Казімеж-Дольни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казімеж-Дольни
Kazimierz Dolny
Герб Прапор
Герб Прапор
Розташування міста Казімеж-Дольни
Основні дані

51°19′19″ пн. ш. 21°56′49″ сх. д. / 51.322111° пн. ш. 21.947194° сх. д. / 51.322111; 21.947194Координати: 51°19′19″ пн. ш. 21°56′49″ сх. д. / 51.322111° пн. ш. 21.947194° сх. д. / 51.322111; 21.947194

Країна Польща Польща
Регіон Люблінське воєводство
Населення 3524 (2008[1])
Площа міста 30,44 км²
Густота населення 116 осіб/км²
Поштові індекси 24-120
Телефонний код 48 81
Висота над рівнем моря 125 м
Міста-побратими Німеччина Штауфен
Угорщина Хортобаги
Польща Шклярська Поремба
Німеччина Штегліц
Міська влада
Веб-сторінка kazimierz-dolny.pl

Commons-logo.svg Казімеж-Дольни у Вікісховищі

Казі́меж-До́льни (пол. Kazimierz Dolny, Казімєж Дольни) — місто в східній Польщі, розташоване на берегах річки Вісла. Належить до Пулавського повіту Люблінського воєводства. Частина туристичного трикутника Пулави — Казімеж-Дольни — Наленчув.

Розташування[ред.ред. код]

Казімеж-Дольни з гори Трьох хрестів

Казімеж-Дольни розташований на східному березі Вісли, на західній околиці історичної Люблінської височини, розташованої на схід від Малопольської височини. Місто не має залізничного сполучення, найближча станція знаходиться в Пулавах.

Історія[ред.ред. код]

Казімеж вперше згадується у XII столітті, коли на одному з місцевих пагорбів існувало поселення Вітряна Гора (пол. Wietrzną Górą), що належало Бенедиктинцям. У 1181 році князь Польщі Казимир II Справедливий передав його разом з наволишніми селами норбертанським черницям з краківського Звєжинця. Черниці змінила назву села на Казімеж, на честь князя. Вперше під цим ім'ям населений пункт з'являється в літописах у 1249 році. Пізніше до його назви було додано прикметник Дольни (що означає Нижній, тобто розташований нижче за течією), щоб відрізнити місто від іншого єврейського міста Казімежа, що тепер є одним із районів Кракова. На початку XIV століття село перейшло у королівське володіння, і король Владислав I Локетек у 1325 році заснував там парафіяльну церкву.

Заснування міста приписується сину Владислава, королю Казимиру III Великому, який надав Казімежу права міста в першій половині XIV століття. Пізніше за часів правління короля Ягайло місто зазнало значної розбудови, отримавши ринкову площу та вулиці. У той час було прийнято рішення не будувати будинки на північній стороні ринкової площі, щоб не затуляти вид на церкву і замок.

У 1501 році Казімеж-Дольни став домівкою старости і місто було передано у власність дворянської сім'ї Фірлей, залишаючись у їхніх руках до 1644 року. Фірлеї двічі перебудовували місто і замок, після пожеж 1561 і 1585 років. Також вони дбали про привілейований статус Казімежі як купецького міста, розташованого уздовж жвавої водної артерії Вісли. У 1628 році в місті оселились монахи-францисканці, збудувавши монастир та розширивши церкву.

Золотий вік міста закінчився в лютому 1656 року (див. Потоп), коли шведські війська на чолі з королем Карлом Х Густавом спалили і розграбували його. Кількість мешканців Казімежі скоротилася і король Ян III Собеський, намагаючись поліпшити ситуацію, дозволив у 1677 році вірменам, грекам та єврейським купцям оселитися там. У той же час важливість Вісли як транспортної артерії майже повністю знизилась через відсутність попиту на польське зерно в Західній Європі. В кінці XVIII століття, в результаті поділів Польщі, Казімеж Дольни був відрізаний від порту Гданська і перетворився на провінційне місто.

З кінця XIX століття багаті мешканці Любліна і Варшави зацікавилися мальовничим містечком. Тут були побудовані спа та вілли, а в 1927 році, вже в Другій Речі Посполитій, Казімеж-Дольни знову став містом. Частково зруйнований в роки Другої світової війни, він був відновлений, і 8 вересня 1994 року його центр був офіційно визнаний як історична пам'ятка.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Руїни замку, 2013 рік
Площа Ринок, на задньому фоні будинки Пшибилів
Гора Трьох Хрестів, на задньому фоні панорама міста
  • Парафіяльний костел Святих Іоана Хрестителя та Варфоломія — побудований у 1586-1589 роках;
    • орга́ни в модринових рамах — виготовлені 1620 року, одні з найстаріших у Польщі;
    • погруддя Миколи Пшибили, епоха ренесансу;
    • друкарня (верстат Санті Гуччі);
    • вівтар у стилі бароко;
    • кафедра з елементами стилю рококо, виготовлена 1615 року.
  • Костел Святої Анни з 1671 року та шпиталь Святого Духа для бідних з 1635.
  • Церква Благовіщення Пресвятої Діви Марії 1589 року та реформатський монастир 1638-1668 років, оточені муром XVII століття.
  • Замок в Казімєжі Дольному — руїни замку XVI століття.
  • Оборонна вежа 2-ї половини XIII—XIV ст.
  • Будинки Пшибилів на ринковій площі, побудовані приблизно 1615 року в стилі маньєризму:
    • під Святим Миколаєм (реконструйований після війни під керівництвом Юзефа Ґославського);
    • під Святим Кшиштофом.
  • Гданський будинок (на ринку), 1795 рік, стиль бароко.
  • Білий будинок (на вулиці Сенаторській).
  • Целейовський будинок (на вулиці Сенаторській), перебудований до 1630 року Бартоломеєм Целеєм, сьогодні тут знаходиться філія Надвіслянського музею.
  • Зерносховища:
    • «під Журавлем», II половина XVII століття, вул. Пулавська, 100.
    • хлібниця «короля Казимира», II половина XVII століття, вул. Пулавська, 70 (наразі використовується як готель).
    • комора Пєляка, XVII століття, вул. Пулавська, 66.
    • «під В'янушками», побудована у 80-их роках XVII століття, вул. Пулавська, 64 (наразі використовується як хостел).
    • комора Новаковського, II половина XVI — XVII століття, вул. Пулавська, 5.
    • «Близнюки», початок XVII століття, вул. Пулавська, 46.
    • комора Фюрштайна (Кшиштофа Пшибили) в пізньоренесансному стилі, XVI століття, вул. Пулавська, 40.
    • комора Улановських (Миколи Пшибили), побудована 1591 року, вул. Пулавська, 34 (наразі — Природничий музей).
    • зерносховище на вул. Тишкєвіча, 18 (під штукатуркою збереглося оздоблення сграффіто).
    • комора Кобялкі, 1636 рік, вул. Краківська, 61.
  • Синагога, II половина XVIII століття.
  • Каплиця з Замисленим Христосом, збудована 1588 роки поряд з Люблінськими воротами.
  • Стара лазня (наразі — готель «Перлина Казимира»), збудована 1921 року за проектом Яна Віткевича.
  • Руїни вілли Шукальського 1910 року, проект Яна Альбрехта.
  • Гора Трьох Хрестів, як у Вільнюсі.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].


Польща Це незавершена стаття з географії Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.