Калинковичі
| місто Калинковичі біл. Калінкавічы |
|||
|---|---|---|---|
|
|||
  |
|||
| Калинковичі на карті Білорусі | |||
| Основні дані | |||
| Країна |  Білорусь |
||
| Область | Гомельська область | ||
| Район | Калинковицький район | ||
| Перша згадка | 1560 | ||
| Статус | з 1963 року | ||
| Населення | 37 800 (2005) | ||
| Поштові індекси | 247691 (247692, 247693, 247694, 247695) | ||
| Телефонний код | +375-2345 | ||
| Географічні координати | 52°08′ пн. ш. 29°20′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 29.333° сх. д.Координати: 52°08′ пн. ш. 29°20′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 29.333° сх. д. | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Калинковичі | ||
| До обласного центру | |||
| - фізична | 122 км | ||
| До Мінська | |||
| - фізична | 275 км | ||
Кали́нковичі (біл. Калінкавічы) — місто Гомельської області на південному сході Білорусі. Центр Калинковицького району. Місто Калінковічі знаходиться за 122 км до південно-захід від Гомеля. До Мінська - 275 км. Вузол залізниць на Гомель, Жлобин, Берестя, Овруч. Автошляхами з'єднаний з обласним центром, Житковичами, Овручем.
Зміст |
Історія [ред.]
Вперше згадуються в 1560 році як село Каленковичі Мозирського повіту Великого князівства Литовського. У середині XVIII століття нараховували 25 будинків, були центром парафії (релігійної округи).
Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році стали містечком в 36 дворів зі 116 душами чоловічої статі у Речіцькому повіті, яке належало князю Шаховському. У 1805 році воно відійшло в царську казну, в 1866 році тут налічувалося 100 дворів. З 1882 року Калинковичі - залізнична станція, в 1916 році стали важливим транспортним вузлом.
З 1925 року це селище міського типу, яке швидко зростало: в 1939 році вже було безліч промислових майстерень, закладів освіти і культури, видавалася районна газета, проживало близько 10 тис. меш.
У роки фашистської окупації в Калинковичах діяла підпільна організація «Смугнар», молодіжний опір. Звільняючи місто загинули 853 воїна Білоруського фронту, з них 9 Героїв Радянського Союзу.
В 1961 році у місті був знайдений монетний скарб XVII ст. Це одна з найбільших знахідок мідяних солідов. З 1963 року місто в обласному підпорядкуванні. У сучасних Калинковичах основні вулиці забудовані 2-5 - та 9-поверховими будинками. Створені 3 мікрорайони. Працюють заводи залізобетонних виробів, ремонтно-механічний, побутової хімії, меблева фабрика, м'ясокомбінат, плодоконсервний і комбінат хлібопродуктів та інші підприємства, вузли зв'язку, поліклініки, лікарні.
Соціальна сфера [ред.]
Із закладів освіти - Поліський аграрний коледж, ГПТУ, 9 середніх, музична, спортивні школи, школа мистецтв, Будинок культури, бібліотеки, краєзнавчий музей. Є братські могили радянських воїнів і партизан, жертв фашизму. Споруджені пам'ятники Визволення, льотчикам, танкістам, партизанам і підпільникам, воїнам-інтернаціоналістам, меморіальна Алея героїв. Видається газета «Калінковічскіе новини».
Персоналїї [ред.]
Калінковічі - батьківщина письменників В. Козько, Е. Сергіевіча, заслуженого діяча мистецтв К. Козелко.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Kalinkavichy |
|
||||||||||||||||
