Кампо-Формійський мир

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кампо-Формійський мир між Францією та Австрією.

Межі держав після Кампо-Формійського миру

Мирну угоду укладено 17 жовтня 1797 року у Пассеріано, поблизу селища Кампо-Форміо (Campo Formio) (Італія), з боку Французької республіки — генералом Наполеоном Бонапартом, з боку Австрійської імперії — графом Кобенцлем. Угода підсумувала успішну для Французької республіки війну проти Австрії й оформив вихід Австрії з 1-ої антифранцузької коаліції.

На перемовинах проявились дипломатичні здібності Бонапарта, за думкою багатьох джерел тієї епохи, що не поступались його військовому генію.

Умови миру[ред.ред. код]

Кордонами Французької республіки визнавались її «природні межі»: Рейн, Альпи, Середземне море, Піренеї, Атлантичний океан. За угодою, Цизальпійська республіка була утворена з Ломбардії, герцоґств Реджіо, Модена, Мірандола, з трьох легатств — Болонського, Феррарського та Романського, з Вальтеліни й частини венеціанських володінь на правому березі Адідже — Бергамо, Брешіа, Кремона та Полезіна. Австрія також визнавала Лігурійську республіку. Іонічні острови відходили до Франції.

Австрія також поступалась Франції Австрійськими Нідерландами та іншими територіями Священної Римської імперії на лівому березі Рейну. Відповідно до таємної статті угоди Австрія зобов'язувалась на Раштаттському конгресі (1797-99) надати підтримку Франції у закріпленні за нею територій на лівому березі Рейну. Було укладено домовленість, що важливий плацдарм Майнц передавався французьким військам за військовою конвенцією, яку буде укладено у Раштадті, де зустрінуться французький уповноважений та граф Кобенцль. Всі правителі, що втратили володіння на левому березі Рейну, мали отримати компенсацію на правому березі з земель, що відбирались шляхом секуляризації у князів церкви. Угода про європейський мир мала обговорюватись у Раштадті.

Австрія у якості компенсації отримала місто Венецію та венеціанські області на лівому березі Адідже, а також володіння Венеціанської республіки у Істрії та Далмації. Цим самим населення Австрійської імперії збільшувалось більш ніж на 2 млн чоловік.

Герцоґ Модени Ерколе III, що втратив свої володіння у Італії, отримав герцоґство Брисгау у південній Німеччині.

Наслідки Кампо-Формійського миру[ред.ред. код]

7 грудня 1797 Наполеон Бонапарт прибув до Парижу, а 10 грудня його тріумфально зустріла Директорія у повному складі в Люксембурзькому палаці. Незліченний натовп народу зібрався біля палацу, найбурхливіші вигуки та аплодисменти вітали Наполеона, коли він прибув до палацу.

Угода проторувала Франції шлях до гегемонії в Італії та забезпечив створення французьких плацдармів в Албанії та на Іонічних островах. Австрії, що зазнала поразки, Угода дала час для підготовки до боротьби проти Французької республіки у новій коаліції європейських держав.

Посилання[ред.ред. код]

  • Тарле Є.В. Наполеон.. — М.: Госиздат, 1941. — С. 51—54.
  • Наполеон Італійська кампанія 1796–1797 рр. Глава XVII. Мир у Кампоформіо // Вибрані твори. — М.: Воениздат, 1956. — С. 291—292.