Казанський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казанський метрополітен
рос. Казанский метрополитен, тат. Казан метросы
Kazan-metro-Logo.svg
Інформація
Країна Росія
Місто Казань
Дата відкриття 27 серпня 2005 року
Довжина ліній 15,8 км
Кількість станцій 10
Кількість ліній 1
Пасажиропотік за добу ~ 73 500
Пасажиропотік за рік 26 900 000
Схема ліній
Схема Казанського метрополітену.PNG

Казанський метрополітен (рос. Казанский метрополитен, тат. Казан метросы) — система ліній метрополітену в Казані (Росія, Татарстан).

Був відкритий 27 серпня 2005 до свята тисячоліття Казані і став першим метрополітеном у Росії, побудованим після розпаду СРСР, — через 14 років після відкритого в 1991 метрополітену в Свердловську (нині Єкатеринбург). Казанський метрополітен став сьомим за рахунком в РФ і п'ятнадцятим в СНД.

Історія[ред.ред. код]

Перші проекти Казанського метрополітену з'явилися ще в 1930-х роках. Проте їх здійсненню, як і здійсненню багатьох інших проектів, перешкодила німецько-радянська війна. Про проект метрополітену знову згадали в 1960-ті роки, коли почалося масове будівництво житлових будинків. У 1979 році в Казані народився мільйонний мешканець. Саме з цього року претензії керівництва країни до тодішньої ТАРСР з приводу метро стали більш-менш обґрунтованими, тому що метрополітени в СРСР будувалися тільки в містах-мільйонниках.

Однак справжня підготовка до будівництва почалася лише в 1983 році. Маршрут першої лінії залишився практично незмінним з тих часів. Метою цього маршруту було з'єднати спальні райони Гірок на південному сході з центром і північною промисловою зоною міста, на шляху з'єднавши не менш населені Московський і Авіабудівний райони. У 1988 році почалися перші роботи з будівництва. Проте після подій 1991 року року про метрополітен в Казані просто забули.

У 1995 році Казань не розглядалася Урядом РФ як місто, в якому слід будувати метро. В Уряді Росії був створений список міст, де незабаром планувалося розпочати або продовжити будівництво метрополітену, Казані в цьому списку не виявилося. Але уряд Татарстану і мерія Казані звернулися до Москви з проханням, щоб Казань теж виявилася в списку міст, в яких планується будівництво метрополітену[1].

Будівництво[ред.ред. код]

Рішення про будівництво Казанського метрополітену було прийнято президентом Росії Борисом Єльциним у 1996 році, фінансування ж цього будівництва почалося в 1997 році.

Будівництво метро почалося 27 серпня 1997 року. Підземна проходка тунелів велася з травня 2000 року за допомогою тунелепрохідницьких комплексів (ТВК) та щитів. На першій пусковій ділянці самі активні будівельні роботи проводилися в 20032005 роках із залученням організацій фнших міст з використанням восьми ТПК одночасно. Станції споруджувалися відкритим способом. Власним казанським будівельним підприємством є муніципальне унітарне підприємство (МУП) «Казметробуд». Генеральний проектувальник — Інститут «Казгромадпроект», за субпідряду залучається Інститут «Ленметрогіпротранс».[2]

Експлуатація[ред.ред. код]

Казанський метрополітен був урочисто відкритий 27 серпня 2005 року. Першими його пасажирами стали президент Російської Федерації Володимир Путін, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв і президент Татарстану Мінтімер Шаймієв. Журналісти відзначили певну скутість особливих гостей, які зазвичай цим видом транспорту не користуються.[2] Вже через дві години після проходу потягу з високими гостями метрополітен був відкритий для загального користування.

Річний обсяг перевезень першої черги метро оцінюється фахівцями в 11 млн пасажирів. Передбачається довести частку метрополітену в загальній масі пасажирських перевезень до 60 %.[2]

Система[ред.ред. код]

Експлуатаційна довжина першої лінії становить — 8,4 км. На лінії розташовано шість станцій: «Проспект Перемоги» (тат. Җиңү проспекты), «Гірки» (тат. Горки), «Аметьєво» (тат. Әмәт), «Суконна слобода» (тат. Сукно бистәсе), «Площа Габдулли Тукая» (тат. Габдулла Тукай Мәйданы), «Кремлівська» (тат. Кремль). У систему об'єктів метрополітену входять також електродепо та інженерний корпус. Проектувальники Казанського метрополітену брали до уваги не тільки безпеку пасажирів, а й намагалися зробити його найбільш комфортним і зручним для всіх людей, в першу чергу, для інвалідів. Спеціально для цього всі входи станцій обладнані інвалідними пандусами. Максимальна глибина тунелю — 32 метри на перегоні «Тукая — Кремлівська», в інших місцях — від 16 до 12 метрів.

Загальний час руху по лінії становить близько 11 хвилин, інтервал руху чотирьох поїздів — близько 10 хвилин. Метрополітен працює з 6:00 до 23:00.[3] З 1 вересня 2009 року вартість однієї поїздки становить 12 рублів[4]. Використовуються одноденні смарт-жетони і смарт-карти на кілька поїздок (у тому числі як місячні проїзні). Діють єдині соціальні проїзні. У метрополітені оголошення озвучуються на двох мовах — татарською та російською. На час універсіади планується додати третю мову оголошень — англійську. Значну роль в оснащенні Казанського метрополітену відіграють системи інтелектуальної інженерії. Безпека руху пасажирів організована за допомогою засобів відеоспостереження, охоронної системи сигналізації та контролю доступу, протипожежної системи, а також особливого комплексу виявлення вибухових і наркотичних речовин.

Експлуатаційним підприємством є (МУП) «Метроелектротранс» (включаючи колишній МУП «Казанський метрополітен МУПКазанський метрополітен»).

Лінії[ред.ред. код]

Діючі Заплановані генпланом до 2020 року Заплановані в далекій перспективі
Центральна лінія
оборотні тупики
Авіабудівельна
Північний вокзал
Яшлек
Козяча слобода
р. Казанка
Кремлівська
Площа Тукая
Суконна слобода
Аметьєво
ТЧ-1 «Аметьєво»
Гірки
оборотні тупики
Проспект Перемоги
Дібровна
оборотні тупики
Савінівська лінія
Горьківське шосе
Фрунзе
Роз'їзд Повстання
Волгоградська  ↔  Декабристів
Парк Перемоги
Проспект Амірхана  ↔  Проспект Амірхана
Стадіон
Міст через р. Казанка
Компресорна(Перехід до зал. платфоми Компресорна)
ТЧ-3 «Азіно»
Царіцино
Мамадишський тракт
Вулиця Сахарова  ↔  Азіно
10-ий мікрорайон
Вулиця Габишева  ↔  Дубравна
Приволзька лінія
Заводська
Брикетна(Перехід до зал. платфоми 797 км)
Чуйкова
Проспект Амірхана  ↔  Проспект Амірхана
Чистопольська
Мілленіум-зілант-сіті
р. Казанка
Вишневського  ↔  Вишневського
Суконна слобода  ↔  Суконна слобода
Вахітово(Перехід до станції Вахітово)
Попівка
Крутівка
Отари
Старе победілово
Заноксінська лінія
Вишневського  ↔  Вишневського
Акчарлак
Взлітна
Азіно  ↔  Сахарова
Вознесенське
Заноксинська
Новая вишнівка
Східна

Станції[ред.ред. код]

З півночі на південь

Станція «Аметьєво» — наземна, розташована на метромосту і має перехід на одноіменну залізничну платформу для приміських електропоїздів. Решта станцій — підземні, мілкого залягання. За архітектурою станції «„Гірки“» і «„Кремлівська“» — односклепінні, «Аметьєво», «Суконна слобода», «Майдан Тукая», «Проспект Перемоги» — колонні. Всі станції мають по два вестибюлі з виходами до міста, так звані острівні платформи і бічні колії.

Рухомий склад[ред.ред. код]

Казанський метрополітен використовує сучасний російський рухомий склад. Всі метровагони в Казані оснащені асинхронним тяговим приводом, який дозволяє підвищити надійність і забезпечити економію електроенергії.

У найближчому майбутньому Казанське метро стане першим в СНД метрополітеном, в якому в порівнянних частках будуть представлені вагони абсолютно різних типів.

Метровагони «Казань»[ред.ред. код]

Інтер'єр метровагона «Казань»

До пуску першої черги Казанського метрополітену були закуплені вагони серії 81-553.3 (головні моторні), 81-554.3 (проміжні моторні), 81-555.3 (проміжні безмоторні) «Казань», виготовлені ЗАТ «Вагонмаш» в Санкт-Петербурзі у співпраці з фірмою Škoda Dopravní technika (Чехія, місто Пльзень) (остання надала асинхронний тяговий привід). Протягом 2005 року поставлено 5 складів з вагонів типу «Казань». Кожен потяг складається з чотирьох вагонів: два головних моторних, одного проміжного моторного і одного проміжного безмоторного, місткість кожного з яких — 250 чоловік. На рухомому складі встановлена модернізована версія системи автоведення «Рух» петербурзької розробки. У Казанському метрополітені проходять досліди по роботі рухомого складу повністю без участі машиністів (спочатку «Рух» була розрахована на роботу під контролем машиніста).

Метровагони «Русич»[ред.ред. код]

У першому триместрі 2009 року для забезпечення пуску станції «Проспект Перемоги» другої ділянки, до Казані планувалося придбати вагони зовсім іншого типу. Вагони серії 81-740.1/81-741.1 «Русич» виробляються заводом ЗАТ «Метровагонмаш» в місті Митищі. Протягом 2009 року планувалося поставити 5 складів з вагонів типу «Русич». Кожен потяг складається з трьох двосекційний зчленованих моторних вагонів: два головних і одного проміжного, місткість кожного з яких — близько 350 чоловік. Державний контракт на постачання вагонів укладений не був, за непідтвердженою інформацією замість них будуть придбані вагони 81-55x.4.

Спеціальний рухомий склад[ред.ред. код]

Для службової роботи (перегону вагонів, перевезення господарських вантажів, маневрових робіт) у Казанському метрополітені застосовуються контактно-акумуляторний електровоз 81-582 з асинхронним тяговим приводом і мотодрезина АГМУ-5583.

Контактно-акумуляторний електровоз типу 81-582 був переобладнаний з дослідного електровагону 81-560 «Ритор» і тому зовнішнім виглядом повторює пасажирський вагон, але на відміну від нього оснащений двома кабінами, а в його салоні знаходиться тягова акумуляторна батарея та інше обладнання для роботи, що не залежить від контактної рейки.

Перший аналогічний контактно-акумуляторний електровоз типу 81-580 був зроблений і введений в експлуатацію в 2002 році в Петербурзькому метрополітені[5].

Електродепо[ред.ред. код]

Електродепо першої і єдиної лінії Казанського метрополітену розташоване на танкодромі навпроти Казанської ярмарки. Воно займає територію в 20,5 гектара.

Будівля депо розраховане на 82 вагона. У перспективі після завершення будівництва другої і третьої ліній, для них будуть побудовані окремі електродепо — біля Азина і біля Оргсінтезу.

З'їзди до депо відходять від правого і лівого тунелів біля станції «Аметьєво» — в околиці вулиці Даурська.

Гейт із залізницею до запуску першої черги добудований не був, тому вагони транспортувалися в депо на волокуші зі станції Вахітова.[6]

Крім розгалуження шляхів і ангарів отстійно-ремонтного корпусу, в депо так само є об'єднані з цехом майстерні для електровозів, так само є відділення для фарбування і камера мийки та обдування, адміністративно-побутова будівля з приміщеннями для управлінського та інженерного персоналу, їдальня, особисті приміщення, медичний пункт і тому подібне. На території депо є відкриті і криті спортивні майданчики, торгові кіоски та інше.

На будівництво електродепо було витрачено 800 млн рублів.

Роботи зі створення архітектурного проекту депо вела група архітекторів на чолі з О. Ф. Хісамовим з інституту «Казгражданпроект». Початковий аванпроект 1998 року і технічний робочий проект 2003 року були створені інститутом «Мінськметропроект». Безпосередньо будівництво було почате компанією «Казтранбуд» в 1999 році і закінчено в 2005[7].

Інженерний корпус[ред.ред. код]

Інженерний комплекс Казанського метрополітену.

Інженерний корпус Казанського метрополітену розташований поруч зі станцією «Суконна слобода» по вулиці Есперанто, 8. У будівлі знаходиться управління метрополітену МУП казанського електротранспорту «Метроелектротранс» (в минулому МУП «Казанський метрополітен»). Інженерний корпус перебудований з будівлі, де раніше розташовувався діловий центр. Спочатку планувалося будувати нову будівлю силами компанії «Казтрансбуд» по робочому плану інституту «Казгражданпроект».[8]

Оплата проїзду[ред.ред. код]

На станціях Казанського метро експлуатуються турнікети виробництва петербурзької фірми «Електронні системи» («ЕЛСІ»). Оплатити проїзд можна трьома способами:

Смарт-жетоном. Його необхідно опустити в пристрій згори турнікета. На одній стороні смарт-жетона є напис «1000 років Казані», на зворотному боці — абревіатура Казанського метрополітену. Термін дії смарт-жетонів — одну доба.
Безконтактною смарт-картою. Її необхідно піднести до індикатора контролю турнікета, на відстані до п'яти сантиметрів, дані обробляються за 0,1 секунду. На смарт-карті зображені види сучасної і старої Казані.

Пасажирам, які хочуть придбати смарт-картку, необхідно сплатити заставну вартість у розмірі 45 рублів + вартість поїздок, що вони хочуть закодувати в карті. Термін дії — три місяці з моменту придбання. Після закінчення терміну дії смарт-картки пасажир може продовжити її, заплативши тільки за вартість проїзду. У разі відмови від смарт-картки пасажир може повернути її назад до каси, отримавши при цьому тому раніше внесену заставну суму. Приймається БСК тільки в хорошому стані протягом трьох місяців після закінчення терміну її дії.

Транспортна карта. Проект казанського муніципалітету і банку «Ак-Барс». Також є смарт-карткою, яка діє у всьому пасажирському транспорті міста Казані. Має пільгову і звичайну версію. У Казанському метрополітені діє пільговий тариф (без ліміту поїздок), тарифи «Єдиний» (50 поїздок), «Метро-трамвай-тролейбус» (50 поїздок), «Метро» (50 поїздок) і «Електронний гаманець».

Майбутнє[ред.ред. код]

Символ Казанського метрополітену на тлі башти Кремля

У 2010 році буде здано 3-тю пускову ділянку першої («червоної») лінії зі станцією Заріччя (розташована в правобережній частині міста; лінія метро перетне Казанку тунелями під річковим дном).

Будуть відкриті ще 3 нові гілки. Савінівську, Приволзька, Заноксінську.

«Центральна» лінія[ред.ред. код]

ССтаном на 9 травня 2013 рік вона єдина та існує у вигляді десяти станцій: «Проспект Перемоги» , «Гірки», «Аметьєво», «Суконна слобода», «Майдан Тукая», «Кремлівська», «Козина слобода», «Яшлек», «Північний вокзал» , «Авіабудівельна» .

Надалі планується, що вона буде продовжена на південному сході до станції «Дубравна», «Ванюшино», «Нові гірки», «Медянська» і «Панькіно», а на півноч — до станції «Бобильська», «Хімічна», «Біломорська»[9]. Всього Центральна лінія буде складатися з 18 станцій.

«Савінівська» лінія[ред.ред. код]

Докладніше: Савінівська лінія

Цю лінію планується відкрити в 2018 році ділянкою від московського ринку (станція Яшлек) до Савінова. Далі, у 2020 році, на заході лінію продовжать до Роз'їзду Повстання, а на сході — до Компресорної. У віддаленій перспективі на заході лінія дійде до селища Нове Аракчино, а з іншого боку поверне на південь і через Азин дійде до станції Дубравна, яку відкриють на Центральній лінії в 2013-му. Раніше через Азин планувалося пустити продовження Центральної лінії, але пізніше ці станції вирішили включити до плановану Савіновську лінію, тим самим відклавши підключення Азин до системои метрополітену.

«Приволзька» лінія[ред.ред. код]

«Заноксінська» лінія[ред.ред. код]

Планується

Стільниковий зв'язок[ред.ред. код]

У Казанському метрополітені на всіх станціях працює мобільний зв'язок провідних операторів. Крім того, для забезпечення безперервності мобільного зв'язку тут вперше в Росії були прокладені спеціальні кабелі на всьому протязі тунелів.

Перший оператор — компанія «Білайн» надала свій зв'язок на центральних станціях вже через три місяці після відкриття метро, а через 1,5 року — повністю. До літа 2006 року скрізь запрацював зв'язок «Мегафона», а з літа 2007 — «МТС». На центральних станціях є пункти продажів цих операторів.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]