Кальницький полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кальницький полк

Герб полку

Герб полкового центру
Утворено 1648
Ліквідовано 1675
Центр Кальник, Вінниця (з 1653)
Сотні 19 (1649) / 2050
Бабинська сотня
Балабанівська сотня
Борщагівська сотня
Вінницька сотня
Вороновицька сотня
Дашівська сотня
Животівська сотня
Жорницька сотня
Іллінецька сотня
Кальницька сотня
Кунянська сотня
Липовецька сотня
Немирівська сотня
Ометинська сотня
Погребищенська сотня
Прилуцька сотня
Рахнівська сотня
Терлицька сотня
Тетіївська сотня







Полковники
1648—1649 Остап (Євстафій) Усваницький
1649—1650, 1654 Іван Федоренко
1649,1674 Остап Гоголь
1650, 1651, 1653—1657 Іван Богун
1657—1658 Андрій Безштанько
1659—1660 Іван Сірко
1659—1660 Іван Вертелецький
1659—1665 Василь Варениця
1661 Михайло Радкевич
1665—1667, 1669—1671, 1674—1677 Гаврило Ковалевський
1671 Сидір Коваленко

Кальницький (Вінницький) полк — адміністративно-територіальна та військова одиниця XVII ст. у Правобережній Україні. Полковий центр — місто Кальник (нині село в складі Дашівської територіальної громади, Гайсинського району, Вінницької області).

Історія[ред. | ред. код]

Полк існував з 1648 по 1678 та з 1704 по 1708 роки. З центрами в Кальнику 1648—1653, 1667—1678 роках і Вінниці 1653—1667 роках. Після перенесення центру отримав назву Вінницького.

Восени 1649 року до полку приєднано територію та особовий склад Животівського та Подільського полків.

1649 року налічував 2050 козаків і складався з 19 сотень: Бабинської, Балабанівської, Борщагівської, Вінницької, Вороновицької, Дашівської, Животівської, Жорницької, Іллінецької, Кальницької, Кунянської, Липовецької, Немирівської, Ометинської, Погребищенської, Прилуцької, Рахнівської, Теплицької і Тетіївської.

1653 року формацію було реорганізовано — окрім перенесення адміністративного центру до Вінниці, полк також чисельно значно зменшився. За списками 1654-го новостворений Вінницький полк вже має не 19 сотень, як Кальницький, а лише 9: 4 перейшли до Паволоцького полку (1651), а 6 ліквідовано після Білоцерківської угоди.

У 1654 року на території Вінницького полку налічувалось 62 населені пункти. Порубіжне положення полку обумовило часту участь козаків цього полку в боях з польськими військами під час Визвольної війни.

Після передачі Росією в 1667 році Правобережної України Польщі, за Андрусівським миром, полк занепав і був об'єднаний з Брацлавським полком. Кілька невдалих спроб відновлення Кальницького полку були зроблені гетьманами Іваном Мазепою та Іваном Скоропадським.

Полковники[ред. | ред. код]

Полк очолювали полковники: Остап (Євстафій) Усваницький (1648—1649), Іван Федоренко (1649—1650, 1654), Остап Гоголь (1649,1674), Іван Богун (1650, 1651, 1653—1657), Петро Стягайло (1652), Іван Сірко (1658—1659), Василь Варениця (1659—1665), був страчений Ю. Хмельницьким у 1676 році[1], Іван Вертелецький (1659—1660), Михайло Радкевич (1661), Самійло Самусь (1688—1699), а також О. Вінницький, В. Лобойко, В. Верениця (Варяниця[2]), С. Коваленко, Т. Хмура, Мельник, К. Михалевський, М. Патович, Реврик, Г. Ковалевський, Г. Негревецький, О. Волошин (1704—1708). Коваленко (Ковалевський) був убитий Ю. Хмельницьким за «погане постачання провіанту до Немирова»[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Заруба, Віктор (2011). Козацька старшина гетьманської України (1648-1782): персональний склад та родинні зв'язки. стор.70 (UA). Ліра Дніпро. Процитовано 21 травня 2018. 
  2. а б Мицик Ю. Юрій Хмельницький // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К.: Варта, 1994.— 560 с.— С. 249. ISBN 5-203-01639-9

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]