Канада (провінція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Провінція Канади або Об'єднана Повінція Канади або Об'єднані Канади (англ. Province of Canada, United Canadas) (фр. Province du Canada, Canada-Uni) – колонія Британської Північної Америки в роках з 1841 до 1867. Території Провінції Канади включали сучасні південні частини Квебеку та Онтаріо, і Лабрадор.

Мапа Провінції Канади - "Канада-Схід" зелений, "Канада-Захід" помаранчевий

Історія[ред.ред. код]

Британський уряд вирішив об'єднати ці дві провінції Верхня Канада і Нижня Канада в єдину колонію в р. 1841 при рекомендації "Джон Ламьтон -Перший Граф Дургам" (англ. John Lambton, 1st Earl of Durham) після "Повстання Патріотів в 1837-1838" або "Повстання в Канаді в 1837 році". Територія зазделегідь охоплювала Верхню Канаду, яка називалася ще "Канада-Захід", Нижню Канаду, яку називавали "Канада-Схід".

1 липня 1867 з "Провінції Канади" і трьох інших колоній і територій Британської Північної Америки був створений Союз для утворення нової федеральної держави — домініону Британської імперії Домініон Канада. Процес навивався Канадська конфедерація. Провінція Канади повторно відділялася до провінцій Квебека і Онтаріо.

Столиці[ред.ред. код]

Місце столиці провінції Канади переїжджало шість разів за 26 років історії провінції. Перший раз столицею було місто Кінгстон. Столиця переїхала із Монреаля до Торонто після того, як бунтівники підпалили будинок Парламенту.

У 1857 р. Вікторія, королева Великобританії, вибрала Оттаву постійною столицею Провінції Канади, перший будинок Парламенту на Парламент-Гіл закінчений будівництвом у 1865 р., приймав восьму і останню сесію парламенту Провінції Канади.

Підпал будинку Парламенту в місті Монреаль у 1849 р.

Хронологія[ред.ред. код]

Відповідальне управління[ред.ред. код]

"Акт про Союз 1840 р." (англ. Act of Union 1840) не забезпечував відповідальне управління. Перші губернатори провінції суттєво впливали на політичні справи провінції, губернатор призначав виконавчу раду та інші посади без рекомендації законодавчої асамблеї і навіть маніпулювали результатами виборів, залякуючи при голосуванні. Таємне голосування ще не було введено, що підривало демократичні основи колонії.

Але в 1848 р. генерал-губернатор Джеймс Брюс, лорд Елгін, призначив уряд, який відповідав партії більшості в законодавчій асамблеї, коаліції Балдвіна і Лафонтена, яка виграла вибори у січні. Лорд Елгін підтримував принципи відповідального управління.

Примітки[ред.ред. код]

  • Careless, J. M. S. The union of the Canadas : the growth of Canadian institutions, 1841-1857. (Toronto : McClelland and Stewart, c1967.) ISBN 0-7710-1912-2.
  • Cornell, Paul G. The great coalition, June 1864. (Ottawa : Canadian Historical Association, 1966.)
  • Dent, John Charles, 1841-1888. The last forty years : the Union of 1841 to Confederation ; abridged and with an introduction by Donald Swainson. (Toronto : McClelland and Stewart, c1972.)
  • Knight, David B. Choosing Canada's capital : conflict resolution in a parliamentary system. 2nd ed. (Ottawa : Carleton University Press, 1991). xix, 398 p. ISBN 0-88629-148-8.
  • Messamore, Barbara Jane. Canada's governors general, 1847-1878 : biography and constitutional evolution. (Toronto : University of Toronto Press, c2006.
  • Morton, W. L. (William Lewis). The critical years : the union of British North America, 1857-1873. (Toronto : McClelland and Stewart, c1964.)
  • The Pre-Confederation premiers : Ontario government leaders, 1841–1867; edited by J. M. S. Careless. (Toronto : University of Toronto Press, c1980.)
  • Ryerson, Stanley B. Unequal union : roots of crisis in the Canadas, 1815-1873. (Toronto : Progress Books, 1975, c1973.) A Marxist assessment.