Калинковичі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Калинковичі
біл. Калінкавічы
Coat of Arms of Kalinkavičy, Belarus.png
Герб Калинковичів
Калинковичі
Калинковичі на карті Білорусі
Калинковичі на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Гомельська область
Район Калинковицький район
Перша згадка 1560
Статус з 1963 року
Населення 37 800 (2005)
Поштові індекси 247691 (247692, 247693, 247694, 247695)
Телефонний код +375-2345
Географічні координати 52°08′ пн. ш. 29°20′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 29.333° сх. д. / 52.133; 29.333Координати: 52°08′ пн. ш. 29°20′ сх. д. / 52.133° пн. ш. 29.333° сх. д. / 52.133; 29.333
Відстань
Найближча залізнична станція Калинковичі
До обласного центру
 - фізична 122 км
До Мінська
 - фізична 275 км
Залізничний вокзал

Кали́нковичі (біл. Калінкавічы) — місто Гомельської області на південному сході Білорусі. Центр Калинковицького району. Місто Калінковічі знаходиться за 122 км до південно-захід від Гомеля. До Мінська — 275 км. Вузол залізниць на Гомель, Жлобин, Берестя, Овруч. Автошляхами з'єднаний з обласним центром, Житковичами, Овручем.

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадуються в 1560 році як село Каленковичі Мозирського повіту Великого князівства Литовського. У середині XVIII століття нараховували 25 будинків, були центром парафії (релігійної округи).

Після другого поділу Речі Посполитої в 1793 році стали містечком в 36 дворів зі 116 душами чоловічої статі у Речіцькому повіті, яке належало князю Шаховському. У 1805 році воно відійшло в царську казну, в 1866 році тут налічувалося 100 дворів. З 1882 року Калинковичі — залізнична станція, в 1916 році стали важливим транспортним вузлом.

З 1925 року це селище міського типу, яке швидко зростало: в 1939 році вже було безліч промислових майстерень, закладів освіти і культури, видавалася районна газета, проживало близько 10 тис. меш.

У роки фашистської окупації в Калинковичах діяла підпільна організація «Смугнар», молодіжний опір. Звільняючи місто загинули 853 воїна Білоруського фронту, з них 9 Героїв Радянського Союзу.

В 1961 році у місті був знайдений монетний скарб XVII ст. Це одна з найбільших знахідок мідяних солідов. З 1963 року місто в обласному підпорядкуванні. У сучасних Калинковичах основні вулиці забудовані 2-5 — та 9-поверховими будинками. Створені 3 мікрорайони. Працюють заводи залізобетонних виробів, ремонтно-механічний, побутової хімії, меблева фабрика, м'ясокомбінат, плодоконсервний і комбінат хлібопродуктів та інші підприємства, вузли зв'язку, поліклініки, лікарні.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Із закладів освіти — Поліський аграрний коледж, ГПТУ, 9 середніх, музична, спортивні школи, школа мистецтв, Будинок культури, бібліотеки, краєзнавчий музей. Є братські могили радянських воїнів і партизан, жертв фашизму. Споруджені пам'ятники Визволення, льотчикам, танкістам, партизанам і підпільникам, воїнам-інтернаціоналістам, меморіальна Алея героїв. Видається газета «Калінковічскіе новини».

Персоналїї[ред.ред. код]

Калінковічі — батьківщина письменників В. Козько, Е. Сергіевіча, заслуженого діяча мистецтв К. Козелко.


Посилання[ред.ред. код]