технологій;
    • цех спільного Америко-Канадо-Українського підприємства «Котедж» — випуск будівельних матеріалів та тротуарної плитки;
    • СП ТОВ «Арт-Пак-Лтд» — виробництво вакуумної упаковки для продуктів харчування;
    • СПД Іваненко 0.1. — виробництво вакуумних насосів;
    • ТОВ «Профісор» — монтаж дослідницького заводу по переробці полімерів в альтернативне паливо, а також установки по переробці шкідливих гербіцидів (ДДТ);
  • харчова промисловість і переробка с/г продукції:
    • ЗАТ "Кондитерська фабрика «Лагода» — випуск кондитерської продукції, 1500 працюючих, крім національного ринку постачає продукцію до низки країн;
    • ВАТ «Кагарлицький цукровий завод»;- виробництво цукру;
    • ЗАТ "Фірма «Кагма» — випуск 40 видів молочної продукції;
    • ВСП «Агропереробка» ЗАТ «Мак» — первинний обробіток кукурудзи;
    • філія «Кагарлицький елеватор» ЗАТ "Комплекс «Агро марс» — зберігання зернових, обробіток різних видів зернових.
    • ІСП «Бінет-телеком»; — діяльність у сфері інформатизації

Транспорт[ред.ред. код]

Центр міста являє кругове перехрестя доріг на Київ, Білу Церкву і Миронівку

Кагарлик у транспортному відношенні є розвинутим осередком з відповідною інфраструктурою. Місто є перехрестям 2 важливих шляхів — національного значення Н01 «Київ—Знам'янка» та регіональної дороги Р32 «Кременець—Ржищів», має залізничну станцію.

Об'єкти транспортної інфраструкутри міста — автостанція (вул. Незалежності, 15) та залізнична станція (вул. Залізничників, 5). Найуживанішим і найлегшим способом дістатися з Кагарлика до столиці міста Києва і назад нині (2000-ні) є міжміські маршрутки.

Громадський транспорт Кагарлика представлений маршрутними таксі — найпопулярніший маршрут злучає авто- та зілізничну станції, та декількома службами таксі (приватні підприємці).

Зв'язок і сфера послуг[ред.ред. код]

У Кагарлику в 2000-х введена в експлуатацію цифрова станція, дефіцит телефонних номерів відсутній. У місті діють віддлення «Укртелекому» та «Укрпошти», забезпечений доступ 4 головних національних операторів мобільного зв'язку. Працює ІСП «Бінет-телеком» — оптоволоконна локальна інтернет-мережа.

Працюють кагарлицькі філії банків: «Райффайзенбанк Аваль», «Правекс-банк», «Укрінбанк», «Індекс-банк», «Приватбанк» та відділення Ощадбанку.

Готелі Кагарлика — готель «Вікторія» (вул. Карла Маркса, 74) і готельний комплекс «АА» (вул. Незалежності, 18).

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Кагарлицька районна поліклініка.

Головним медичним закладом Кагарлика і району є центральна районна лікарня, також працюють інші медзаклади, діє декілька аптек.

Освітня сфера Кагарлика:

  • 3 дошкільні навчальні заклади;
  • 3 загальноосвітні школи та районний ліцей.

Культура, ЗМІ та дозвілля[ред.ред. код]

Кагарлицький районний центр дитячої, юнацької творчості

Осередками культури Кагарлика та району є:

У Кагарлику встановлено ряд пам'ятників — меморіал воїнів ВВв, погруддя поета Тараса Шевченка, пам'ятний знак (танк) на честь захисників Батьківщини у ІІ Світовій війні. Також у центрі міста існували пам'ятники Леніну та відомому уродженцю, радянському держдіячу Панасу Любченку, які були повалені 22 лютого 2014 року.

У місті виходять газети: «Вісник Кагарличчини», «Рідне місто», працює ТБ-студія «Кагарлик».

Для занять спортом в Кагарлику є стадіон.

Найулюбленішим місцем прогулянок і відпочинку городян та гостей Кагарлика є місцевий парк. Розташований на території міста Кагарлицький парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Нині він відроджується силами територіальної громади.

Люди[ред.ред. код]

У Кагарлику народилися:

У 1851 році в містечку побував Микола Гоголь.

Галерея[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
  2. а б в г Кагарлицький район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009, стор. 257
  3. Шевченко Л. В. Кагарлик // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007., стор. 15
  4. Загальна інформація про місто Кагарлик на Сайт міста Кагарлика

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]