Калот садибний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Калот садибний
Калот садибний
Калот садибний
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Плазуни (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Підряд: Lacertilia
Родина: Агамові
Підродина: Draconinae
Рід: Калот
Вид: Калот садибний
Біноміальна назва
Calotes versicolor
Daudin, 1802
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Calotes versicolor
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Calotes versicolor

Калот садибний (Calotes versicolor) — представник роду калотів з родини Агамових. Має 1 підвид (Calotes versicolor nigrigularis). Інша назва «кровосос».

Опис[ред.ред. код]

Загальна довжина сягає 40 см. Колір шкіри коричневий або сіро-оливковий, жовтуватий. У самців голова яскраво—червона. Присутні широкі коричневі смуги на спині, які перериваються жовтуватими з боків. Чорні смуги тягнуться від очей. Черево з сіруватими поздовжніми смугами. Хвіст та кінцівки чорні. Дві невеликі групи шипики, відмінно відокремлюються один від одного, над барабанною порожниною. Спинний гребінь помірно підвищеним на шиї і у передній частині тулуба, на основі хвоста. Має червонуватий відтінок на горлі і шиї, тому отримав найменування «кровосос». Має міцні щелепи.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Полюбляє тропічні ліси, кам'янисту, скелясту місцевість. Зустрічається переважно на деревах. У спекотний сонячний день садибного калота можна побачити на гілці або на стіні, який гріється на сонці, з широко відкритим ротом. При небезпеці здатний боляче вкусити. Харчується комахами і дрібними хребетними.

Це яйцекладна ящірка. Статева зрілість настає в 1 рік. Самиця відкладає у вологий грунт 10-20 довгих, веретеноподібних й шкірястих яєць. Молоді калоти народжуються через 6-7 тижнів.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає в Афганістані, Пакистані, Непалі, Бутані, Індії, Шрі-Ланці, Таїланді, Малайзії, М'янмі, південному Китаї, В'єтнамі, на о. Суматра (Індонезія), о. Реюньйон.

Джерела[ред.ред. код]

  • Bernhard Grzimek (1971). Het Leven Der Dieren Deel VI: Reptielen. Kindler Verlag AG. Pagina 259, 260. ISBN 90 274 8626 3.
  • Словник-довідник із зоології. — К., 2002.