Каналізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Каналізація — сукупність трубних мереж

Каналіза́ція (рос. канализация; англ. waste-water disposal system, canalization, sewerage system, channeling conduit; нім. Entwässerung(anlage) f, Kanalisation f)

  • 1) Сукупність інженерних споруд, устаткування та санітарних засобів, що забезпечує збирання та виведення за межі населених пунктів і промислових підприємств забруднених стічних вод, а також їхнє очищення та знешкодження перед використанням чи скиданням у водойму.
  • 2) Прокладання каналів.
  • 3) Розподіл електроенергії чи сигналів зв'зку між споживачами; К. кабельна — система керамічних або бетонних труб для прокладання кабелю в підземних лініях зв'язку.

Нижче у статті описано класичну, сантехнічну каналізацію.

Схемою каналізації називають технічно і економічно обґрунтоване проектне вирішення прийнятої системи каналізації з врахуванням місцевих умов і перспектив розвитку об'єкта каналування.

Кожну систему каналізації можна реалізувати різними технічними прийомами при трасуванні мереж і колекторів, вибором певних глибин їхнього розміщення, кількості насосних станцій, кількості і розташування очисних споруд тощо.

Класифікація каналізаційних споруд[ред.ред. код]

Усі каналізаційні споруди будь-якої системи і схеми каналізації за своїм призначенням діляться на дві основні групи.

До першої групи відносять устаткування і споруди, призначені для прийому і транспортування стічних вод:

  • а) внутрішні каналізаційні присторої
  • б) зовнішню каналізаційну мережу;
  • в) насосні станції і напірні каналізаційні водоводи.

До другої групи відносять:

  • а) очисні станції, призначені для очищення, знешкодження, знезараження стічних вод і для обробки осаду;
  • б) випуски очищених вод у водоймище.

Внутрішня каналізація[ред.ред. код]

Вантуз — пристрій для прочищення мереж
Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary b29 417-1.jpg
Принцип дії сифона
Toilets.svg

Внутрішні каналізаційні пристрої в житлових і громадських спорудах складаються з приймачів (санітарних приладів) — унітазів, пісуарів, раковин, умивальників, мийок, трапів, ванн, біде і ін., і з мережі — відвідних труб, стояків, випусків і дворової мережі.

Санітарні прилади встановлюють в кухнях, туалетних і ванних кімнатах житлових, громадських і виробничих будівель.

Стічні води з приймачів поступають у відвідні труби, а потім в стояки внутрішньої каналізаційної мережі.

Стояки прокладають стінами усередині опалювальних приміщень або в монтажних шахтах, блоках і санітарно-технічних кабінах. Їх виводять через горищне приміщення вище даху.

Унаслідок обігріву стояків в опалювальних приміщеннях в них створюється тяга повітря, що забезпечує вентиляцію внутрішньої і зовнішньої каналізаційної мережі. Верхню частину стояка називають витяжною трубою, на кінці її встановлюють дефлектор (флюгарку).

Щоб повітря і гази не проникали в приміщення, між мережею і санітарними приладами передбачають водяні затвори. У унітазах і трапах водяні затвори є конструктивним елементом приладу, а під умивальниками, ваннами, миттям і раковинами встановлюють спеціальні фасонні частини — сифони. Одним сифоном можна обслужити декілька приладів. Вода в ньому автоматично замінюється свіжішою після кожного скидання нової порції води в санітарний прилад. Для огляду і прочищення труб встановлюють ревізії і прочищення.

Стічні води поступають стояком через випуск у дворову або внутрішньоквартальну каналізаційну мережу. У місці приєднання кожного випуску до дворової або внутрішньоквартальної каналізаційної мережі обладнують оглядовий колодязь, який призначається для спостереження за роботою внутрішньої мережі і для її прочищення при засміченні.

У виробничих приміщеннях приймачами стічних вод служать воронки, трапи, відкриті і закриті лотки, що розташовуються у виробничих апаратів і машин. Внутрішньоцехову каналізаційну мережу у виробничих приміщеннях обладнують аналогічно внутрішньобудинковій мережі з чавунних або пластмасових труб у вигляді стояків, відвідних труб і випусків.

Зовнішня каналізація[ред.ред. код]

Зовнішньою каналізаційною мережею називають укладену з ухилами розгалужену підземну мережу труб і каналів, що відводить стічні води самоплив до насосної станції, очисним спорудам або у водоймище.

Залежно від призначення, місця укладання і розмірів зовнішньої каналізаційної мережі, розрізняють:

  • дворову — укладену в межах одного будинковолодіння;
  • внутрішньоквартальну — укладену усередині кварталу;
  • заводську — укладену на території промислових підприємств
  • вуличну — прокладену вулицями й проїздами і яка приймає стічні води з дворових, внутрішньоквартальних і заводських мереж.

Для контролю за роботою дворової і внутрішньоквартальної мережі в кінці таких каналізацій обладнують оглядовий колодязь, який називають контрольним. Ділянку мережі, що сполучає контрольний колодязь з вуличною мережею, називають сполучною віткою.

Вулична мережа міст сильно розгалужена і охоплює обширні території, з яких стічні води відводяться переважно самоплив. Для цього всю територію каналізації населеного місця ділять на басейни каналування.

Басейном каналування називають частину каналізованої території, обмежену вододілами.

Колектор[ред.ред. код]

Влаштування колектора

Ділянку каналізаційної мережі, що збирає стічні води з одного або декількох басейнів каналування, називають колектором.

Колектори підрозділяють на:

  • а) колектори басейну каналування, що збирають стічні води з каналізаційної мережі одного басейну;
  • б) головні колектори, що збирають стічні води два або декількох колекторів басейнів каналування;
  • в) заміські (або відведення) колектори, що відводять стічні води транзитом (без приєднань) за межі об'єкта каналування до насосних станцій, очисним спорудам або до місця випуску у водоймище.

У крупних містах з сильно розвиненою міською мережею колектори великих розмірів незрідка називають каналами.

Каналізаційна мережа і колектори завжди мають бути доступна для огляду, промивання і прочищення від засмічень, для чого на них обладнують оглядові колодязі.

Каналізаційні насосні станції[ред.ред. код]

З річками, ярами і залізницями колектори перетинаються за допомогою дюкерів, переходів, естакад. Колектори прокладають з ухилом зниженою місцевістю, тальвегами річок і ярів. При необхідності підйому стічних вод на вищі відмітки обладнують каналізаційні насосні станції, які перекачують воду напірними водоводами.

Залежно від призначення каналізаційні станції підрозділяють на:

  • а) місцеві, призначені для перекачування стічних вод від одного або декількох окремих, несприятливо розташованих будівель або житлових кварталів;
  • б) районні, призначені для перекачування стічних вод від окремих районів або басейнів каналування;
  • в) головні, призначені для перекачування основної частини або всієї кількості стічних вод населеного пункту або промислового підприємства, що каналізується.

На схемі каналізації міста, що має промислове підприємство, з басейну каналування, розташованого на знижених відмітках, не представляється можливим відводити стічні води самопливом у головний колектор. Тому в найзниженішій точці цього басейну влаштована районна насосна станція РНС, яка перекачує стічні води напірним трубопроводом у верхів'я найближчого самотічного головного колектора.

Очисні споруди[ред.ред. код]

Типовий краєвид очисних споруд
Marshhouse Outfall - Seaward side - geograph.org.uk - 240785.jpg
Wewelsfleth Schöpfwerk-Hollerwettern Juli-2010 SL274793.JPG
Докладніше: Очисні споруди

Очисні станції призначені для очищення стічних вод і обробки опадів; вони компонуються з комплексів очисних і допоміжних споруд, зв'язаних між собою інженерними комунікаціями в єдину технологічну схему. Комплекси очисних споруд вибирають залежно від концентрації, якісної і кількісної характеристики забруднювальних домішок, а також від вимог, що пред'являються до очищених вод за місцевими умовами.

Канал, що відводить очищені стічні води від очисних станцій у водоймище і забезпечений пристроєм для перемішування цих вод з водою водоймища, називають випуском. На колекторах перед насосною і очисною станціями також обладнують випуски для скидання стічних вод у водоймище без очищення в разі аварії; ці випуски називають аварійними.

При складанні схеми загальносплавної системи каналізації на головному колекторі передбачають пристрій зливоспусків для часткового скидання у водоймище під час великих злив сильно розбавленої суміші побутових і дощових вод. Це дозволяє зменшити розміри головного колектора і очисних споруд, а отже, і вартість будівництва загальносплавної каналізації.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]