Канал Іртиш — Караганда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Канал імені Каниша Сатпаєва (канал Іртиш-Караганда) — зрошувально-обводнювальний канал для водозабезпечення промислових районів і сільського господарства Центрального Казахстану.

[ред.] Будівництво

Будівництво каналу було почате в 1962 році, експлуатація почалася в 1968 році. Канал був повністю завершений в 1974 році. У 2002 році побудований водоводів в річку Ішим, далі — в Вячеславське водосховище для водопостачання столиці республіки Казахстан — Астани. В майбутньому канал буде продовжений з метою постачання водою наступних агропромислових районів: Жайремський, Жезказганський, Шетський і Атасуйський.

[ред.] Характеристики

Протяжність 458 км. Канал бере почало з притоки Іртиша — річки Бєлой, вище за місто Аксу. Канал перетинає річку Нуру по дюкеру. Закінчується канал біля насосної станції I підйому ВАТ «Водоканал» міста Караганди, який є найбільшим споживачем. 272 км. траси каналу проходят по території Павлодарської області і 186 км. — по Карагандинської області.

Основними спорудами каналу є 22 насосних станції підйому (за допомогою яких вода підіймається на 418 метрів), 14 водосховищ і 34 дільничних каналу. Крім того, на трасі каналу є 39 інших інженерних споруд (водовипуски, водоскиди, дюкери, лівнепропускні труби, мости, споруди, що перегороджують, тощо). Пропускна спроможність каналу змінюється від 76 м³/с в голові до 13 м³/с в кінці.

За час експлуатації — 1968—2002 роки — каналом подано споживачам 17050 млн м³ води, у тому числі Павлодарської області — 7530 млн м³, Акмолінській — 994 млн м³ і Карагандинській — 8526 млн м³.