Кам'янець-Подільський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кам'янець-Подільський
Kampod gerb.png Kamjantec-Podilsky flag.svg
Герб Кам'янця-Подільського Прапор Кам'янця-Подільського
Кам'янець-Подільська фортеця, вид з боку Старого міста.
Кам'янець-Подільська фортеця, вид з боку Старого міста.
Основні дані
Інша назва Квітка на камені
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область Хмельницька область
Район/міськрада
Рада Кам'янець-Подільська міська рада
Код КОАТУУ 6810400000
Засноване кінець 12 століття — початок 13 століття
Перша згадка 1374
Магдебурзьке право 1374
Статус міста з 1374 року
Населення 102 254 (01.01.2014) [1]
Агломерація 298,7 осіб.
Площа 27,871 км²
Густота населення 3 658,93 осіб/км²
Поштові індекси 32300—32315
Телефонний код +380-3849
Координати 48°40′56″ пн. ш. 26°34′57″ сх. д. / 48.68222° пн. ш. 26.58250° сх. д. / 48.68222; 26.58250Координати: 48°40′56″ пн. ш. 26°34′57″ сх. д. / 48.68222° пн. ш. 26.58250° сх. д. / 48.68222; 26.58250
Водойма річка Смотрич
День міста Остані вихідні Травня
Відстань
Найближча залізнична станція Кам'янець-Подільський
До обл./респ. центру
 - залізницею 106 км
 - автошляхами 102 км
Міська влада
Адреса 32300, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський, Майдан Відродження, 1
Веб-сторінка Веб-сайт
Міський голова Михайло Євстафійович Сімашкевич

Ка́м'яне́ць-Поді́льський (колишні назви — Кам'янець, Кам'янець-Подільськ (17951944)) — місто обласного підпорядкування в Україні, центр Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, з 22 березня 1919 по листопад 1920 — столиця України; значний економічний, освітній, культурний і туристичний центр країни.

Місто розташоване за 102 км від Хмельницької залізничної станції на лінії ЯрмолинціЛарга.

Розвинута машинобудівна (приладобудівний, кабельний, автоагрегатний та інші заводи), харчова, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, туризм. Діють 10 вишів, в тому числі 2 університети — національний ім. Огієнка та державний аграрно-технічний.

У Кам'янці-Подільському численні історико-архітектурні пам'ятки — Національний історико-архітектурний заповідник, Історичний музей-заповідник, Замок (XIV–XVI століття, перебудований у XVII–XVIII столітті), Петропавлівський кафедральний костел (XVI століття), дерев'яна Хрестовоздвиженська церква (XVIII століття) тощо.

Територія[ред.ред. код]

2 березня 2000 року Постановою Верховної Ради України включено в межі міста Кам'янець-Подільський 107,1 гектара земель Гуменецької сільської ради, 18,1 гектара земель Зіньковецької сільської ради, 26,9 гектара земель Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, і таким чином, затверджено межі міста загальною площею 2787,1 гектара.

Населення[ред.ред. код]

За оцінкою архівіста Івана Гарнаги, в місті наприкінці XIV століття мешкало понад 2 тисячі осіб [2]. Оцінка базується на грамоті князів Коріатовичів від 1374 року, якою за містом закріплювалося 200 ланів.

Наприкінці XVI століття в місті мешкало 10—12 тисяч чоловік (для порівняння: в Києві — 15, у Львові — 18 тисяч).

Після турецького панування (1672–1699) населення міста скоротилося майже в 10 разів: із 700 будинків лише в 100 жили люди.

За даними першого загальноросійського перепису міст 1840 року в місті налічувалося 14,7 тисячі чоловік, 1862 — 18,9 тисяч, за всеросійським переписом на 28 січня (9 лютого) 1897 — 35934, напередодні Першої світової війни — 50,5 тисячі.

На 1 лютого 1921 року в місті мешкало 26,6 тисячі чоловік, 1926 року — 31 тисяча, за даними всесоюзного перепису в січні 1939 року — 36,4 тисячі.

Після німецької окупації (у 1941–1944 роках) у місті залишилося 11 тисяч мешканців. Далі населення зростало: на 15 січня 1959 — 40,3 тисячі, 1966 — 50 тисяч, на 15 січня 1970 — 57, на 1 січня 1976 — 77 тисяч, 1979 — 84 тисячі.

5 липня 1986 року народився стотисячний кам'янчанин (Віталій Кравцов). За даними останнього радянського перепису 1989 року в місті проживало 102,2 тисячі чоловік, 1990 року — 103 тисячі, 1991 року — 105 тисяч.

Сучасні дані про населення: на 5 грудня 2001 року (за даними першого всеукраїнського перепису населення) — 99610, на 1 січня 2011 року — 103 036, на 1 січня 2013 року — 102 723, на 1 січня 2014 року — 102 254 чоловік. За віковою структурою місто відносно молоде, бо у складі населення перебуває достатньо молоді.

1390 — 2 000 1912 — 50 500 1986 — 100 000
1570 — 4 500 1921 — 26 600 1989 — 102 200
1630 — 12 000 1926 — 31 000 1990 — 103 000
1699 — 1 400 1939 — 36 400 1991 — 109 000
1840 — 14 700 1944 — 11 000 2001 — 99 610
1862 — 18 900 1959 — 40 300 2005 — 99 398
1892 — 36 662 1966 — 50 000 2009 — 101 667
1893 — 36 951 1970 — 57 000 2011 — 103 036
1897 — 35 934 1976 — 77 000 2013 — 102 723
1903 — 40 000 1979 — 84 000 2014 — 102 254

Довкола міста розташовано числена кількість сіл, що впритул межують з містом. Такі як: Довжок, Кам'янка, Смотрич, Зіньківці, Жовтневе, Цибулівка, Лисогірка, Слобітка-Гуменецька, Колибаївка, тому можна говорити про Кам'янець-Подільську агломерацію, що налічує приблизно 120,1 тис. осіб.

Національний склад населення міста (за даними першого всеукраїнського перепису населення): 91,2% — українці, 5,9% — росіяни, 0,6% — поляки, 0,3% — білоруси, 0,2% — євреї[3].

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1897[4] 1926 1959 1989 2001
українці  27,1%  45,1%  72,7%  84,6%  91,2%
росіяни  20,6%  7,2%  17,6%  11,7%  5,9%
поляки  6,0%  6,1%  2,5%  0,8%  0,6%
білоруси  0,2%  0,4%  0,7%  0,5%  0,3%
євреї  44,8%  39,9%  5,7%  1,5%  0,2%

Розташування[ред.ред. код]

Кам'янець-Подільський розташований у мальовничій місцевості на Подільській височині. Територією міста протікає річка Смотрич, що на відстані 20 км до її впадини у Дністер. Це південа частина Хмельницької області, яка характеризується горбистою місцівістю з численими ярами та нерівностями. Через Кам'янець-Подільський проходить транспортна артерія Н03, автомобільний шлях національного значення на території України. Довгий час обговорювався варіант побудови об'їзної дороги, так як основий потік автомобілів рухається містом, через що страждають мешканці та дороги.

Мікрорайони міста[ред.ред. код]

До складу Кам'янця-Подільського входять такі мікрорайони: Старе Місто, Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив.

Замок і Старе місто

Історія[ред.ред. код]

За археологічними джерелами, виникнення Кам'янця датується кінцем XII століття — початком XIII століття [5]. Саме цій версії віддають перевагу сучасні дослідники з поміж чотирьох гіпотез про заснування Кам'янця-Подільського.

У давнину та Середньовіччя[ред.ред. код]

Місто було у складі Київської Русі, в XIII-XIV столітті — Галицько-Волинського князівства, потім було захоплене монголо-татарами.

У першій половині XIV століття Кам'янець став центром Подільського князівства на чолі з князями Коріятовичами.

Від 1362 року — у складі Литовсько-Руської держави, зміцнюючись як адміністративний осередок Поділля.

Французька карта Старого міста та фортеці 1691 року

У 1420 році Кам'янець захопили польські війська, а 1434 року перемогою Польщі закінчилася війна між польськими і литовськими феодалами за подільські землі, з 1463 року — центр Подільського воєводства. Відтоді Кам'янець отримав статус королівського міста, був перетворений у досконалу і тривалий час неприступну для ворогів фортецю. 5 травня 1440 року польський шляхтич Пйотр Поляк видав у Кам'янці-Подільському 2 документи, які підписав як подільський староста.[6]

Дмитро Вишневецький разом з Альбрехтом Лаським вербували в місті військо для походу в Молдавію проти господаря Якова Василакі Геракліда, або Деспота.[7].

У середньовіччя Кам'янець був ремеслово-торговельним центром, за своїм розвитком не поступався таким містам, як Львів і Київ. Розвиткові ремесел і торгівлі неабияк сприяло надання місту Магдебурзького права (1374) і вигідне розташування на перехресті торгівельних шляхів.

У 1672 році місто захопила Туреччина (ця подія за деякими джерелами вплинула на смерть польського короля Яна II Казимира), та вже 1699 року згідно з умовами Карловецької мирної угоди разом із більшою частиною Поділля було повернуто до складу Польщі.

Кам'янець у Новий час[ред.ред. код]

У 1793 році, після другого поділу Польщі, Кам'янець разом з усією правобережною Україною відійшов до Російської імперії.

У 17931797 роках — центр Подільського намісництва, від 1797 року (аж до 1917 року) — Подільської губернії.

У 1846 році місто відвідав видатний український поет Тарас Шевченко. У 1850-х роках у місцевій духовній семінарії навчались видатні представники української літератури Степан Руданський та Анатолій Свидницький.

Із завершенням у 1874 році будівництва Новопланівського мосту розпочався розвиток Нового міста, де були зосередженні державні та міські установи, навчальні заклади.

Наприкінці XIX століття у Кам'янці проживало майже 36 тисяч мешканців, бурхливо розвивалась індустрія, вирувало культурне життя.

Місто на початку XX ст.[ред.ред. код]

На початку XX століття Кам'янець був 40-тисячним містом із розвинутою на той час промисловістю. 14 березня 1914 року на станцію «Кам'янець-Подільський» прибув перший потяг[8]. З початком Першої світової війни 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам'янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О. Брусилова змусив їх уже за 2 дні відступити. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

Визвольні змагання, столиця УНР, резиденція Диктатури ЗУНР[ред.ред. код]

За часів УНР від березня 1918 року протягом двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних замагань українців (191721 роки) — це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 1919-03-2222 березня 1919 — 1919-11листопад 1920 — столиця Української Народної Республіки[9].

30 липня 1919 року в місті відбулась нарада керівництва УНР, ЗУНР за участю місій Франції, Англії, США (щойно прибули до міста). Доповідав Головний отаман про план ліквідації більшовицької влади в Україні, виклав вимоги до Антанти щодо озброєння та обмундирування 500 000 української армії, просив підштовхнути Ю.Пілсудскі до нового наступу проти більшовиків.[10]

25 жовтня 1919 р. під час спільної наради представників ЗУНР та УНР генерал М.Тарнавський доповідав, що в строю залишалось 7000 вояків УГА; внаслідок епідемії, відсутності постачання різко знизилась дисципліна, зросло дезертирство. Старшини-фронтовики вимагали покінчити з війною, вступити в переговори з Дєнікіним чи Красною Армією.[11]

12 листопада в місті відбулась остання спільна нарада урядів УНР та ЗУНР: виявилась гострою, її погасив виступом командувач Дієвої Армії УНР В.Сальський. З Кам'янця 14 листопада надіслав останню депешу НКГА Диктатор ЗУНР Евген Петрушевич. Після взяття частинами Червоної Армії Могилева-Подільського, Бару С. Петлюра змушено запропонував армії Польщі взяти місто, що було зроблено вранці 17 листопада 1919 р.[12]

У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Радянський період[ред.ред. код]

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

Від 1937 року (до 1941 року) місто було центром Кам'янець-Подільської області.

У перші дні липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Бомбардування міста під час війни та запеклі бої в березні 1944 року за визволення міста перетворили його на руїни.

У повоєнний час у Кам'янці-Подільському відбулись значні зміни: з'явилися великі промислові підприємства — цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади.

Відновлення Української державності[ред.ред. код]

Від 1991 року Кам'янець-Подільський — у складі незалежної України, і у теперішній час є значним економічним, культурним, освітнім і туристичним осередком держави.

Економіка: промисловість, торгівля і транспорт[ред.ред. код]

В Кам'янці-Подільському від радянського часу розвинута промисловість, зокрема будівельних матеріалів і машинобудування, виробництво інструментарію, також у місті підприємства деревообробної, зокрема меблевої, легкої (швейні, зокрема пошив весільних суконь) та харчової (молокозавод) промисловості.

На міському автовокзалі

До головних виробничих підприємств міста належать:

  • ВАТ «Подільський цемент» — один із найбільших виробників цементу в Україні;
  • ТОВ «Кабельний завод» — є одним з найбільших виробників в Україні низьковольтних, акумуляторних і високовольтних джгутів проводів для автомобілів, тракторів та іншої техніки;
  • Кам'янець-Подільський електромеханічний завод — виробник низьковольтної комутаційної апаратури, електропобутової та медичної техніки;
  • «ВАТ Кам'янець-Подільськавтоагрегат» — здійснює капітальний ремонт двигунів тракторів і комбайнів, ремонт тракторного електрообладнання та паливної апаратури, ремонт радіаторів, ремонт та виготовлення запчастин для сільськогосподарської техніки.

У Кам'янці-Подільському — декілька ринків («Кам'янець-Подільський», «Джерело-1», «Черьомушки», «Династія»), в тому числі автомобільний і автозапчастин, розгалужена мережа торгівельних і побутового обслуговування підприємств.

У місті є автовокзал і залізничний вокзал (залізнична станція «Кам'янець-Подільський»). Внутрішньоміське й приміське пасажирське сполучення здійснюється переважно маршрутним транспортом, діє декілька служб таксі. Періодично (від 1975 року) здіймається питання про запровадження в місті тролейбусного сполучення — попри початок реалізації натепер є згорнутим проектом.

Соціальна сфера: медицина й освіта[ред.ред. код]

У місті діє мережа медичних закладів (понад 10), в тому числі 2 міські і районна центральна лікарні, міські поліклініки № 1, 2, пологовий будинок, дитяча поліклініка, міська стоматологічна поліклініка, ветлікарня.

У Кам'янці-Подільському розташовані 11 вишів, зокрема 3 університети, 19 загальноосвітніх навчальних закладів, центр дитячої творчості, 2 спортивні школи.

Головні вищі навчальні заклади Кам'янця-Подільського: Національний університет ім. Івана Огієнка , Подільський державний аграрно-технічний університет та Національний університет Державної Податкової Служби України; також вищу освіту надають Кам'янець-Подільське відділення КФЕК НУ ДПС України, медичне та культури училища, будівельний та харчовий коледжі тощо.

ЗМІ[ред.ред. код]

У часи Російської імперії в місті видавалися «Подольские губернские ведомости» (1838–1917), «Подольские епархиальные ведомости» (1862–1905), «Подольский листок» (1881–1882) та деякі інші видання.

Нині в Кам'янці-Подільському розвиваються як паперові, так і електронні ЗМІ.

Логотип газети «Подолянин» (1992)
Логотип обласної газети «Фортеця»
Логотип приватної газети «Кам'янецький часопис КлюЧ»

Газети та інтернет-видання міста і району:

  • «Кам'янець-Подільський вісник» — міська газета (засновник Кам'янець-Подільська міська рада) заснована 1990 року (від 1994 року тижневик);
  • «Подолянин» — газета заснована 1992 року В. Бабляком (він же Головний редактор) повторює назву періодичного видання, що існувало раніше в місті, і нині є фактично найпопулярнішою міською газетою (наклад до 15 000 примірників), 2008 року відзначена «Знаком бездоганності» в рамках програми «Національна конкурентноспроможність» [13];
  • «Край Кам'янецький» — районна газета (засновники — Кам'янець-Подільська районна рада, РДА);
  • «Фортеця» — газета видається від 1994 року (тоді місячник-бюлетень), від 1996 року — газета-тижневик (виходить щочетверга), формат А3, наклад — у межах 10 000 примірників. Головний редактор Ольга Жмудовська;
  • «Ділове місто» — рекламно-інформаціне періодичне видання (видавець — Кориткіна Тетяна Анатоліївна);
  • «Кам'янецький часопис КлюЧ» — щотижнева приватна газета, видається з 3 лютого 2012 року;
  • «ВЖЕ інфо»  — портал актуальних новин;
  • Інтернет-видання «7 днів» — останні новини Кам'янця-Подільського, Хмельниччини та України. Засноване 21.12.2012 року. Редактор — Андрій Павловський, член НСЖУ;
  • «Голос Поділля».

Місцеве телебачення представлене ЗАТ «Кам'янець-Подільська телерадіокомпанія» і оператором кабельного телебачення "Дочірнє підприємство «Телерадіокомпанія „Імпульс“»", також діє телерадіокомпанія «Подолянин TV».

У місті активно розвивається місцевий Інтернет, і у теперішній час (кінець 2000-х років) уже сформувалась група локальних інтернет-ресурсів інформаційного, туристичного, розважального і довідкового спрямування[14].

Культура[ред.ред. код]

Кам'янець-Подільський — значний культурний осередок області та країни; тут розташовані численні музеї, заклади культури й екскурсійні об'єкти, проводяться різноманітні культурні й фестивальні заходи.

Місто називають «містом семи культур» (навіть у 2000-х проводиться однойменне культурне свято) — за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на теріторії Кам'янця-Подільського проживали українці і поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени.

Заклади культури й туризму[ред.ред. код]

Туристи оглядають фортецю
Кам'янецький міський Будинок культури

У Кам'янці-Подільському розташовані й здійснюють свою діяльність Національний історико-архітектурний заповідник «Кам'янець» та Кам'янець-Подільський державний історичний музей-заповідник[15]. Також функціонують численні музеї та об'єкти, відкриті для екскурсійного обслуговування[16]:

  • Стара фортеця (вул. Замкова, 1; працює з 10.00 до 19.00 — в літній період, 9.00 до 18.00 — в зимовий період) — у підземеллях та вежах фортеці відкрито експозиції, які відтворюють сторінки її історії. В приміщеннях на території фортеці розташовані: відділ етнографії, експозиція оборони фортеці від турків (в підземеллі Західних казематів), експозиція ув'язнення Устима Кармелюка (в Папській башті), криниця (в башті Чорній), експозиція метальної зброї (в підземній східній галереї).
  • Ратуша (вул. Польський ринок, 1; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — тут функціонують виставкові зали, де розташовані Музей грошей та експозиція магдебурзького права. У підземеллі відтворено експозицію з історії судочинства на Поділлі XVI–XVII століть.
  • Кафедральний собор (вул. Татарська, 20; працює без вихідних з 9.00 до 16.00) — у діючому храмі Кафедрального костьолу Святих Апостолів Петра і Павла у вільний від богослужіння час проводять екскурсії з історії архітектури цього храму та історії мистецьких творів, які в ньому знаходяться.
  • Художній музей (вул. П'ятницька, 11; працює з 10.00 до 18.00 в літній період, з 9.00 до 17.00 в зимовий період) — Фонди музейного зібрання нараховують понад 120 000 експонатів. Серед представленого особливе місце належить творам західноєвропейського та російського образотворчого мистецтва XVIII–XX століть., полотнам українського малярства, зокрема художника-передвижника початку XX століття В.Розвадовського, творам художників 1960—70 років, картинам О.Грена та сучасних митців Поділля. У відділі функціонує як стаціонарні, так і тимчасові виставки.
  • Відділ археології (працює з 10.00 до 18.00 в літній період, 9.00 до 17.00 в зимовий період) — відкрито 2001 року; розташований у пам'ятці архітектури XVII століття, в минулому вірменському торговому домі. Представлено збірку (нараховує понад тисячу предметів) археологічних матеріалів, яка започаткована ще у XIX столітті засновниками музею в Кам'янці. Нова експозиція знайомить відвідувачів музею з матеріалами, які вводять глядача в ту чи іншу епоху та свідчать про залюдненність Поділля з найдавніших часів. В експозиції відтворено житло прадавньої людини, реконструйовано знаряддя праці та побутові речі в умовному їх використанні. У внутрішньому дворику розташувався лапідарій з язичних ідолів. При музеї діє виставкова зала сучасного образотворчого мистецтва.

Головний заклад культури міста — міський Будинок культури (вул. Шевченка, 20). Також у місті діють молодіжний центр «Юність», міська дитяча художня школа, кінотеатр «Дружба», 9 бібліотек, зокрема Наукова бібліотека Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, Кам'янець-Подільська міська центральна бібліотека, дитяча та юнацька.

Кам'янець-Подільський по праву є одним з найпопулярніших напрямків туризму, як іноземного, так і внутрішнього, зокрема у формі так званих турів вихідного дня. У місті діє Туристично-Інформаційний Центр, що займається туристичною популяризацією міста[17], працюють декілька туристичних компаній та операторів, як національних, так і місцевих, які здатні на місці запропонувати організацію й проведення цікавих турів, оглядових і спеціальних екскурсій. Наприкінці 2007 — на початку 2008 року в ході регіональної культурної акції було визначено «Сім чудес Кам'янця-Подільського». А також створено логотип міста, що має свій слоган: «Кам'янець - місто скарбів» з активізуючою фразою «Знайди свій скарб у Кам'янці».

Кам'янець-фестивальний[ред.ред. код]

Кам'янець-Подільський відомий і як визначний український фестивальний осередок — тут відбуваються різноманітні культурні заходи, етнографічні, історичні та інші фестивалі.

Вже традиційним для міста стало гучне відзначення щовесни відкриття туристичного сезону. Завдяки численним історико-культурним пам'яткам і, в першу чергу, Кам'янецькій фортеці, популярними у місті є різноманітні історичні реконструкції — захисту міста від турецької навали, середньовічних боїв і турнірів, зокрема під час спеціалізованого фестивалю «Terra Heroica», а також на День міста «Кам'янець давній — серце Поділля».

Смотрицький каньйон у межах міста

Відомими масштабними заходами, що на регулярній основі проводяться в місті, є фольклорно-етнічне мультикультурне «Свято семи культур», мистецький «Фестиваль вільних людей», а завдяки спеціалізованому фестивалю Кам'янець-Подільський став одним із головних у країні центрів повітроплавання.

Парки і сквери[ред.ред. код]

У Кам'янці-Подільському чимало зелених зон відпочинку, де люблять бувати кам'янчани і гості міста — ботанічний сад, дендропарк, Міський і Комосомольський парки, сквери Танкістів і Васильєва.

Смотрицький каньйон, в тому числі і в межах міста, включений до Національного природного парку «Подільські Товтри»

Міський сквер «Гунські криниці»

Спорт[ред.ред. код]

У Кам'янці-Подільському розвиваються різноманітні види спорту — матеріальною базою для цього є міський багатофункціональний стадіон ім. Тонкочеєва, Мотобольний стадіон, спортивні споруди і зали міських вишів.

Міські спортивні команди — 5 футбольних, в тому числі «Імпульс», 4 волейбольні, 1 мотобольна, по 2 баскетбольні і гандбольні команди[18].

Архітектура[ред.ред. код]

Згідно з даними управління культури, туризму і курортів Хмельницької облдержадміністрації, в Кам'янці-Подільському перебуває 28 пам'яток історії.

Тринітарський костел (нині Церква священномученика Йосафата УГКЦ[19])
Пам'ятний знак «Циганська кибитка»
Панорама старої частини міста

Кам'янець-Подільський з відносно добре збереженим Старим містом — одне з найбагатших українських міст на історико-архітектурні пам'ятки (загалом близько 180):

У повоєнний радянський час у Кам'янці-Подільському збудовано й введено в експлуатацію низку значних промислових об'єктів, житлова забудова цього часу була типовою.

У місті в різні роки (як за СРСР, так і за незалежності України) встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків — Тарасові Шевченку, Папі Івану Павлу II, на вшанування подвигу солдатів і жертв Другої світової війни, воїнам-«афганцям», оригінальний пам'ятний знак, що призначався для київського Бабиного Яру «Циганська кибитка, пробита кулями» тощо.

Архітектуру центра (старого) міста та фортецю можна побачити у режимі 3D[20]. Мапу у трьох вимірах було розроблено вінницьким ДНВП «Геосистема», і на сьогодні вона є другим (після Вінниці) виконаним подібним проектом на теренах колишнього СРСР.

Персоналії[ред.ред. код]

У різні періоди XX — початку XXI століть з Кам'янцем-Подільським були пов'язані життя і творчість письменників М. Годованця, Л. Дмитерка, В. Бєляєва, вчених В. Смолія, І. Вишневського, Д. Мартинюка, художників О. Грена, Б. Негоди та інших. Для Кам'янця-Подільського Іван ОГІЄНКО є знаковою постаттю. Виплекане ним у найскладніших умовах 1918–1920 рр. дитя — Кам'янець-Подільський державний український університет — стало першим на Поділлі вогнищем української освіти, науки, культури. Обидва нинішні університети, що діють у місті, — Кам'янець-Подільський державний університет і Подільський державний аграрно-технічний університет — виводять свій родовід від Огієнкового дітища: перший — від відкртого 22 жовтня 1918 р. університету, другий — від вікритого в цьому ж університеті 22 жовтня 1919 р. сільськогосподарського факультету. І якщо сьогодні Кам'янець-Подільський з повним правом називають університетським містом, то першочергова заслуга в цьому одного з фундаторів і першого ректора Кам'янець-Подільського державного українського університету Івана Огієнка.

До Кам'янця-Подільського приїздило багато відомих особистостей, як української культури (Тарас Шевченко), так і державних діячів та представників культур інших народів (російські монархи Петро I, Катерина II, письменники Михайло Булгаков, Адам Міцкевич та інші).

Див. також[ред.ред. код]

Міста-партнери[ред.ред. код]

Кам'янець-Подільський має 22 міст-побратимів із тринадцяти країн:


Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. Гарнага Іван. Населення Кам'янця-Подільського: Трохи історії // Прапор Жовтня. — 1986. — 13 вересня. — С. 2—3;
  3. Державний комітет статистики України — Національний склад населення / Хмельницька область
  4. за рідною мовою
  5. Петров М. Б., Рибак І. В. Кам'янець-Подільський // Енциклопедія історії України. — Т. 4. — К.: Наукова думка, 2007. — С. 55.
  6. A.Gąsiorowski. Piotr Polak (zm. 1441/2) // Polski Słownik Biograficzny.- Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978. t. XXVI/2, zeszyt 109. s. 209–416 пол. s.378-380
  7. В.Сергійчук. Дмитро Вишневецький.- К.: «Україна», 2003. 192 с. ISBN 966-524-129-X с.119
  8. Хронологічний перелік знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини на 2007 рік
  9. Мав столичний статус з короткотерміновими перервами, пов'язаними із бойовими діями; протягом зазначеного періоду у Кам'янці містилася більшість державних та урядових структур Української Народної Республіки
  10. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР.- Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995.- 368 с., іл. ISBN 5-7707-7867-9 с. 234
  11. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 261
  12. М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР… с. 266–267
  13. Національна конкурентноспроможність
  14. Кам'янець-Подільські інтернет-ресурси на kam-pod.in.ua
  15. Сайт Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідникю
  16. Музеї міста на Офіційний сайт Кам'янець-Подільської міської ради
  17. Туристично-Інформаційний Центр"
  18. м. КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ на Хмельницька обласна рада
  19. Офіційний сайт храма свщм. Йосафата (Кам'янець-Подільський)
  20. 3D-версія мапи Кам'янця-Подільського

Джерела, посилання та література[ред.ред. код]