Кам'янка-Дніпровська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кам'янка-Дніпровська
Кам'янка-Дніпровська
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Кам'янсько-Дніпровська міська рада
Код КОАТУУ 2322410100
Засноване 1786 р. як Мала Знам'янка
Статус міста з 1957 року
Населення 13 495 (01.01.2013)[1]
Площа 21 км²
Густота населення 642 осіб/км²
Поштові індекси 71300—309
Телефонний код +380-6138
Координати 47°27′46″ пн. ш. 34°25′22″ сх. д. / 47.46278° пн. ш. 34.42278° сх. д. / 47.46278; 34.42278Координати: 47°27′46″ пн. ш. 34°25′22″ сх. д. / 47.46278° пн. ш. 34.42278° сх. д. / 47.46278; 34.42278
Висота над рівнем моря 15 м
Водойма Каховське водосховище, Білозерський лиман, р. Білозерка
День міста 21 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Нікополь
До станції 8 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 84 км
 - автошляхами 132 км
До Києва
 - залізницею 546 км
 - автошляхами 646 км
Міська влада
Адреса 71300, м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Усачева, 98
Міський голова Дунаєв Олександр Єгорович

Ка́м'янка-Дніпро́вська — місто в Запорізькій області, адміністративний центр Кам'янсько-Дніпровського району.

Засноване 1786 року. Колишні назви — Мала Знам'янка (1786), Кам'янка-на-Дніпрі (1920), Кам'янка-Дніпровська — з 1944 р.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Місто розташоване на кордоні трьох областей — Запорізької, Херсонської і Дніпропетровської, на лівому березі Каховського водосховища. На території Кам'янсько-Дніпровського району зі східного боку розташоване місто Енергодар (Запорізька АЕС), у північному напрямку на протилежному березі Каховського водосховища місто Нікополь (Дніпропетровська область), з яким існує поромна переправа, в західному напрямку, вздовж р. Дніпро за 90 км — м. Нова Каховка, за 200 км м. Херсон. Відстань до облцентру становить 132 км і проходить автошляхом Р37 та E105.

Історичні відомості[ред.ред. код]

До виникнення міста[ред.ред. код]

Територія, де розташоване сучасне місто, була заселена в найдавніші часи, про що свідчать залишки поселення доби бронзи (II—І тисячоліття до н. е.).

У першій половині IV століття до н. е. одному з скіфських царів Атею вдалося зосередити в своїх руках верховну владу і утворити на західних кордонах Великої Скіфії у Північному Причорномор'ї велику державу. Страбон писав: «Атей, що воював з Філіппом, сином Амінти, здається, панував над більшістю тутешніх варварів». Столицею царства Атея очевидно було поселення біля міста Кам'янка-Дніпровська і села Велика Знам'янка у Запорізькій області — Кам'янське городище. З боку степу поселення захищалося земляним валом і ровом, з інших сторін були круті дніпровських кручах i Білозерський лиман. Городище було розкопано в 1900 році Д. Я. Сердюковим — місцевим вчителем, а в 30-х і 40-х роках XX століття Б. М. Граковим.

З пам'ятками осілості Кам'янського регіону пов'язані великі кургани могильники — Мамай-гора, Солоха (могила) з групою курганів, Ільїнські, Знам'янські та інші могильники.

Кам'яний Затон[ред.ред. код]

Раніше, до спорудження Каховського водоймища, гранітні масиви Приазовської височини поблизу Кам'янки-Дніпровської виходили на поверхню, утворюючи кам'янистий берег. Звідси виникла назва місцевості — Кам'яний Затон і поселення — Кам'янка, яке виникло в останній чверті XVIII століття.

1696 з ініціативи Івана Мазепи та за наказом російського царя Петра І на лівому березі Дніпра була збудована Кам'янозатонська фортеця. Вона повинна була стати опорним пунктом для боротьби проти Османської імперії. Гарнізон фортеці налічував 6 тис. солдатів і офіцерів.

Наприкінці 18 ст. поблизу фортеці виникло с. Кам'янка. Після приєднання Північного Причорномор'я та Криму до Росії потреба у фортеці відпала, тому гарнізон було виведено, а сама фортеця поступово зруйнувалася.

Подальша історія[ред.ред. код]

Під час селянської реформи 1861 року в селі, що стало волосним центром, налічувалось 500 дворів, де проживало 2,7 тис. чоловік.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Кам'янської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, Мала Знам'янка (Кам'янка) мешкало 4411 осіб, налічувалось 803 двори, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, лісопильний завод, 2 рибних заводи, 10 лавок, 35 хлібних торгових магазини, 8 колесень, 4 бондарні, 5 майстерень, 3 лісові пристані, 2 постоялих двори, ренський погріб, 2 горілчаних склади, відбувалось 4 ярмарки на рік: сирної неділі, 29 червня, 8 вересня та 6 грудня, базар по понеділках[2].

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.