Камарг (національний парк)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Заповідник Камарг (фр. Camargue) займає всю західну частину великої дельти річки Рона, загальною площа близько 81 780 га. Взагалі Камарг — не що інше, як острів (має майже трикутну форму) в дельті Рони, який утворюють два її рукави і води Середземного моря. Це типова солончакова місцевість, тут багато очеретяних боліт, морських лагун, сотні проток, тисячі піщаних острівців. І все це природне пишноти укупі вважається останнім ділянкою на території Європи, де все ще збереглися реліктові напівстепові природні комплекси. До слова, заповідник Камарг відноситься до департаменту Буш-дю-Рон.

Історія[ред.ред. код]

Відлік історії природного парку Камарг можна починати ще з далекого 1828 року, коли Французьке Товариство Захисту Природи домоглося заборони на полювання, риболовлю і збір рослин в Камарзі, воно ж (суспільство) і організувало тут національний парк. У 1950 році швед Люк Хоффман став вкладати в Камарг своє чимале на той момент становище, він сприяв відкриттю тут біологічної станції, яка допомогла зосередити наукову діяльність на вивченні міграцій пташиних зграй.

Рослинний світ[ред.ред. код]

Багато унікальних видів відзначено і в місцевій флорі. Так, окремі дерева ялівцевого лісу досягають висоти 7 метрів при діаметрі стовбура до 50 см. Також серед рослинності особливо прекрасні тамариск, асфоделі, нарциси та інші представники флори безкраїх боліт. Загалом на території заповідника води набагато більше, ніж суші, тому на кожен квадратний метр землі тут припадає подвійне навантаження. Отже, багато земельних території тут засаджені картоплею та динями, більш підтоплювані зони, як правило, зайняті рисовими полями. На території заповідника можна знайти і виноградники, вони здебільшого сконцентровані уздовж дороги від Ег-Морта до прибережного міста Сент-Марі-де-ла-Мер.

Тваринний світ[ред.ред. код]

Як показали дослідження вчених з біологічної станції, Камарг є найбільшим «заїздом» для птахів на європейському континенті. Наприклад, рожеві фламінго влаштовують тут собі перепочинок під час перельоту в північну Африку. Саме завдяки цим чудовим птахам у Камарге можна спостерігати дивні «явища природи»: все небо в рожевих крилах і місцеві водойми мають рожеві відсвіти. Найчисленніший переліт був зафіксований в 1969 році, тоді гостями Камарга стали більше десяти тисяч фламінго.

Особливою гордістю заповідника Камарг і вважаються гніздяться в його межах дивовижні птахи рожеві фламінго. Не менш примітні і інші мешканці місцевої орнітофауни, як то: білі та сірі чаплі, лисуха, поганка, гагара та інші водоплавні птахи. У загальній складності в межах заповідника Камарг зафіксовано близько 300 видів пернатих.

В цілому, очеретяні зарості і численні протоки стали домом для великої кількості тварин. У загальній складності на території заповідника Камарг нараховано більше сотні видів ссавців. Своєрідною «візитною карткою» Камарга стали чорні бики, тварини невеликого розміру (близько 1,35 метра в холці), а також дикі білі коні, останніх уже не зустрінеш в будь-якому іншому куточку Європи. Чорних биків тут частіше називає за географічною ознакою — камарзькі, цей різновид бика має багато спільного з іспанським биком, але головне їхнє розходження, це форма рогів — у камарзця роги «в небо», у іспанця — пологі. Примітно, але в межах заповідника можна спостерігати і тих, і інших биків. Стада биків цілком собі спокійно пасуться на місцевих пасовищах, адже в заповіднику зовсім відсутні будь-які хижаки, тому пастухи бикам просто ні до чого. Та в кожному стаді є і свій «шеф» — бик із дзвіночком.

А на рахунок білих коней цілком доречно буде примітка, що на їхніх спинах досить часто можна спостерігати чаплею з жовтими чубчиками. Правда, ще не до кінця зрозумілі умови появи цих тварин на території Камарга. Одні говорять про перекваліфікацію місцевих жителів з хліборобів в скотарі зі збільшенням засоленості ґрунтів місцевих, інші — про подорожній Аттілу, який і привів сюди маленьких білих коней. Дуже зручні в обігу, коні не вимагали майже ніякого догляду, паслися на камарзьких рівнинах з жорсткою солонуватою травою. Попит на цих коней довгий час не падав в тому числі і з-за їхньої витривалості ..

Посилання[ред.ред. код]