Канонерський човен
Канонерський човен (фр. canonniere, від canon — гармата), бойовий артилерійський корабель, призначений для ведення бойових дій у прибережних районах моря, на мілководді і на річках та озерах.
Зміст |
Виконувані бойові завдання [ред.]
Канонерські човни поділяються на морські і річкові. Вони бувають спеціальної конструкції, але у воєнний час їх кількість зазвичай збільшується за рахунок переобладнання судів торгового, промислового і технічного флоту з малою осадкою. Канонерські човни використовуються для нанесення артилерійських ударів по берегових об'єктах, живій силі і бойовій техніці противника, знищення малих прибережних кораблів і суден, артилерійської підтримки приморських флангів сухопутних військ. Крім того, вони можуть використовуватися у десантних і протидесантних діях, для постановки мін, перевезення військ, конвойної, дозорної служб і рішення інших завдань.
Історія [ред.]
Вперше введені французами в XVII столітті, при бомбардуванні Дюнкірхена, у вигляді 30-40-весельних шлюпок з 2-3 великими гарматами; потім прийняті англійцями, голландцями та іншими. У 1805 р. Наполеон I звелів побудувати кілька сотень канонерських човнів, щоб напасти на Англію, але континентальна війна, що виникла в цей час не дала йому закінчити підприємство. Представляючи незначну мішень для ворожих пострілів, канонерські човни могли завдати великої шкоди своїми великокаліберними снарядами, а невелика осадка дозволяла їм ховатися в такі місця, куди великі кораблі не мали доступу.
Після введення парового двигуна у флот їх стали робити паровими (гвинтовими), збільшили їх розміри, артилерію обмежили однією носовою установкою великого калібру (до 12 дюймів) і кількома скорострілами. Корпус канонерських човнів спочатку будувався з дерева, потім з заліза або з того й іншого разом (змішана споруда). Машини ставилися горизонтального типу, спершу одногвинтові, потім скрізь двогвинтові.
Характеристики [ред.]
Водотоннажність канонерських човнів не перевищує 2,5 тис. т; швидкість ходу 9-20 вузлів (17-37 км на годину). Головне озброєння 2-5 артилерійських установок калібром 76-152 мм. Для оборони від повітряного противника канонерський човен можуть мати малокаліберні (20-37-мм) зенітні автоматичні гармати і великокаліберні зенітні кулемети. Після Другої світової війни 1939—1945 у зв'язку з розвитком берегової ракетної артилерії роль канонерських човнів як морських артилерійських кораблів прибережного дії знизилася, але для дій на озерах та річках у воєнний час вони не втратили свого значення.
