Каламар
Калама́р (лат. calamarius) — письмова приналежність (письменницький інструмент), приладдя для зберігання чорнил (звідси інша назва — чорнильниця, порівн. рос. Чернильница) і вмочування в нього пишучого предмета (найчастіше пера) під час писання; в Україні особливого поширення набув у козацькі часи.
[ред.] Етимологія слова «каламар» і його сучасне вживання
Слово «каламар» є історичним — ще в добу Середньовіччя запозичено українською мовою за посередництва польської (пол. kałamarz) з латини — calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, в свою чергу, походить від грецького слова каламос (грец. κάλαμος) «тростина», оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.
Особливого поширення на українських землях слово «каламар» (як і предмет, яке воно означає) набуло в часи Запорізької Січі; ним же послуговувались в стінах (від часу утворення) Києво-Могилянської академії.
За часів СРСР слово «каламар» вважалось архаїзмом та історичним терміном, поширення набуло синонімічне «чорнильниця» (лексично близьке до російського відповідника) — зокрема, так називали шкільне письменницьке приладдя, що в школах використовували для письма подеколи аж до 1980-х рр..
У сучасному українському слововживанні слово каламар вживають як для означення чорнильниці, так і глузливо — будь-якої пляшечки (чи слоїка), особливо, коли її призначення не зовсім ясне; а подеколи — «каламаром» називають дрібного канцеляриста, службовця тощо.
[ред.] Козацькі каламари
У козацьких канцеляріях чорнильниці-каламари мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони з металу (бронза, срібло), скла або кераміки.
Козацькі каламари були стаціонарними і похідними. Серед перших — комбінації з кількох з'єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других — посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв'язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.
Козацький каламар вважався одним із козацьких клейнодів, символом влади військового писаря (зокрема, Генерального писаря), що під час ради займав місце поряд з іншими старшинами.
[ред.] Джерела
- Чабаненко В.А. КАЛАМА́Р, каламар козацький. // Енциклопедія історії України. Том 4. Ка—Ком., К.: «Наукова думка», 2007, стор. 27
- Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. Том 1., Лв., 1990
