Камертон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Stimmgabel.jpg

Камертон (нім. Kammerton) — прилад, що є еталоном висоти і певного звуку, який застосовується для настроювання музичних інструментів та при співі. Найпоширеніший камертон — це U-подібний вібратор-ідіофон зі стабільним строєм та частотою коливань, що дорівнює 440 Гц (ля 1-ї октави).

Існують камертони іншої конструкції та строю, набори камертонів, а також камертони зі змінним строєм. Камертон винайдений придворним англійським трубачем Джоном Шором в 1711 році.

Стандарти камертонів[ред.ред. код]

Історія питання[ред.ред. код]

До 19 століття камертони не стандартизовувалися і тому їх висота могла варіюватися в досить широких межах навіть в межах одного європейського міста. Наприклад, настройка кафедрального органу в Британії могла відрізнятися від настройки домашніх клавішних інструментів на 5 півтонів. Висота настройки органів могла еволюціонувати з часом навіть в стінах одного собору — настроювання органів передбачало підкручування кінців трубок. Повторюваний часто, процес настройки поступово призводив до їх зношування, в результаті кінці трубочок опускались, їх довжина скорочувалась, а загальний стрій органу відповідно піднімався.

Уяву про давні стандарти настроювання дають камертони-дудки, органні труби та інші джерела. Наприклад, англійські камертони-дудки 1720 року настроювали «ля» першої октави на висоту Звук 380 гц[1] в той час як органи, на яких грав Й. С. Бах в Гамбурзі, Лейпцигу та Веймарі настроювалися як A = Звук 480 Hz,, тобто приблизно 4 півтонами вище. Іншими словами, камертони «ля» 1720, відповідали звуку «фа» органів Баха.

З 18 століття використовуються металеві камертони конструкції Джон Шор, проте їх висота також різнилася. Наприклад, камертони, якими користувався Гендель, датовані 1740 роком, настроювались як A = Звук 422.5 Hz, а пізніше, в 1780, як A = Звук 409 Hz,, майже півтоном нижче.[1].

Наведені вище цифри базуються на сучасних вимірюваннях і тому не можуть дати точного уявлення про музичну практику минулого. Хоча Марен Мерсенн дав приблизні визначення частоти ще на початку 17 століття, вимірювання висоти звуку не були достатньо точними до початку 19 століття.

В кінці 18 століття спостерігалася тенденція до обмеження «ля» першої октави в межах між Звук 400 і Звук 450 гц., при чому стандарт поступово підвищувався. Цьому сприяло посилення ролі оркестру, як самодостанього (а не акомпонуючого колективу). Наприклад в 1815 році оркестр Дрезденської опери настроювався під камертон A = Звук 423.2 Hz,[1] тоді як через 11 років цей самий оркестр вже мав еталон A = Звук 435 Hz. В театрі Ла скала ля першої октави було піднято до висоти Звук 451 Гц.[1]

Сучасна практика[ред.ред. код]

Сучасний стандарт, А = 440, було запропоновано на Штутгартській конференції 1834 року[2]. Щоправда у Франції мали дещо інший погляд на звуковисотність і 1859 року було офіційно проголошено стандарт ля першої октави 435  Гц.[1] Натомість міжнародна конференція 1939 року, а 1955 був прийнятий і Міжнародною Організацією зі Стандартизації.

Деякі колективи, однак не дотримуються міжнародного стандарту і надалі випробовують вплив тенденції до інфляції звуковисотного стандарту. Наприклад, Нью-Йоркський філармонічний оркестр та Бостонський симфонічний оркестр використовує A = 442 Hz.[3], ряд оркестрів Європи, зокрема в таких країнах як Росія, Швеція та Іспанія грають з настройкою A = 443 Hz. A = 442  Гц використовують деякі європейські оркестри [1] (зокрема в таких країнах як Данія, Франція, Угорщина, Італія, Норвегія та Швейцарія).[4] Інфляція звуковисотного стандарту торкнулась і України, наприклад за стандартом 442 і 443 Гц настроєні пропоновані в українському продажі ударні[5], рекомендації використовувати завищені строї зустрічаються в посібниках для виконавців див. [6]

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б в г д е «ARIA for ACID Pro v1.0 (software)». Sony (ACID Pro), Garritan (ARIA). 2008. Архів оригіналу за 2013-06-25. «Soft Synth Properties... About...» 
  2. Rayleigh, J.W.S. (1945). The Theory of Sound, Vol. I. Dover. с. 9. ISBN 486-60292-3 Перевірте значення |isbn= (довідка).  reprint of 1894 ed.
  3. Franz Nistl, Table of orchestra tunes
  4. Franz Nistl, Table of European orchestra tunes, part 1
  5. Вібрафони в крамниці ua.muzsweet.com
  6. напр. Г. М. Григор'єв. Оркестрово-ансамблева підготовка. Настройка оркестру та оркестрові стрій. Проблеми інтонування на духові інструментах (методичні рекомендації)