Кандела

Канде́ла (кд, cd) — одиниця вимірювання сили світла системи СІ, є однією з семи базових одиниць.

Згідно з рішенням 16-ї Генеральної конференції з мір та ваг, кандела визначається, як сила світла у заданому напрямі джерела, що випускає монохроматичне випромінювання частотою 540·10¹² герц, та має інтенсивність випромінювання у даному напрямку 1/683 ват на стерадіан.

Пояснення

Частота монохроматичного випромінювання в визначені кандели вибрана в діапазоні видимого світла, та відповідає довжині хвилі 555,016 нанометрів в стандартному повітрі, що відповідає зеленому кольору. Такий вибір пояснюється фактом, що людське око найчутливіше саме до цієї частоти. При інших частотах необхідна більша енергетична інтенсивність випромінювання, згідно з частотною характеристикою ока, для того щоб досягти такої ж видимої сили світла.

Сила світла для довжини хвилі λ визначається згідно з наступним рівнянням:

$I(\lambda) = 683,002 y(\lambda) I_0(\lambda) \,$

де I(λ) – сила світла в канделах, I₀(λ) – спектральна інтенсивність (сила) випромінювання в Вт/ср, y(λ) – стандартна функція спектральної чутливості ока.

Кандела була заснована на застарілій одиниці свічкість, котра визначалась як сила світла стандартної свічки з відомим химічним складом. Після введення кандела визначалась як сила випромінювання абсолютно чорного тіла при температурі плавлення платини (2042,5 K). У наш час^[Коли?] визначення кандели базується на монохроматичному випромінюванні, а не на багаточастотному випромінюванні чорного тіла. Множник 1 / 683 Вт/ср сучасного визначення був прийнятий в 1979 році так, щоб нове визначення точно дорівнювало старому. Таким чином одна кандела приблизно відповідає видимій силі світла від однієї свічки.