Кампенгаузен
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Кампенгаузен | |
|---|---|
 | |
| Титул: | барони |
| Місце походження: | Голландія → Любек |
| Підданство: |  Королівство Швеція |
Кампенгаузен нім. von Campenhausen — баронський рід, представники якого були підданцями різних держав.
Історія[ред. | ред. код]
Походить з Голландії, звідки його предки переселились до Любека. Любекський патрицій Герман Кампенгаузен переселився близько середини XVII століття до Стокгольма. Його сини Лоренц і Йоганн-Герман отримали в Швеції дворянський титул.
Його онук Йоганн пішов на польську воєнну службу (помер 1742; від нього походить польська гілка дворян Кампенгаузен).
Рід баронів Кампенгаузен було внесено до матрикула ліфляндського дворянства.[1]
Відомі представники фамілії[ред. | ред. код]
Йоганн Кампенгаузен (нім. Johann Camphusen) був мером міста Рига[2]
- Його нащадок барон Бальтазар (I) фон Кампенгаузен (1689–1758) був до Полтавської битви на службі короля Швеції Карла XII, а потім на російській службі полковником. Брав участь у важливих битвах Північної війни і отримав п'ять поранень. 1741 року він був уже генерал-лейтенантом, а закінчив службу у званні генерал-аншефа. Потім упродовж двох років був губернатором російської Фінляндії. За заслуги він був нагороджений імператрицею Росії і в 1744 отримав також баронський титул Королівства Шведського. Йоганн Бальтазар фон Кампенгаузен був жонатий двічі й всього мав десять дітей. З його синів двоє були російськими сенаторами:
- барон Христофор фон Кампенгаузен (Johann Christophor (I)) (1716–1782) — дійсний таємний радник, сенатор;
- барон Лейон Пірс Бальтазар фон Кампенгаузен (1745–1807) — письменник, поет, публіцист;
- барон Бальтазар (II) фон Кампенгаузен (1745–1800) — таємний радник, сенатор і губернатор Ліфляндії. Вчився в університетах Хельмштедта, Галле і Лейпцига, а потім він відвідав Голландію, Англію і Францію. Від шлюбу з Софією Елеонорою Волдек фон Арнебург[3] у нього було чотири сини і три доньки:
- барон Бальтазар (III) фон Кампенгаузен (1772–1823) — державний діяч. Був міським головою в Таганрозі (1805–1809), членом Державної Ради, державним контролером і керівником міністерства внутрішніх справ.
- барон Герман фон Кампенгаузен (Hermann Johann) (1773–1836) був першим головою Товариства історії та стародавностей Остзейських губерній, запровадженого 1834 року.[4]
- барон Кристофер фон Кампенгаузен (Johann Christophor (II)) (1780–1841) був членом консисторції (нім. Oberkonsistoriums) в Санкт-Петербурзі. У нього було одинадцять дітей, багато з яких стали високими посадовими особами в імперії.
- барон Христофор фон Кампенгаузен (Johann Christophor (I)) (1716–1782) — дійсний таємний радник, сенатор;
Ганс Еріх фон Кампенгаузен[de] (1903–1989) протестантський німецький теолог.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften, Teil 1, 1: Livland, Görlitz 1929[недоступне посилання з червня 2019] (нім.)
- ↑ Herausgegeben von Heidi-Melanie Maier Quellen zur Geschichte Thüringens [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] (нім.) ст. 289–290
- ↑ Sophie Eleonore Woldeck von Arneburg (* 10.2.1747 Arisim † 21.2.1791 Arensburg)[недоступне посилання з червня 2019] (нім.)
- ↑ Товариства історії та стародавностей Остзейських губерній [Архівовано 6 вересня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Hans von Campenhausen, Kazimierz Wierszyłowski Ojcowie Kościoła (Батьки Церкви) Warszawa 1998 ISBN 83-86859-34-2 ISBN 978-83-86859-34-4 (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Genealogisches Handbuch der baltischen Ritterschaften, Teil 1, 1: Livland, Görlitz 1929.
- Кампенгаузен, баронский род // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Долгоруков П. В.: Российская родословная книга 3,348