Казарка білощока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казарка білощока
Branta leucopsis -standing in a field-8.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Гусеподібні ( Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Рід: Казарка (Branta)
Вид: Казарка білощока
Біноміальна назва
Branta leucopsis
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Branta leucopsis
EOL: 1048436
ITIS logo.jpg ITIS: 175014
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 100600385
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 184711
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Branta leucopsis

Казарка білощока (Branta leucopsis) — водоплавний птах родини качкових (Anatidae). В Україні рідкісний залітний вид.

Морфологічні ознаки[ред.ред. код]

Зграя білощоких казарок під час годування Гельсінкі, Фінляндія

За статурою нагадує гуску невеликих розмірів. Маса тіла 1,1—2,3 кг, довжина тіла 58—70 см, розмах крил 132–145 см. У дорослого птаха лоб, щоки, покривні пера вух і горло білі або жовтуваті; решта голови, шия і воло чорні; пера спини і покривні пера крил сірі, з чорною верхівкою і білою верхівковою облямівкою, через що ці частини тіла смугасті; поперек чорний; на сірих боках тулуба чіткі білуваті смуги; груди і черево спереду світло-сірі; задня частина черева, надхвістя і підхвістя білі; махові пера чорні, зверху з сірою зовнішньою частиною; стернові пера чорні; дзьоб і ноги чорні. У молодого птаха чорні частини оперення з бурим відтінком; через око до тім'я проходить темно-бура смуга; на боках тулуба смугастість нечітка[1].

Поширення та місця існування[ред.ред. код]

Білощока казарка гніздиться на північно-східному узбережжі Гренландії, островах Шпіцберген, Вайгач і Нова Земля. Гніздові колонії також зустрічаються в арктичній тундрі. На місцях гніздування притримується гірського ландшафту півночі — скелястих берегів та узбережжя, крутих схилів, що чергуються з пониженнями, вкритими соковитими травами, берегів скелястих струмків і озер.

Зимують в Нідерландах, а на початку зими зустрічаються також на крайньому північному заході Німеччини. Невелика кількість птахів у холодні зими зустрічається також на прилеглих частинах Бельгії і Франції.

З місць зимівель мігрують вузькою смугою вздовж узбережжя. Фронт прольоту охоплює північно-західні райони Німеччини, основу півострова Ютландія та південні данські острови; далі пролітають над морем біля південного узбережжя Швеції. На острові Готланд, а згодом в Західній Естонії казарки зупиняються на тривалий відпочинок. Наступний відрізок шляху казарки долають без посадок. На півострові Канін знову відпочивають і наступним кидком досягають місць гніздування — островів Вайгач і Нова Земля. Шляхи осінньої міграції подібні до весняної.

Гніздування[ред.ред. код]

Пухове пташеня

Гніздяться окремими нещільними колоніями, які нараховують від 5—50 до 150 пар (Snow and Perrins 1998). Відстань між гніздами становить декілька десятків метрів. Гніздо на землі. Повна кладка складається з 4—5 яєць. Пташенята виводкові. Після вилуплення пташенят у дорослих птахів у період середина липня — середина серпня відбувається линяння, коли вони втрачають здатність до польоту. Линяння триває 3—4 тижні[2].

Живлення[ред.ред. код]

Білощокі казарки травоїдні, їхній раціон складається з листя, стебел і насіння трав'янистих рослин, водних рослин, мохів і кущів (зокрема, арктична верба Salix arctica). У зимовий період живляться на полях зерновими і овочевими культурами[3].

Див. також[ред.ред. код]

  • 8436 Леукопсіс — астероїд, названий на честь білощокої казарки.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К.: 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х
  2. «BirdLife International 2012. Branta leucopsis. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 19 December 2012.» (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-25. 
  3. Josep del Hoyo, Andrew Elliott, Jordi Sargatal Handbook of the Birds of the World. — Volume 1: Ostrich to Ducks. — Lynx Edicions, 1992. — 696 с. — ISBN 8487334091

Посилання[ред.ред. код]