Кам'янець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
місто Кам'янець
Ка́менец
Coat of Arms of Kamianiec, Belarus.png
Герб Кам'янця
Кам'янець
Кам'янець на карті Білорусі
Кам'янець на карті Білорусі
Основні дані
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Кам'янецький район
Засноване 1276
Статус з 1983 року
Населення 8700 (2004)
Географічні координати 52°24′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 52.40283° пн. ш. 23.80833° сх. д. / 52.40283; 23.80833Координати: 52°24′ пн. ш. 23°48′ сх. д. / 52.40283° пн. ш. 23.80833° сх. д. / 52.40283; 23.80833
Водойма річка Лісна — права притока Західного Бугу
Відстань
Найближча залізнична станція Жабинка
До станції 28 км
Кам'янець (Берестейська область)
Кам'янець
Кам'янець на карті Берестейської області

Кам'яне́ць (місцева назва Ка́менець, біл. Камяне́ц) — місто в Берестейській області Білорусі, на річці Лісна — правій притоці Західного Бугу, районний центр.

Населення[ред.ред. код]

Упродовж 19722004 населення зросло від 5,1 до 7,6 тисячі мешканців (1893 мав 1640 мешканців, 1991 — 8,3 тисячі).

Найближча залізнична станція — Жабинка (28 км) на лінії Барановичі — Брест. За 23 км від Кам'янця — в селі Каменюки — музей природи «Біловезька пуща».

Історія[ред.ред. код]

Місто засновано 1276 волинським князем Володимиром-Іваном Васильковичем (сином Василька Романовича — рідного брата Данила Галицького). Літопис так розповідає про це:

«
Князь тоді сам поїхав із боярами і слугами, і вподобав місце те над берегом річки Лосни, і розчистив його [од лісу]. А потім поставив він на нім город і нарік його ім’ям Каменець, тому що земля була кам'яна.
 »

По смерті князя (10 грудня 1288) літописець відзначив:

«
...а за Берестієм поставив город на пустому місці, що називається Лосна, і назвав його ім’ям Каменець, тому що [там] була кам’яна земля. Спорудив він також у нім башту кам’яну, заввишки сімнадцять сажнів, гідну подиву всіх, хто дивиться на неї, і церкву поставив Благовіщення святої Богородиці, і прикрасив її іконами золотими, і начиння служебне викував срібне, і Євагеліє апракос, оковане сріблом, [і] Апостола апракос, і Паремію, і Соборник отця свого тута ж положив, і хреста воздвижального положив.
 »

Статус міста надано 1983 (до того — селище міського типу; в часи Російської імперії — містечко Кам'янець-Литовський Брестського повіту Гродненської губернії).

Господарка[ред.ред. код]

Харчова промисловість (харчове підприємство «Заріччя», ВАТ «Кам'янецький сироробний завод»). Є гімназія.

Краєзнавство[ред.ред. код]

Історію міста вивчає краєзнавець Георгій Степанович Мусевич. Він, зокрема, запропонував встановити історико-культурні зв'язки двох міст — білоруського Кам'янця та українського Кам'янця-Подільського.

Пам'ятки архітектури та видатні місця[ред.ред. код]

  • Кам'янецька вежа (12711288) — оборонна башта в готичному стилі (в башті облаштовано філію Брестського обласного краєзнавчого музею)
  • Гімназія (1931)
  • Історична забудова міста (кін. 19 — поч. 20 століття; фрагменти)
  • Костел святих апостолів Петра і Павла (1925)
  • Старе католицьке кладовище (1820 століття)
  • Синагога
  • Церква Св. Симеона (1914)
  • Пам'ятник засновнику міста

Втрачена спадщина[ред.ред. код]

  • Костел святих апостолів Петра і Павла (1723)

Галерея[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stefan M. Kuczyński. Holszański Semen Jurjewic h. Hippocentaurus (zm. 1505) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961.— Tom IX/4, zeszyt 43.— S. 589. (пол.)

Література[ред.ред. код]

  • Літопис Руський. — К., 1989. — С. 430, 437, 438, 447, 449.
  • Большая Советская Энциклопедия. — 3-е издание.
  • Каменец // Географический энциклопедический словарь. Географические названия. — 2-е издание. — М., 1989. — С. 210.
  • Травінський Віктор. Тезки мріють про дружбу // Кам'янець-Подільський вісник. — 2003. — 24 січня. — С. 1.
  • Kamieniec, K. Litewski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich. — Warszawa: Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1882. — T. III (Haag — Kępy).— S. 763—764. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]