Калюжинці
| село Калюжинці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Громада | Срібнянська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1716 |
| Населення | 543 |
| Густота населення | 234,05 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17311 |
| Телефонний код | +380 4639 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°41′53″ пн. ш. 32°44′42″ сх. д. / 50.69806° пн. ш. 32.74500° сх. д.Координати: 50°41′53″ пн. ш. 32°44′42″ сх. д. / 50.69806° пн. ш. 32.74500° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
153 м |
| Водойми | річка Утка |
| Відстань до районного центру |
35 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Калюжинці, вул. Незалежності, 48 |
| Карта | |
  Калюжинці | |
 Калюжинці | |
| Мапа | |
| |
Калю́жинці — село в Україні, у Срібнянській селищній громаді Прилуцького району Чернігівської області. Розташоване на р. Утці (лівій притоці р. Удаю), за 35 км від центру громади і за 7 км від автотраси Київ — Суми. Населення становить 543 осіб. До 2017 року орган місцевого самоврядування — Калюжинська сільська рада, якій крім села Калюжинці раніше було підпорядковане село* Підлозове.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу села збереглися кургани 2-1 тис. до н. е.
Вперше згадуються у 80-х pp. 17 ст. Входили до Полкової, з 1757 до Переволочнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького пов. (1782—1923), до Срібнянського р-ну Прилуцького округу (1923—1930).
Гетьманщина[ред. | ред. код]
Вільне військове село до того, як прил. полковн. Лазар Горленко заволодів ним, мабуть, без універсалу гетьмана.
1705 гетьман І. Мазепа надав село прил. полковнику Д. Л. Горленку. 1708 село у нього конфісковане.
1710 гетьман І. Скоропадський видав універсал на село бунчуковому товаришу А. Д. Горленку, у якого воно лишалося до 1715, коли було відібране і віддане спочатку «маршалу Волоокому бану Савину», а потім, у тому ж році, — сербу Гаврилу Милорадовичу. Після смерті Г. Милорадовича (1730) селом володів його син бунчуковий товариш Антон. За ним значилося: 1738-33 двори, 1748-67 дворів, 1752 — 53 двори, 1763-97 дворів (145 хат) і 461 душа селян.
1780 — 100 дворів (150 хат) селян; козаків не було.
Імперський період[ред. | ред. код]
1797 наліч. 608 душ чол. статі податкового населення.
Найдавніше знаходження на мапах 1812 рік[1]
В 1859 — 246 дворів , 1571 ж.[2]; діяла дерев. Покровська церква[3][4], споруджена Милорадовичами 1743 (перша ц-ва збудована до 1705).
У 1861-66 pp. в К. містилося Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, якому були підпо-рядковані 7 сільс. громад (828 ревіз. душ). Після реорганізаці ї волостей Калюжинці 1867 увійшли до Сокиринської волості 2-го стану.
1886 — 270 дворів селян власників, які входили до семи сільс. громад (4 Милорадовичивські, Скоропадська, Баранівська, Афанасівська), 2 двори міщан та ін., 300 хат, 1557 ж.; діяли: дерев, ц-ва (поновлена 1842), земське початкове однокласне училище (засн. 1866, у віданні земства з 1872), шинок, кузня, 22 вітряки, 5 олійниць.
На 1903 р. в селі числилось коло дві з половиною тисячі мешканців, понад 20 вітряних млинів.
1910 — 381 госп., з них козаків — 11, селян — 358, євреїв — 2, ін. непривілейованих — 4, привілейованих — 6, наліч. 2156 ж., у тому числі 13 теслярів, 8 кравців, 8 шевців, 4 ковалі, 2 слюсари, 172 ткачі, 42 поденники, 10 займалися інтелігентними та 179 — ін. неземлеробськими заняттями, все ін. доросле нас. займалося землеробством. 2288 дес. придатної землі. Землевласниками були поміщики Милорадович, Конах, А. С. Яхонтова. Діяли: Покровська ц-ва (закрита за часів рад. влади), земське початкове училище, у якому навчалося 92 хлопч. та 20 дівчат (1912).
Радянський період[ред. | ред. код]
У 1923-30 pp. К. — центр сільради. 1925 — 600 дворів, 2724 ж. ; 1930 — 546 дворів, 2579 ж., 1996 — 331 двір, 630 ж.[5]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 715 осіб, з яких 303 чоловіки та 412 жінок[6].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 543 особи[7].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,26 % |
| російська | 0,74 % |
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Вересай Остап Микитович (1803—1890) — український кобзар.
- Милорадович Олександра Григорівна (1830—1890) — українська співачка (драм. сопрано).
- Негрій Антон (бл. 1840 — бл. 1890) — український кобзар, учень Остапа Вересая.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 31 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 11 березня 2022. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 100, 528 та 585 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 28 грудня 2021.
- ↑ Калюжинці// Шкоропад Д. О., Савон О. А. Прилуччина: Енциклопедичний довідник/ За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: ТОВ "Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. — С. 201.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Чернігівська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Чернігівська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Калюжинці [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Полное географическое описание нашего Отечества. Том VIII — Малороссия. — С.-Петербург, 1903. — С 363.(рос.)
- ВРУ
| ||||||||
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Чернігівської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |