Кампілобактеріоз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кампілобактеріоз — гостра хвороба з групи зоонозів, що викликається бактеріями групи Campylobacter і характеризується переважним ураженням шлунково-кишкового тракту, гарячкою, загальною інтоксикацією.

Епідеміологія. Джерелом інфекції може бути велика рогата худоба, свині, вівці, кури, індики, собаки, коти, мишовидні гризуни, в окремих випадках — людина. Виділення збудника продовжується декілька тижнів і навіть місяців після клінічного одужання. Механізм передачі — фекально-оральний, шляхи — харчовий (м'ясо, молоко, овочі, фрукти), водний, контактно-побутовий. Можливе також зараження новонародженого від матері при пологах або в постнатальному періоді. Збудник попадає в організм через травний канал, значно рідше — через пошкоджену шкіру. Хвороба зустрічається спорадично і у вигляді групових спалахів. Характерною є літня сезонність. Частіше хворіють діти віком від 3 до 5 років. Некишкові форми кампілобактеріозу реєструють частіше у дорослих, особливо — при СНІДі.

Клініка. Інкубаційний період триває 2-10 днів. За клінічним перебігом виділяють такі форми: гастроінтестинальну, генералізовану (септичну), хронічну і субклінічну (бактеріоносійство).

Найчастіше зустрічається гастроінтестинальна форма. Захворювання починається гостро. У 50 % хворих розвитку основних проявів передує продромальний період від декількох годин до 2-3-х днів. Його типові ознаки: загальна слабкість, мерзлякуватість, біль голови, міалгії, гарячка до 38 °С і вище, зрідка корчі та порушення свідомості. Далі приєднуються переймисті болі внизу живота (тривають 2-3 дні), нудота, блювання. Стілець стає рідкий, з неприємним запахом, іноді з домішками жовчі. Досить швидко кал набуває водянистого вигляду, з'являються домішки крові. Можливі ознаки зневоднення — сухість шкіри і слизових оболонок, олігурія, корчі. Діарея триває 2-4 дні. В цей час хворий виглядає дуже кволим. Живіт здутий, сигмоподібна кишка спазмована, болюча. В дорослих перебіг цієї форми хвороби, як правило, легший, ніж у дітей. Зокрема, патологічні домішки в калі, симптоми зневоднення відмічаються рідко. Можливі рецидиви хвороби.

Може спостерігатися лише ураження шлунка: з'являються болі в епігастральній ділянці, нудота, блювання, змінюється кислотність шлункового соку.

Тривалість гострої форми кампілобактеріозу від 4 до 17 днів, але через 5-10 днів нерідко виникає рецидив. В наступні місяці можуть сформуватися хронічний гастрит, виразкова хвороба.

При септичній формі, яка частіше виникає у дітей на перших місяцях життя, в ослаблених дорослих, спостерігаються гарячка неправильного типу, блювота, пронос, гепатолієнальний синдром, жовтяниця, зневоднення організму, гнійні менінгіти і менінгоенцефаліти, ендокардити, артрити, абсцеси печінки та головного мозку, анемія.

Хронічні форми розвиваються без гострої фази хвороби. Відмічаються тривалий субфебрилітет, слабкість, пітливість, дратливість, зниження апетиту, схуднення, порушення сну. На цьому фоні можуть бути нудота, іноді блювота, розріджений стілець, який чергується з запорами. Клінічна картина нагадує хроніосепсис з множинними ураженнями органів.

Кампілобактеріоз може перебігати в субклінічній формі, при якій виявляють збудника в калі і зростання титру специфічних антитіл у крові.

Ускладнення: гострий апендицит, перитоніт, реактивний артрит, ДВЗ-синдром, інфекційно-токсичний шок.

Діагностика ґрунтується на епідеміологічних і клінічних даних (продромальний період, диспепсичні явища і пронос на фоні загального виснаження). В крові виявляють нейтрофільний лейкоцитоз і зсув формули вліво. При мікроскопії калу знаходять лейкоцити, еритроцити, слиз. З допомогою ректороманоскопа виявляють набряк і гіперемію слизової оболонки, іноді крововиливи, в дуже важких випадках — сегментарний коліт з великими пухкими виразками, ділянками гіперемії, грануляцій.

Для підтвердження діагнозу використовують РЗК з очищеним антигеном (діагностичний титр 1:8-1:10), реакцію імунної сорбції антитіл, які мічені ферментом (титр 1 : 160 і вище), РІФ (1 : 10), РНГА (1 :20), спостерігається також збільшення титру Ig G і Ig M — AT (1 :588 і 1 :39). Досліджують парні сироватки, взяті з інтервалом 7- 14 днів.

Виділення кампілобактерів у чистій культурі з промивних вод шлунка, блювотиння, випорожнень вимагає селективних поживних середовищ (Скірроу, Бутцлера, Campy -ВАР та інші) та створення мікроаерофільних умов, що значно затруднює використання цього методу.

Диференціальна діагностика проводиться з дизентерією, сальмонельозом, холерою, балантидіазом, сепсисом іншої етіології.

При гастроінтестинальній формі сальмонельозу захворюваність має груповий характер. Живіт дещо здутий, болючий в так званому сальмонельозному трикутнику. Хвороба триває довше. Діагноз підтверджується виділенням сальмонел.

Диференціальний діагноз з дизентерією див. у розділі «Дизентерія».

При холері відсутній біль в животі. Температура тіла нормальна або знижується до субнормальної. Пронос виникає частіше вночі або вранці. Блювання приєднується пізніше, без нудоти. Інфекція схильна до епідемічного поширення. В калі знаходять холерний вібріон.

Балантидіаз — хвороба, пов'язана з доглядом за свинями. Характеризується довготривалим проносом, випорожнення часті, дуже смердючі, без домішок крові. Хворі виснажені, у них розвивається гіпохромна анемія. У свіжому калі знаходять балантидії.

Етіологію сепсису слід уточнити за допомогою бактеріологічного дослідження крові.

Лікування. Хворих госпіталізують згідно з клінічними та епідеміологічними показаннями. Проводять регідратацію з використанням сольових розчинів: дисоль, трисоль, квартасоль, регідрон, глюкосол. її здійснюють перорально і тільки при важкому перебігу хвороби, дітям — парентерально. Антибіотикотерапія доцільна при значному болю у животі або при загрозі розвитку ускладнень. Ефективні гентаміцин, еритроміцин, доксициклін, левоміцетин, фуразолідон. Тривалість лікування 7-10 днів. Хворим дають добре зварену та перетерту їжу, яка сприяє всмоктуванню електролітів і води. Проводять загальнозміцнюючу терапію.

В найближчий місяць після клінічного видужання доцільна диспансеризація для попередження виникнення рецидивів і формування хронічного гастриту.

Профілактика та заходив осередку. Дотримання санітарних норм забою тварин та переробки м'яса, правил особистої гігієни. Специфічна профілактика не розроблена.