Кам'янка-Бузька
| Кам'янка-Бузька | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
 |
|||||
  |
|||||
| Кам'янка-Бузька на мапі України | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон |  Львівська область |
||||
| Район/міськрада | Кам'янка-Бузький район | ||||
| Код КОАТУУ | 4622110100 | ||||
| Перша згадка | Перші письмові згадки датуються 1411 роком | ||||
| Магдебурзьке право | 8 квітня 1509 | ||||
| Статус міста | з 1471 року | ||||
| Населення | ▲ 10921 (01.01.2011)[1] | ||||
| Площа | 8,63 км²[1] | ||||
| Густота населення | 1265,5 осіб/км² | ||||
| Поштові індекси | 80400 | ||||
| Телефонний код | +380-3254 | ||||
| Координати | 50°06′18″ пн. ш. 24°20′16″ сх. д. / 50.10500° пн. ш. 24.33778° сх. д.Координати: 50°06′18″ пн. ш. 24°20′16″ сх. д. / 50.10500° пн. ш. 24.33778° сх. д. | ||||
| Водойма | Західний Буг та Кам'янка | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Кам'янка-Бузька | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - фізична | 43 км | ||||
| - залізницею | 40 км | ||||
| - автошляхами | 39 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 80400, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, м Кам'янка-Бузька, вул. Шевченка, 2 | ||||
| Веб-сторінка | http://www.Kambuz.org.ua | ||||
Ка́м'янка-Бу́зька ( до 1944 року Кам'янка-Струмилівська) — місто, районний центр Кам'янка-Бузького району Львівської обл, розташоване за 43 км на північний схід від Львова над річками Західний Буг та Кам'янка. До складу Кам'янка-Бузької міської ради окрім самого міста входять також села Забужжя і Тадані.
Зміст |
Історія [ред.]
Археологічні знахідки засвідчують, що цю місцевість заселили люди ще в епоху міді й бронзи (ІІІ-ІІ тис. до Р. X.).
Є дві гіпотези, якими дослідники пояснюють походження назви «Кам'янка». Одні виводять цю назву від річки Камінки, що перетинає місто на півночі, інші — від невеликих брил каміння, нанесених зі Скандинавії у Льодовиковий період, яке ще можна знайти на довколишніх полях.
Перші письмові згадки про Кам'янку датуються 1411 р. Наприкінці XV ст. Кам'янка-Струмилова була центром торгівлі та ремесла. Через місто пролягали торговельні шляхи з Києва до Польщі та з Волині на Львів. Двічі на рік тут проводили ярмарки, щотижня відбувалися торги. 1578 р. місто одержало право складу для дрогобицької солі. У місті діяли цехи кушнірів, ковалів, шевців, гончарів, слюсарів, мечників. Тут було 400 будинків.
Татарські напади наприкінці XV — на початку XVI ст. знищили місто, воно втратило давні привілеї, але 8 квітня 1509 р. король Сигізмунд І наново підтверджує міські права Кам'янки.
У XVI—XVII ст. із Кам'янеччини вивозили за кордон волів. Вивіз худоби — одна із найприбутковіших галузей польської шляхти. Селяни Кам'янко-Струмилівського староства 1636 р. відмовились відбувати панщину. Особливо ж гостра боротьба проти соціального і національного гніту розгорталася в роки Хмельниччини 1648—1654 рр. Тоді місто було зруйноване, населення пограбоване.
У XVIII ст. місто поступово відродилося і залишилося центром ремісничого виробництва. Тут працювали кушнірський, шевський, ткацький, ковальсько-слюсарний, бондарський, гончарний, столярно-токарський та ливарно-мечницький цехи, а також цех рибалок. У 1880 р. населення Кам'янки-Струмилової становило 6107 осіб. У місті діяли цегельний завод, винокурня, паровий млин, лісопильний завод, на якому виготовляли паркет, смолу, терпентин і деревне вугілля. У 1900 р. єврейське населення Кам'янки-Струмилової становило 3549 осіб.
За австрійських часів Кам'янка-Струмилова мала: залізничну станцію, повітовий уряд, міську управу, суд, пошту, телеграф, податковий уряд, позичкові каси, аптеку і два парафіяльні уряди: греко-католицький і римо-католицький.
До початку Першої світової війни у місті ІІ-ий дивізіон 9-го полку драгунів австро-угорської армії[2] , який вирізнявся найбільшим відсотком українців серед решти драгунських полків[3].
Українці Кам'янки-Струмилової радісно вітали проголошення Західно-Української Народної Республіки. Перебравши владу в місті, українці призначали на найважливіші пости своїх людей. Саме тоді повітовим комісаром став суддя Роман Петрушевич. У березні 1919 р. у місті почала виходити газета «Козацький голос» — орган Начальної команди УГА. Відкрито українську школу, яка містилася у Ратуші, діяв театральний гурток, засновано хор, товариство «Українська Бесіда». Місто мало свій часопис «Камінецькі Вісті».
Українське національне відродження кінця XIX- першої половини XX ст. охопило усі сфери духовного та господарського життя Кам'янеччини, але події вересня 1939 р. перекреслили усі сподівання українців на краще, самостійне життя. Трагедія України 1940-х років, придушення національних прагнень українців у подальші десятиріччя з усією повнотою позначилися на житті Кам'янеччини. Проте, незважаючи на важкі часи Підрадянської України, у цьому регіоні розвивалося сільське господарство та промисловість, освіта і культура.
Пам'ятки архітектури [ред.]
- Кам'янсько-Бузька ратуша
- Костел Успіння Богородиці — неоготичний храм, побудований за проектом Теодора Тальовського.
- Церква святого Миколая — дерев'яна церква, зведена у 1667 році із дзвіницею 1762 року.
- Церква Різдва Богородиці (1878-82 рр).
- Парафіяльна церква Преображення Господнього в Кам’янці-Бузькій старанням парафіян збудована 7 липня 1996 р. – 19 серпня 2005 р.
Населення [ред.]
У 1880 році у місті проживало 6107 жителів, з яких 2820 юдеїв, 1641 греко-католик, 1590 римо-католиків. Динаміка зміни чисельності населення, згідно з результатами переписів населення, подана у таблиці нижче
| 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 2001 |
|---|---|---|---|---|
| 7950 | 8539 | 10353 | 11266 | 11510 |
Освіта [ред.]
У Кам'янці-Бузькій є п'ять дошкільних навчальних заклади, три школи, професійно-технічне училище[4]. Середні загальноосвітні школи міста:
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня №1 імені Івана Франка. Розташована за адресою Вул. Незалежності 66. Роком заснування ЗОШ І-ІІІ ст. №1 ім. І. Франка вважають 1873 рік коли була збудована двохкласна школа.
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. №2 ім. Григорія Тютюнника. Розташована за адресою вул. Шевченка, 45.
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3, що знаходиться за адресою вул. Незалежності 53. Заснована у 1945 році, з 1952 одержала статус середньої. За радянських часів мова викладання — російська.
Єдиним у місті закладом професійно-технічної освіти є Вище професійне училище № 71, що розташоване за адресою вул. Ліцейна, 5. Училище було засноване у 1951 році, як школа механізації сільського господарства. З 1973 року училище ввійшло до системи професійно-технічної освіти. Проводить підготовку кваліфікованих робітників і молодших спеціалістів для таких галузей економіки: транспорт, будівництво, торгівля та громадське харчування, сільське господарство. Учнівський контингент училища – 567 учнів.
Театр [ред.]
Камянку-Бузьку часто називають батьківщиною українського театру. В 1619 році Якубом Гаватовичем на міському ринку були поставлені перші в історії інтермедії українською мовою : «Продав кота у мішку» та «Найкращий сон». Гаватович на той час учителював у Кам’янці-Струмиловій. Також тут 1914 року була вперше поставлена драма Івана Франка «Украдене щастя».
Транспорт [ред.]
Через Кам'янку-Бузьку проходить автомобільний шлях національного значення Н 17 ( Львів — Радехів — Луцьк), а також автошляхи обласного значення Т 1401 (Старий Самбір — Хирів ) і Т 1425.
Місто має зручне розміщення щодо залізничних шляхів. У сусідньому селі Сапіжанка залізнична лінія розгалужується на дві гілки, шо прямують в сторону Червонограда, Володимира-Волинського, Ковеля і Радехова, Луцька. Обидві ці лінії проходять через Кам'янку-Бузьку і в місті є дві залізничні станції: Кам'янка-Бузька на лінії до Луцька і Батятичі (названа на честь сусіднього села, проте знаходиться на околиці Кам'янки-Бузької) на лінії до Ковеля.
Особистості [ред.]
Народилися у місті:
- Грабинський Стефан — український та польський письменник-фантаст.
- Кравчук Роман Миколайович — член проводу ОУН (б), член УГВР.
- Лемпицький Станіслав — польський вчений, письменник, історик літератури.
- Цегельський Ігнатій — церковний і громадський діяч, греко-католицький священик. Брат Лонгина Цегельського.
- Цегельський Лонгин — український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець.
- Цегельський Роман — фізик і педагог.
Проживали у місті:
- Веретельник Андрій — український письменник, етнограф, перекладач. У 1890-х роках жив у місті.
- Ґаватович Якуб — український письменник вірменського походження, священик, педагог, культурно-освітній діяч. Здійснив поставку на ярмарку в Кам’янці-Струмиловій в 1619 р. першу українську інтермедію до польської драми «Tragedia, albo wizerunk śmierći przeswiętego Jana Chrzciciela, przesłańca bożego»
- У 1948-1961 роках у місті жив і працював відомий український письменник, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка Григорій Тютюнник. Тут він написав свій відомий роман "Вир".
- Шухевич Роман Йосипович — український політичний і державний діяч, військовик. Проживав з 1914 року в Камінці-Струміловій (тепер місто Кам'янка-Бузька). Тут він закінчив початкову школу.
Галерея [ред.]
-
Костел Успіння Богородиці
-
Церква Різдва Богородиці
-
Церква Преображення Господнього
-
У центрі міста
-
У центрі міста
Примітки [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Austro-hungarian-army.co.uk - Dragoner-Regimenter 1 - 15 as at February 1914
- ↑ Common Army Cavalry Regiments as at July 1914
- ↑ Сюзанна Бобкова. Владика провінційного містечка Високий замок
Посилання [ред.]
- Інформаційний ресурс міста Кам'янка-Бузька
- Асоціація міст України та громад - Місто Кам'янка-Бузька
- Деревяна церква св.Миколи 1667 р.
- ВРУ м Кам'янка-Бузька
- Стаття Kamionka Strumiłowa у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, том III (Haag — Kępy) з 1882 року (пол.)
- Kamyanka Buzka, Ukraine (англ.)
- Україна Інкогніта. Кам'янка-Бузька
- http://www.castles.com.ua/kamiankabu.html
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Кам'янка-Бузька |
|
|||||||||||
|
||||||||
|
|||||
