Кактусові

Кактусові (Cactaceae) — родина суккулентних рослин порядку гвоздикоцвітих (Caryophyllales). Поширені у пустелях, вирощуються як декоративні, зокрема кімнатні, та харчові рослини. Завдяки довгому корінню та товстим стеблам кактуси збирають вологу і здатні переживати великі посухи.

Слово «кактус» походить від грец. Κακτος, яке в класичній грецькій мові використовувалося для позначення одного з видів реп'яху. Карл Лінней ввів це слово як ім'я роду Cactus в 1737 у своїй ранній роботі Hortus Cliffirtianus, швидше за все як скорочення від слова мелокактус, яке тоді широко використовувалося для позначення цих рослин. Сьогодні це слово в ботаніці використовується для імені родини Cactaceae — Кактусові.

Походження

Кактуси — рослини Нового Світу, тобто походять з Південної і Північної Америки, а також островів Вест-Індії. Вид Rhipsalis baccifera зустрічається, крім Америки, також в Африці, на Мадагаскарі і Шрі-Ланці, куди, як вважають, він був занесений перелітними птахами. Крім того, людина розповсюдив деякі види кактусів — в основному опунцієві — на всі континенти, крім Антарктиди. Вид Opuntia humifusa поширений у Середземномор'ї і зустрічається на узбережжі Криму, а також на півдні Поволжя.

Parodia concinna — Parodia concinna var. aceguaensis

Типові ознаки

Риса, що виділяє кактуси з інших сукулентів, — спеціалізований орган, званий ареола (areole). Це модифікована пазушна брунька, з бруньковими лусочками, перетвореними на волоски та\або колючки. Іншою відмінною рисою кактусів є особлива будова квітки і плоду, коли істотна частина квітки та плоду є, по суті, тканиною стебла. Для всіх кактусів характерна нижня зав'язь, плід — ягода. Є ще близько десятка специфічних тільки для кактусів ознак, включаючи особливий, що не трапляється в інших рослин, пігмент квітки. Майже всі кактуси мають метаболізм красулієвого (С4) типу.

Кактуси бувають вельми різних форм і розмірів. Серед кактусів є кущі зі звичайними розвиненими листям — рід Pereskia — і невисокі листяні дерева — рід Pereskiopsis. Трапляються також різноманітні епіфітні рослини з тропічних лісів — роди Disocactus, Epiphyllum, Hatiora, Hilocereus, Selenicereus, Rhipsalis. Більшість же кактусів — ксерофітні рослини, пристосовані до тривалих посушливих періодів, поширені у різних типах екосистем — в прибережних зонах, саванах, посушливих лісах, напівпустелях і пустелях, горах і альпійських луках, на висоті від 0 до 4000 метрів і від Патагонії на півдні до півдня Канади на півночі. Серед них зустрічаються багатометрові колоноподібні гіганти або розгалужені «канделябри» вагою в кілька тонн, рослини, що утворюють невисокі колючі зарості, крихітні кулясті рослини — не перевищують у дорослому стані 1,5-2 см в діаметрі, сланкі по землі колючі батоги, чи рослини, майже повністю складаються з потовщеного кореня і майже повністю сховані під землею. Розділяється на чотири підродини. Найчисленіший рід — Мамілярія.

Echinocereus triglochidiatus

Вважається, що кактуси виділилися еволюційно близько 30-40 млн років тому, коли Південна Америка і Африка були вже значно рознесені один від одного тектонічними процесами, але Північна Америка ще не була з'єднана з Південною. Хоча викопних решток кактусів на сьогоднішній день не знайдено, вважається, що виникли вони в Південній Америці і відносно недавно — 5-10 мільйонів років тому — поширилися на північний континент.

Групи кактусів

Підродина Перескієві (Pereskioideae)

Pereskia bleo

Включає в себе один рід чагарників з повноцінним листям і несукулентними стеблами. Цей рід вважається еволюційною ланкою, що з'єднує кактуси з листяними рослинами.

Підродина Опунцієві (Opuntioideae)

Opuntia stricta

Об'єднує рослини, що відрізняються явно помітним редукованим листям, завжди присутнім у молодих пагонів, сукулентними стеблами і особливим типом шипів — «глохідіями». Глохідіі — це дрібні, тендітні колючки, дуже гострі і жорсткі, забезпечені пилчастими щербинами по всій довжині і ростуть у великих кількостях пучками навколо ареол. Потрапляючи в травний тракт тварин, глохідії викликають сильне подразнення, тим самим захищаючи рослини від поїдання. Незважаючи на значне розмаїття форм і розмірів, всі рослини цієї підродини мають дуже схожі за формою квітки і будовою насіння. Сходи мають явно виражені сім'ядолі. Стебла зазвичай мають явно виражену сегментну будову.

Підродина Майхуенієві (Maihuenioideae)

Maihuenia poeppigii

Складається з одного роду, поширеного майже виключно в Патагонії. Рослини схожі зовні на опунцієві, але глохідії відсутні. Як і опунцієві, рослини мають крихітні — до 10 мм — довговічні соковиті — листки конічної форми, сходи дуже нагадують паростки листяних рослин. Незважаючи на явно виражену сукулентність, рослини цієї підродини не мають красулієвого (С4) метаболізму.

Підродина Кактусові (Cactoideae)

Gymnocalycium baldianum

Поєднує у собі решту родів кактусів. У рослин відсутнє листя в будь-якому вигляді — винятком є рудиментарне листя на квітковій трубці. Також відсутні і глохідії. Сходи мають форму кулясту або циліндричну, з рудиментарними сім'ядолями. У підродину включені як епіфітні рослини із стеблами, що мають форму плоских листів або батогів, так і численні ксерофіти — кулясті, колоноподібні, сланкі, що утворюють дернини.

Кактуси, з огляду на незвичайність зовнішнього вигляду для європейців, привернули увагу ще перших колонізаторів Америки і були завезені до Європи як декоративні рослини вже у XVI столітті. Перша відома колекція кактусів була зібрана в другій половині XVI ст. аптекарем Морганом у Лондоні. Надалі популярність цих рослин постійно росла, чому сприяли і біологічні особливості багатьох кактусів — невибагливість до поливу і сухості повітря (останнє істотно при кімнатній культурі), легке вегетативне розмноження. У ботанічних садах різних країн, а також в оранжереях приватних осіб були зібрані значні колекції.

Систематика кактусів

У 1984 році на конгресі IOS (International Organization for Succulent Plant Study) — міжнародної організації з вивчення сукулентних рослин — було прийнято рішення створити робочу групу з вивчення кактусів (Cactaceae Working Party), яка зараз має назву International Cactaceae Systematics Group (міжнародна група із систематики кактусових). До цієї групи увійшли провідні фахівці з морфології та анатомії, експерти з електронної мікроскопії, палінології, каріології та біохімії, а також спеціалісти з систематики різних груп кактусів. Результатом роботи цього об'єднання стало створення сучасної системи родини кактусових, яка увібрала в себе все найцінніше із попередніх розробок і базується на даних найновіших досліджень.

Родина Cactaceae, згідно з пропозиціями Міжнародної групи із систематики кактусів включає в себе 4 підродини, 125 родів та 1810 видів. Найповніший варіант цієї системи викладено у фундаментальній праці Едварда Андерсона «The Cactus Family» (2001).

Докладніше див. Систематика кактусових.

Джерела

• Гарбар О. В. Історія дослідження та колекціонування кактусів

Література

• Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К.: Українські пропілеї, 2003. — с. 110. ISBN 966-7015-28-9 (укр.)
• С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво «Наукова думка», 1974 (укр.)
• Нико Вермёлен Кактусы Пер. с англ. Л. Р. Ермаковой. — М.: Издательский Дом «Кладезь», 1998. — 144 с. с ил. ISBN 5-85292-021-5 (рос.)
• Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986г., — 286с., ил. (рос.)
• Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007г., — 472с. — ISBN 978-966-651-431-1 (рос.)
• Edward F. Anderson. «The Cactus Family». 776 р. ISBN 0 881924989 (англ.)

Посилання

• - Київський сайт про кактуси. Енциклопедія кактусів. (рос.)
• Когда и где ставить кактус у компьютера (рос.)
• Список родів кактусів на сайті Королівських ботанічних садів у К'ю (англ.)
• Список родів кактусів на сайті «Germplasm Resources Information Network» (англ.)
• Список родів кактусів на сайті «The Plant List» (англ.)