Калашников Віктор Іванович
| Калашников Віктор Іванович | |
|---|---|
| Народився |
24 серпня 1939 (84 роки) Підгорівка, Старобільський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Діяльність | викладач університету, науковець |
| Alma mater |
ДВНЗ ДонНТУ Університет Отто фон Ґеріке |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | кандидат технічних наук |
| Нагороди |
   |
Ві́ктор Іва́нович Кала́шников (*24 серпня 1939) — професор, кандидат технічних наук, член-кореспондент Української Технологічної Академії, заслужений працівник народної освіти України.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 24 серпня 1939 року в селі Підгорівка на Луганщині[1].
1967 року закінчив Донецький державний технічний університет та отримав диплом за спеціальністю «Електропривод та автоматизація промислових установок» та залишився в університеті для роботи на кафедрі електропривода. У 1970—1973 роках навчався в аспірантурі Магдебурзького університету. Після захисту дисертації працював завідувач кафедрою електропривода, деканом факультету обчислювальної техніки.
1992 року Калашников призначений деканом-організатором німецького технічного факультету. Читає лекції німецькою з курсів «Промислові системи керування», «Частотно-регульований електропривод», «Взаємодія електропривода з електричною мережею».
Науковий напрям: «Дослід асинхронного частотно-регульованого електроприводу без давача швидкості». Останнім часом під керівництвом Калашникова ведуться досліди з використання штучного інтелекту у системах автоматизації.
Калашников має великі зв'язки з промисловими підприємствами України та Німеччини з використання обладнання фірми «Siemens» для автоматизації технологічного процесу та установок на підприємствах України.
З 2003 року - Почесний консул Федеративної Республіки Німеччина у м. Донецьку[1].
Державні нагороди[ред. | ред. код]
- Державна премія України в галузі освіти 2011 року — у номінації «вища освіта» за цикл робіт «Створення науково-методичного обґрунтування та впровадження в навчальний процес інноваційних технологій навчання і виховання, що забезпечують значний внесок у розвиток інтеграції вітчизняної вищої освіти в європейський та світовий простір» (у складі колективу)[2]
- Заслужений працівник народної освіти України (1996)[1]
- Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина»[1]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Україна дипломатична: наук. щоріч. [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.] / Дип. акад. при Мін-ві закордонних справ України, Головна дирекція по обслуговуванню іноземних представництв, Історичний клуб «Планета». — Київ: [б. в.], 2010 — Виходить щорічно. — ISSN 2707-7683 (print)
- ↑ Указ Президента України № 960/2011 від 30 вересня 2011 року «Про присудження Державних премій України в галузі освіти 2011 року». Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 1 жовтня 2011.