День Андрія
| День Андрія | |
|---|---|
.jpg) | |
| Інші назви | Свято Андрія, Андрея, Калита |
| Ким святкується | слов'яни |
| Тип | народно-християнський |
| Дата | 30 листопада |
| Традиції | «відкушування калети», ігри та ворожіння |
 День Андрія у Вікісховищі | |
День Андрі́я (Калита) — народно-християнське свято, припадає на 30 листопада, вважається днем пам'яті мученицької смерті одного із дванадцяти апостолів Христових — Андрія Первозваного. За церковними легендами, святий проповідував християнство у Скіфії й дійшов аж до Києва, де на одному з пагорбів поставив хрест зі словами: «Чи бачите гори ці? Повірте мені, на них засяє благодать Божа»[1]. В цей день гріх щось робити без поважної причини. Дівчата також грішать ворожачи, а хлопці просто відпочивають. В цей день здавна забороняли будь-яку інтелектуальну працю, бо є забобон, що в цей день від цього можна втратити розум.
Це день народного календаря, до якого присвячували Андріївський обряд «Калиту», суть якого полягає в переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи. День Андрія справді парубоцький день. Як і в значної кількості українських свят, в його обрядах проглядаються дохристиянські традиції.
Слов'янські обряди[ред. | ред. код]
Ще в дохристиянські часи саме в цей період відзначали свято Калити, а християнська доктрина замінила його іменем апостола Андрія Первозваного. Проте пережитки старого залишилися, зокрема, це виражено в т. зв. обрядах Калити, спеціально для яких дівчата випікали коржі, котрі мали назву «калити». Потім із цією обрядовою стравою влаштовували різноманітні ігри та ворожіння.
Існує чимало описаних ворожінь, якими користувалися дівчата на Андрія. Багато з них схожі на ті, які були на Катерини. Потрібно, наприклад, зняти взуття з лівої ноги й почати ним міряти відстань від столу до порогу: та дівчина, яка перша це зробить, першою і вийде заміж.
Молодь у цей день влаштовувала різноманітні забави. Основна дія свята — це відкушування «калити». Печиво прив'язують якнайвище попід стелею, а потім хлопці та дівчата з зав'язаними очима мусять дострибнути до нього й відкусити шматок.
Раніше Андріївський обряд складався з прологу та 2-х частин. Пролог — підготов. період: винаймання хати для вечорниць, приготування ритуальних страв, принесення ворожильних атрибутів і запрошування парубків чи побратимів. Перша частина Андріївського обряду — дівоча, ворожильна; кожна дівчина — учасниця дійства випікала балабушок і клала на ослінчик, супроводжуючи ці дії магічними замовляннями. Чийого балабушка пес з'їдав першим, та дівчина мала першою вийти заміж; якщо не вийде, то ще рік дівуватиме.
На Тернопільщині поширені ворожіння — на півневі та курці, відгадування предметів із зав'язаними очима, сіяння конопляного насіння довкола хати, запалювання ниток, виливання води на гарячий віск тощо.
Друга частина Андріївського обряду — прихід до хати парубків із подарунками. Дівчата перешкоджали їхньому приходові: перемотували мотузкою стежку, глузували, згодом запрошували за гостинний стіл. Після вечері тривали комічні ігри та забави. Найпоширеніші були ігри «Калита», «Сповідь», «Пошта», «Каву солодити», «Рвати рожу» та ін. Наприкінці вечорниць дівчата ходили попід вікнами сусідів або родичів, калатали ложками і запитували: «Чи ви є всі?», на що чули відповідь: «Щоб повіддавалися всі!» Прийшовши на своє подвір'я, дівчата зрізали вишневу гілочку і ставили у воду: якщо до Різдва зацвіте, то дівчині щаслива доля на одруження. Парубки після вечорниць робили збитки: виносили на городи січкарні, знімали ворота чи хвіртки й несли на подвір'я майбутніх наречених. Найбільшим бешкетом вважали витягти на дах хати сани або воза. Донині з Андріївських обрядів збереглися дівочі ворожіння та хлопчачі збитки.
Наповнені дохристиянськими обрядами, веселощами й розвагами молоді андріївські, як і катерининські, вечорниці припадали на час Пилипівського посту і, отже, ніякою мірою не відповідали нормам християнської моралі. Спроби духовенства подолати цю народну позацерковну традицію не дали бажаних наслідків. Проте з плином часу вечорниці на Андрія, як і інші свята, поступово втратили магічну функцію й перетворилися на своєрідну забаву, привід, аби зібратися неодруженій молоді[1].
Звичаї[ред. | ред. код]
До самотньої жінки напередодні свята Андрія пізно увечері сходились дівчата з села, яким уже час під вінець. Гуртом пекли пампушки (їх у селі називають «балабухи»). Кожна дівчина брала пампушку, помічала її і клала на низенького ослона. Потім впускали до хати собаку господарки. Чию пампушку з'їсть першою пес, та дівчина першою і вийде заміж[2].
Обрядовий хліб — калита — нагадує сонце[джерело?], він обов'язково круглий, як сонце, в середині з діркою, до того ж вимазаний медом. Золотий мед, принесений бджолами («божими мухами») також символізував сонце і широко використовувався в цей день. Ним намащували калиту іноді жартуючи, хлопці вмочали пальці в мед і мазали дівчатам вуста, щоб солодкі були. З меду готували та напої на калиту. Варто зазначити, що горілку на молодіжних вечорницях, як правило, не вживали.
Народні прикмети[ред. | ред. код]
- Як ще до цього дня сніг не випав — зима буде теплою, а як з'явився — холодною.
- Якщо напередодні йде сніг, то буде хурделиця цілий тиждень.
- Якщо шумить вода в річці, варто чекати на завірюхи.[2]
- Якщо вугілля в печі у святковий вечір було червоним — очікували холоднечу, якщо було білим — швидку відлигу.[3]
Приказки[ред. | ред. код]
- На Андрія треба кожуха-добродія.
- На Андрія робиться дівицям надія.
Див. також[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання на тему: День Андрія |
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Andrew Day |
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї [Архівовано 18 грудня 2013 у Wayback Machine.]. К.: Т-во «Знання України».— 1993.— 112 с.
- ↑ а б Дівицям надія (13 грудня) – Олександр Токар. otokar.com.ua. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 7 листопада 2016.
- ↑ Rbc.ua. День Андрія: історія та давні традиції свята. РБК-Украина (укр.). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
Література[ред. | ред. код]
- Сапіга В. К. Українські народні свята та звичаї. — К.: Т-во «Знання України», 1993.
- Скуратівський В. Т. Дідух. — К.: Освіта, 1995. — 272 с. — ISBN 5-330-02487-0
- П. Смоляк. Андріївський обряд // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Ворожіння на Андрія [Архівовано 27 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Гадання на Андрія [Архівовано 21 грудня 2009 у Wayback Machine.]
- Свято Калити (Андрія) — одне з улюблених молодіжних свят [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.]
- Святковий календар українців [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Святкування дня Святого Андрія [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] — з книги Олександра Токаря
| |||||