Казимир III Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казимир III Великий
Dei gratia rex Polonie et Russie, nec non Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, et Pomeranieque Terrarum et Ducatuum Dominus et Heres
CasimirtheGreat.jpg
Казимир III Великий, картина Яна Матейки
Король Польщі
Правління 1333-1370
Коронація 25 квітня 1333, Краків
Попередник Владислав I Локетек
Наступник Людвік І Великий
Інші титули Король Русі
Біографічні дані
Дата народження 30 квітня 1310(1310-04-30)
Коваль
Дата смерті 5 листопада 1370(1370-11-05) (60 років)
Краків
Дружина Анна (Альдона) Ґедимінівна
Другий шлюб Аделаїда Гессенська
Третій шлюб Христина Рокічанка
Четвертий шлюб Ядвіґа Заганьска
Діти від 1-го шлюбу: Єлизавета, Куніґунда
від 4-го шлюбу: Анна, Куніґунда, Ядвіґа
Династія П'ясти
Батько Владислав I Локетек
Мати Ядвіґа Болеславівна
Orz-KazWlk.gif
Печатка Казимира III Великого

Казимир ІІІ Вели́кий (пол. Kazimierz III Wielki, *30 квітня 1310 — †5 листопада 1370) — польський король (13331370), титулярний «Король Русі», останній представник династії П'ястів.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Казимир був сином польського короля Владислава I Локетка. Його повний титул: «Милістю Божою Король Краківської землі, Судомірської землі, Серадської землі, Польської землі, Куявської землі, Добрянської землі, Поморської землі, Руської землі, господар і Дідич вічний земель тим володар, король велебний».

Внутрішня політика — зміцнення королівської влади і централізації країни; зокрема він провів у 13371346 роках грошову реформу, 1347 року видав Вісліцький і Пйотркувський статути — перші повні записи польського звичаєвого права.

Зовнішня політика — орієнтація на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу.

1338 року Казимир уклав з угорським королем Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира ІІІ не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людвік, син Карла І Роберта та сестри Казимира ІІІ Єлизавети,[1].

1340 року Казимир організував невдалий похід польсько-угорських військ на Королівство Русі. Після смерті короля Русі Юрія II Болеслава (†1340) бояри проголосили Любарта-Дмитра володарем Галицько-Волинської держави. Але Казимир ІІІ негайно зайняв Перемиську землю, потім захопив Львів. Відтоді в Любарта почалася багаторічна суперечка з Казимиром ІІІ за спадщину галицьких королів.

1343 року приєднав до Польщі Куявію. 1349-го — захопив і приєднав до Польщі Галицьку землю. За Казимира ІІІ почалося загарбання Волині і Пониззя.

1350 року уклав угоду з небожем, угорським королем Людвіком І Великим (підтвердження Вишеградського договору 1338 р.[2]): Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство (Галичину) пожиттєво Казимиру ІІІ, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) Польща разом з Галичиною, Холмською та Белзькою землями і Крем'янцем перейде до Людвіка І, у випадку наявності синів король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і пповернути королівство Русі під своє управління.

Між 1351 та 1352 роками тривала війна між Королівством Польським і Великим князівством Литовським за Галицько-Волинську землю, а в 13521366 роках Польська держава воювала проти останнього володаря об'єднаного Галицько-Волинського королівства князя Любарта.

1366 року Казимир III підписав договір з Великим князівством Литовським, за яким до Польщі відійшла Західна Волинь з Холмом і Белзом.

1370 року за підтримки Казимира ІІІ (звертався до царгородського патріарха Філотея[3]) було відновлено Галицьку православну митрополію і висвячено на митрополита єпископа Антонія (13701391/1392).

1364 року Казимир III заснував Краківський університет, згодом Яґеллонський.

Після його смерті владу в його володіннях успадкував Людвік I Угорський.

Окремі факти[ред.ред. код]

  • Казимир ІІІ Великий є польським королем, який найчастіше одружувався — 4 рази.[4] Після нього таке досягнення зміг повторити лише Владислав II Ягайло. Зокрема, був одружений з дочкою великого князя литовського Ґедиміна Анною (Альдоною).
  • 1869 року відбулося урочисте перепоховання його решток в катедрі Вавеля.[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір
  2. Л.Городиський, І.Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.— Львів: Каменяр, 1998.— 294 с., іл. ISBN 966-7255-01-8 С. 44
  3. Władysław Abraham. Antoni, ruski metropolita halicki / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— S. 135–136.— Reprint — Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 S. 135 (пол.)
  4. [1]
  5. Stefan Kieniewicz. Sapieha Leon h. Lis (1803–1878) / Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskia Akademja Nauk, 1994.— T. XXXV/1, zeszyt 144.— S. 80. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Владислав I Локетек
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1333-1370
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Людвік І Великий
Попередник
Любарт-Дмитро
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1349-1370
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Людвік І Великий