Камасинці
| Камасинці Калмаж | |
|---|---|
 | |
| Самоназва | Калмаж |
| Мова | Камасинська мова |
| Згас | 1989 |
Камасинці (південні самодійці, калмажі (самоназв.)) — народ самодійської групи уральської мовної родини, який належав до саянських самодійців, що жили у гірських районах на півдні сучасного Красноярського краю (вздовж річок Кан і Мана) і в Хакасії. Також їх називали тайговими татарами.
Історія[ред. | ред. код]
У XVII столітті чисельність камасинців становила приблизно 500 осіб. У XVIII — XIX століттях ділилися на дві основних групи:тайгових камасинців , що займалися полюванням, оленярством та рибальством, і степових камасинців, відоміших під назвою Кашинців, які займалися скотарством, конярством, рільництвом, полюванням та говорили тюрксько-качинською мовою.
Були майже повністю асимільовані російськими селянами до кінця XIX століття у зв'язку з переходом до осілого господарства, який відбувся після мору оленів. Частина камасинців влилася до тюркомовного хакаського етносу.
На початку XX століття найзначніші матеріали з мови та фольклору камасинців зібрав фінський лінгвіст К. Доннер. В 1960–1970 роках естонський лінгвіст Аго Кюннап працював з носіями камасинської мови, котрі ще жили в той час. Остання з них (Клавдія Захарівна Плотнікова) померла в 1989 у віці 94 років.
Перелік камасинських і кашинський родів[ред. | ред. код]
1) Байга 2) Буга 3) Бугулма (Кашинський рід), 4) Мадор або Татар, 5) Могаті (Кашинський рід), 6) Нігі — від камасинського «орел», 7) Сілі — від камасинського «жирний», 8) Ургуне — від камасинського «ургу» — великий, 9) Харгіл (Кашинський рід), 10) Хіпду (Кашинський рід), 11) Шалба 12) Нарба — асимільований хакасами.
Антропоніми в місцях компактного проживання камасинців (Абалаково, Пермяково, Пьянково): Алжибаєв, Анджигатов (з роду Сілі), Ашпуров (з роду Нігі), Джиб'єв (з роду Мадор), Додишев, Кочеров, Разманов, Саламатов, Сартиганов, Судачаков, Тошилкін, Тугуїн, Туїнаков, Шайбін, Янгулов.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Камасинцы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Історичний нарис камасинського народу[недоступне посилання з квітня 2019] (рос.)
- А. Я. Тугаринов. Останні калмажі. М., 1926. [Архівовано 15 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Герсон Клуммп. Особисті імена в камасинській мові [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |