Кам'яновугільний період

Кам'яновугільний період (система), часто Карбон (рос. каменноугольная система (период), карбон, англ. Carboniferous System англ. Carbonian нім. Steinkohlensystem n (Periode f), Karbon n, Kohlenzeit f) — п'ятий період палеозойської ери. Підстилається девонською і покривається пермською системами.

Таким чином, тривав від кінця Девонського періоду, приблизно 345 млн до початку Пермського, 280 млн. (ICS 2004). Відклади, які визначають початок і кінець періоду, добре ідентифіковані, але точні дати досить не визначені. Тривав 65-70 млн. років.

Назва

Означення «кам'яновугільний» походить від значних шарів кам'яного вугілля, що сформувалися в Західній Європі впродовж цього періоду. Перша третина періоду називається Міссісіпською епохою, а решта — Пенсільванською. Протягом цього періоду виникли хвойні дерева.

Загальна характеристика

Рослинність кам'яновугільного періоду

У карбоні відбулися значні гороутворювальні рухи й пов'язані з ними регресії моря, що чергувалися з широкими трансгресіями. Були поширені комахи й земноводні, з'явилися рептилії, у морях переважали безхребетні. Великого розвитку набула наземна рослинність (лепідодендрони, сигілярієві, деревоподібні папороті тощо). З їхніх решток утворилося кам'яне вугілля.

Відклади, що утворилися впродовж кам'яновугільного періоду, становлять кам'яновугільну систему. Кам'яновугільна система названа за значним поширенням покладів викопного вугілля. Їхні поклади у карбоні становлять близько 25% загальних світових запасів. Вугільні басейни і родовища карбону широко представлені в Європі й Північній Америці, де сконцентровано понад 80% загальних геологічних запасів вугілля цієї доби.

Корисні копалини

Основні вугільні басейни — в Україні — Донецький і Львівсько-Волинський. В Азії — Кузнецький, Карагандинський, Екібастузький і Тунгуський та інші.

З відкладами карбону пов'язані найбільші в Європі басейни: Південному Уельсі, Ланкаширі, Нортумберленді, Кенті — у Великій Британії, Астурійський — в Іспанії, Валансьєн — у Франції, Льєж і Кампін — у Бельгії, Нижньорейнсько-Вестфальський (Рурський) — у ФРН, Верхньосілезький — у Польщі, Остравський — у Чехії.

В Північній Америці з пенсильванськими товщами пов'язане найбільше вугленакопичення (Аппалачський, Ілінойський, Пенсильванський, Мічиганський, Техаський басейни).

У відкладах кам'яновугільної системи зосереджено багато різних руд осадового та магматогенного походження: бурі залізняки, боксити, вогнетривкі глини, руди поліметалів, нерудні корисні копалини.

Підрозділи кам'яновугільної системи

Кам'яновугільний період, згідно з прийнятими рішеннями Міжнародної стратиграфічної комісії, поділяють на 2 підсистеми, 3 відділи і 7 ярусів. Водночас у Західній Європі прийнятий поділ на 2 відділи та 5 ярусів. Нижче наведена порівняльна таблиця підрозділів кам'яновугільної системи.

	Західна Європа		ICS
Система	Підсистема/Відділ	Ярус	Підсистема/Відділ	Ярус	Вік, млн. років тому
Пермська					молодша
Кам'яновугільна	Сілезька	Стефанійський	Пенсильванська/ (середній і верхній відділи)	Гжельський	299.0–303.9
		Вестфальський		Касимовський	303,9–306,5
				Московський	306.5–311.7
				Башкирський	311.7–318.1
		Намюрський
			Міссісіпська/ нижній відділ	Серпуховський	318.1–328.3
	Динантська	Візейський		Візейський	326,4–345,3
		Турнейський		Турнейський	345,3–359,2
Девонська					древніша

Література

• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

Посилання

• (англ.) Міжнародна стратиграфічна шкала (версія серпня 2012 року) на сайті Міжнародної комісії з стратиграфії.

Це незавершена стаття з геології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.