Каломель
| Каломель | |
|---|---|
 Структура каломелі | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Clo[2] |
| Хімічна формула | 2[Hg2Cl2] |
| Клас мінералу | Хлориди |
| Підклас | Ланцюжкові |
| Nickel-Strunz 10 | 3.AA.30[3] |
| Dana 8 | 9.1.8.1 |
| Група | н/д |
| Генезис | Вторинний мінерал |
| Ідентифікація | |
| Колір |
Білий, жовтувато-сірий до попелясто-сірого, коричневий; буває безбарвною |
| Форма кристалів | Таблитчасті, призматичні, пірамідальні, ізометричні, часто масивні зернисті агрегати |
| Сингонія | Тетрагональна |
| Злам | Раковистий |
| Твердість | 1.5 |
| Блиск | Алмазний |
| Прозорість | Прозора |
| Колір риси | Блідо-жовтий |
| Густина | 6.48—7.15 |
| Інші характеристики | |
| Першовидкривач | Théodore de Mayerned[4] |
| Названо на честь |
чорний (давньогрецька мова)[5], краса (давньогрецька мова)[5] |
| Типова місцевість | Moschel mountaind |
 Каломель у Вікісховищі | |
Каломель — пластичний мінерал, дихлорид димеркурію ланцюжкової будови, що містить 84,98 % ртуті.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Перша згадка про Каломель була вже в записах 1608 р. Бегіна і 1609 р. Освальда Кролла. Мінерал був відомий древнім тибетцям. Проте науково описаний лише в 1612 році Теодором де Майерном[en] († 1655), який назвав мінерал «красивий чорний». Назва складається зі стародавніх грецьких слів καλός — «красивий» і μέλας — «чорний», тому що він стає чорним у реакції з аміаком.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Утворюється при зміні кіноварі, ртутного срібла, амальгами, ртутної бляклої руди, селенового метацинабариту й інших мінералів, які містять ртуть, а також нагріванням суміші хлорної ртуті з металічною ртуттю. Під впливом світла темнішає.
Використовують у медицині переважно як проносний і дезінфікувальний засіб. У техніці йде на виготовлення фарб із золотом для порцеляни та для бенгальських вогнів.
Зустрічається разом із самородною ртуттю, еглестонітом, терлінгуаїтом і монтроїдитом.
Дія на організм[ред. | ред. код]
Хлориста ртуть(І) є проносним, а також сечо- й жовчогінним засобом.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ mineralienatlas.de
- ↑ а б webmineral.com
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Каломель // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Каломель // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- КАЛОМЕЛЬ [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- Хлориста ртуть // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- International Chemical Safety Card 0984 [Архівовано 15 березня 2009 у Wayback Machine.]
- National Pollutant Inventory — Mercury and compounds Fact Sheet
- NIOSH Pocket Guide to Chemical Hazards [Архівовано 8 січня 2010 у Wayback Machine.]
