Калинець Ігор Миронович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ігор Миронович Калинець
Калинець І.jpg
Дата народження: 9 липня 1939(1939-07-09) (75 років)
Місце народження: Польща Ходорів, Польща
Національність: українець
Громадянство: СРСР СРСР
Україна Україна
Мова творів: українська
Премії:

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1992

Нагороди:
Орден Свободи — 2009
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня

І́гор Миро́нович Калине́ць (нар. 9 липня 1939 в Ходорові) — поет і прозаїк, один із чільних представників так званої «пізньошістдесятницької» генерації і дисидентськосамвидавного руху в Україні, політв'язень. Живе і працює у Львові. Автор сімнадцяти поетичних збірок, написаних у період між серединою шістдесятих та 1981 роком. Почесний доктор Львівського національного університету імені Івана Франка.

Життєпис[ред.ред. код]

Поетичну творчість Калинця, за пропозицією самого автора, прийнято хронологічно поділяти на дві головні частини: дев'ять книжок, написаних перед ув'язненням у 1972 р. (з них офіційно в УРСР опубліковано було лише першу — «Вогонь Купала», 1966, решта функціонувала у самвидавному обігу) і вісім — написаних під час ув'язнення та на виселенні (до 1991 р. функціонували тільки у самвидаві). Згідно з цим поділом і було підготовлено та випущено два томи поезій Калинця — «Пробуджена муза» (Варшава, 1991) та «Невольнича муза» (Балтимор — Торонто, 1991). 1991 року збірку вибраних поезій «Тринадцять аналогій» видано було також в Україні і у Росії

Ілюстрації до збірки поезій Ігоря Калинця «Відчинення вертепу», які були видрукувані в Лондоні під назвою «Поезії з України» створив у 1969 Богдан Сорока.[1] Це спонукало КДБ порушити кримінальну справу проти художника, десятиліття його твори забороняли виставляти і згадувати його ім'я у пресі. Інші збірки поета: "Підсумовуючи мовчання" (1971), "Коронування опудала" (1972), "Шлюб з полином" (1995), "Слово триваюче" (1997), "Терновий колір любові" (1998).

Один із найтонших дослідників поезії Калинця Данило Гузар-Струк у передмові до «Невольничої музи» виокремлює «три головні течії» в його поезії: «оспівування культури, любовно-еротичне прагнення та суспільний протест». Висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, надзвичайна формальна винахідливість притаманні Калинцю упродовж усього його творчого розвитку, а такі риси як ерудиція, іронічність, шляхетність у поводженні зі словообразом роблять цю поезію без перебільшення видатним явищем.

Книга Миколи Ільницького Ключем метафори відімкнені вуста… Поезія Ігоря Калинця (Париж; Львів; Цвікау, 2001)

Саме з появою в українському літературному процесі Калинця почалися дискусії про необароко. Українське бароко і справді можна розглядати як одне із джерел Калинцевих інспірацій, іншим таким джерелом є, безперечно, творчість Богдана-Ігоря Антонича. Ще одна вельми цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю чергою переростали у книжки (свідчення «структуралістського» бачення світу).

Творчість Калинця суттєво вплинула на багатьох українських поетів пізніших поколінь, виявившись дуже суголосною найновішим поетичним пошукам. Після повернення з ув'язнення та виселення 1981 року Калинець, за його словами, цілком замовкає як поет (завершене явище) і стає «імпресаріо колишнього Ігоря Калинця». Тим часом пише і публікує казки для дітей (наприклад, «Дурні казки», 1998), готує перевидання власних поезій. 1994 року журнал «Сучасність» опублікував його повість «Молімось зорям дальнім», написану ще 1972 року під час перебування у слідчому ізоляторі львівської в'язниці. Проте Калинець залишається передовсім поетом, творцем вельми індивідуального, легко впізнаваного (за всієї стилістичної різноманітності) і в той же час напрочуд цілісного світу.

Нагороди[ред.ред. код]

Книга «Знане і незнане про Антонича»[ред.ред. код]

Окрім обкладинки, яка виконана в стилі західноукраїнських модерних малярів 1930-х років, другий варіант цього видання відрізняється від першого (Львів: Друкарські куншти, 2010. — 140 с.; 16 арк. іл.) вдвічі більшим обсягом тексту. Кількість ілюстрацій у новому виданні є більшою втричі. Написана на широкому фактографічному матеріалі, книга Ігоря Калинця[4] на сьогодні залишається найавторитетнішим джерелом біографії одного з найвидатніших українських письменників XX століття, дає відповіді на низку питань, які не один рік ставлять собі читачі, поціновувачі та дослідники творчості Антонича, і які передусім ставив собі сам автор дослідження. Багато із описаних у книзі подій (віднайдення могили Антонича, заходи популяризації його творчості у 1960-х та 1980-х роках) пережив сам Ігор Калинець як їх ініціатор та активний учасник. Книга є своєрідним внеском до відзначення 100-річчя від дня народження Богдана Ігоря Антонича, яке увінчалося низкою заходів різноманітного жанру. Саме у час ювілею Антонича в Ігоря Калинця зародилася ідея написати цю книгу.

До справи Калинця долучилося ще двоє людей, зокрема розділ «Університет» написав Данило Ільницький, дослідник життя і творчості Богдана Ігоря Антонича, упорядник його «Повного зібрання творів» (Львів: Літопис, 2009), а розділ «Антоничі в Бортятині» — Ольга Дядинчук, директор музею-садиби Антоничів у селі Бортятині Мостиського району Львівської області, де тривалий час проживали батьки Б. І. Антонича (тут вони й поховані), і де часто бував сам письменник. Видання містить наступні розділи: «Дитинство», «Гімназія», «Університет» (автором розділу є Данило Ільницький), «Гурток україністів, АНУМ, УТБ», «Левандівська „Просвіта“», «Антоничі в Бортятині» (автором розділу є Ольга Дядинчук), «Публікації», «Опера „Довбуш“», «Творчий процес», «Друзі», «Недуга», «Похорон», «Портрет», «Могила», «Наречена», «Архів».

Цінність книги і в «Додатках», у яких — статті Дмитра Бучинського, Валеріяна Ревуцького, Ірини Калинець, Івана Гречка, а також листи Ольги Олійник до о. Йосифа Кладочного і Миколи Неврлого, документи КГБ за 1987 р. та список усіх лауреатів літературного конкурсу «Привітання життя» імені Богдана Ігоря Антонича. Завершується книжка віршем учасника цього конкурсу, львівського поета Романа Тарнавського.

Джерела[ред.ред. код]

  • Ільницький, М. Ключем метафори відімкнені вуста… Поезія Ігоря Калинця. — Париж; Львів; Цвікау: «Зерна», 2001. — 189 с.
  • Калинець, Ігор. Вогонь Купала: Поезії / Лариса З. Онишкевич (Передм.). — Париж та ін. : Смолоскип, 1975. — 46 c. — (Бібліотека «Смолоскипа»; Ч.20). — Передрук забороненої в Україні збірки поезій.
  • Калинець, І. Зібрання творів: У 2 т. — К. : Факт, 2004. — Т. 1 : Пробуджена муза. — К. : Факт, 2004–416 с. — ISBN 966-8408-57-8.
  • Калинець, І. Зібрання творів: У 2 т. — К. : Факт, 2004. — Т. 2 : Невольнича муза. — К. : Факт, 2004–542 с. — ISBN 966-8408-57-8.
  • Калинець, І. Казки зі Львова / Ірина Балдина (художн.). — 2. вид., доп. — Л. : Сполом, 2005. — 224 с. : іл. — ISBN 966-665-306-0.
  • Калинець, І. Майже казки, або повернення Діви Марії / Зеновія Юськів (худож.). — Львів : Свічадо, 1997. — 32 с. — ISBN 966-561-046-5.
  • Калинець, І. Дурні казки / Тетяна Борисівна Савельєва (худож.). — Л. : Каменяр, 1996. — 48 с. : іл. — ISBN 5-7745-0676-2.
  • Калинець, І. Магістрат: Вірші. — Л. : Літературна агенція «Піраміда», 2003. — 34 с. — ISBN 966-7188-88-4.
  • Калинець, І. Одержимість: Інтерв'ю Юрія Зайцева з Ігорем Калинцем / Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича НАН України. — Л. : Піраміда, 2002. — 176 с. : фотоіл. — (Серія; № 2). — З дарчим написом автора. — ISBN 966-02-280-58.
  • Калинець, І. Пісеньки та віршики зі Львова / Ірина Мар'єнко (художн.). — Л. : Сполом, 2006. — 272 с. : іл. — ISBN 966-665-359-1.
  • Калинець, І. Про дівчинку і квіти / Сергій Іванов (худож.). — К. : Веселка, 1995. — 39 с. — ISBN 5-301-01601-6.
  • Калинець, І. Слово триваюче: Поезії. — Х. : Фоліо, 1997. — 542 с. — (Українська література XX століття). — ISBN 966-03-0017-4.
  • Калинець, І. Пан Ніхто: Довга казка / Ольга Погрібна-Кох (художн.). — Стрий : Щедрик, 1994. — 70 с. — ISBN 5-7707-2520-6.
  • Калинець, І. Поезії / Елеонора Соловей (вступ.сл.). — Л. : Піраміда, 2008. — 604с. — (Серія «Бібліотека Шевченківського комітету»). — ISBN 978-966-441-1*01-8.
  • Калинець, І. Таке собі та інше: Казки / Іван Остафійчук (художн.). — Л. : Світ дитини, 1999. — 79 с. — (Бібліотечка школяра; Кн.4).
  • Калинець, І. Терновий колір любові: Мала книжка любовної лірики. — К. : Факт, 1998. — 116 с. — (На схилі тисячоліття). — ISBN 966-7274-36-5.
  • Калинець, І. Ці квіти нестерпні: Малий поетичний зільник. — К. : Факт, 2000. — 94 с. — ISBN 966-7274-65-9.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Пост поступ. № #5 (25) травень 2008. «Хвороба нашого суспільства — амбівалентність». Автор: Віктор Неборак.
  2. Указ Президента України № 528/2009 від 10 липня 2009 року «Про нагородження І. Калинця орденом Свободи»
  3. Указ Президента України № 229/2008 від 17 березня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України»
  4. Калинець Ігор. Знане і незнане про Антонича : матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича / Ігор Калинець / Худ. редактор Г. Ґера. — 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів : Друкарські куншти, 2011. — 276 с. + 48 с. ілюстр.

Посилання[ред.ред. код]