Камерленг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Герб кардинала-камерленга

Камерленго (лат. camerlingus; італ. camerlengo) — назва двох посад в Римській Курії, основною з яких є Камерленго Святої Римської церкви, який очолює Апостольську палату. Під час вакансії папського престолу має слідкувати за додерженням світських та майнових прав Святого Престолу.

Історія та походження назви[ред.ред. код]

Посада камерленга з'являється скоріш за все в ХІ ст., коли він також перебирає на себе повноваження архідиякона Святої Римської церкви та vestararius, які контролювали майно римської церкви. Ці посади були відмінені папою Григорієм VII. Саме слово має середньовічне латинське походження, яке в свою чергу має корені у франкському kamerling. Так називалася посада очільник якої завідував палатами короля.
Поступово вага камерленга росте і з ХІІ ст. він фактично стає другою особою в управлінні церквою. В його повноваження входив обов'язок слідкувати за всіма фінансовими ресурсами Святого Престолу (т.зв. camera thesauraria) та управлінням Папською областю. Церемоніальні функції камерленга відображали його посадові обов'язки. Він подавав папі гроші, коли той мив ноги дванадцяти біднякам в Чистий четвер та брав чашу із золотими монетами під час папської коронації.
Папа Урбан V своєю конституцією Apostolatus officium від 12 жовтня 1363 надав камерленгу Святої Римської церкви повноваження для боротьби з піратами та розбійниками, що сильно дошкуляли Папській державі. А Урбан VI передав під його нагляд всі справи, що знаходилися під юрисдикцією Апостольської палати. В XV ст. з'являється назва camerlingus, що змінює camerarius і папа Сікст IV апостольською конституцією Etsi cunctarum від 30 червня 1490 передає під нагляд камерленга продовольче забезпечення Риму, а папа Павло III конституцією Romani pontificis від 24 листопада 1544 підпорядкував йому всіх службовців в Римі та Папській державі.
Але, поступово, з кінця XVI ст. його роль зменшується. Починає цю тенденцію папа Климент VIII своєю конституцією In conferendis від 18 грудня 1599. Посада камерленга стає почесною, а фактичне управління Апостольською палатою переходить до аудиторів та генерального казначея. Теперішні повноваження камерленга визначені в апостольських конституціях Pastor Bonus (від 28 червня 1988) та Universi dominici gregis (від 22 лютого 1996) папи Івана Павла ІІ.

Повноваження[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]