Канцона і танець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Канцона і танець»
Пісня Володимира Вавілова
з альбому Лютнева музика XVI–XVII ст.
Випущено 1972
Номер треку 1
Записано 1972
Жанр псевдокласика
Мова російська
Тривалість 3:58
Автор слів Волохонський Анрі Гіршевич
Композитор Володимир Вавілов

Канцона і танець — псевдоіталійський музичний твір. «Канцона» і написаний під неї текст «Рай» лягли в основу більш відомої пісні «Город золотой» або «Над небом голубым», яку виконували Олексій Хвостенко, Борис Гребенщиков та інші.

Містифікація[ред. | ред. код]

Твір «Канцона і танець» став відомим у СРСР у 1970-х роках. 1972 року фірма грамзапису «Мелодія» видала платівку з назвою «Лютнева музика XVI–XVII століть». На ній було записано десять творів, першою серед яких була сюїта для лютні «Канцона й танець» італійського композитора й віртуоза-лютниста XVI століття Франческо Канова да Мілано.

Проте авторство цього композитора було сумнівним: серед опублікованих до виходу платівки творів Франческо даної композиції не виявлено, як і в повному зібранні творів да Мілано, виданому пізніше. Жодних «канцон» Канова не писав. Власне, слово «canzona», яке, до речі, на платівці написано з помилкою як «kanzona», італійською означає просто як «пісня».[1]

За твердженнями українського лютниста-композитора Романа Туровського, одразу всі радянські лютнисти відчули підробку. Член Спілки композиторів СРСР і професор Московської консерваторії Шандор Каллош уважно дослідив усі композиції, записані на платівці, й дійшов висновку, що вони, за винятком «Зелених рукавів», ніякого відношення до творів XVI-XVII століття не мають. Р. Туровський стверджував, що справжнім композитором був Володимир Вавілов.

2005 року Зеєв (Володимир) Гейзель підготував інтернет-публікацію про «Канцону і танець». У ній він остаточно довів, що авторство твору належало радянському гітаристу й лютнисту Володимиру Вавілову (19251973), який вдавався з певних причин до містифікації.[1]

Вірш «Рай»[ред. | ред. код]

рай

рай
Над небом голубым
Есть город золотой
С прозрачными воротами
И яркою стеной


повна версія

А в городе том сад
Все травы да цветы
Гуляют там животные
Невиданной красы

Одно как рыжий огнегривый лев
Другое — вол, исполненный очей
Третье — золотой орел небесный
Чей там светел взор незабываемый…

Анрі Волохонський. «Рай»[2]

У листопаді 1972 року після виходу платівки «Лютнева музика XVI–XVII століття» поет Анрі Волохонський написав вірш «Рай».

За зізнанням самого поета, у вірші використані біблійні образи із старозавітної Книги пророка Єзекіїля (Єз. 1:10). Можливо, твір було створено під впливом мозаїчного панно «Небо» в майстерні ленінградського художника Бориса Аксельрода, де нерідко бував поет[1].

Аксель робив тоді це саме «Небо на землі»... А ми робили вигляд, що допомагаємо Акселю — кололи смальту і складали шматки мозаїк по його розписам, втім досить бездарно. Акселю доводилося нас поправляти. А я взагалі здебільшого ледарював. У прямому сенсі слова він мені нічого не говорив і не радив, але атмосфера була та сама.

(А. Г. Волохонський)[3]

Інші бачать у тексті опис Небесного Єрусалиму з Одкровення Іоанна Богослова (Апокаліпсису) (Об. 21:1-3, 21:11-22:2), який у християнській традиції вважається образом раю, і чотирьох тварин з Апокаліпсису (Об. 4:6 −9) — тетраморфа.

«Город золотой»[ред. | ред. код]

Де неба є блакить

Де неба є блакить
Де неба є блакить
Там місто височить,
Над золотою брамою
Там зірка променить.


повна версія

А в місті тому сад
Квітки і оксамит
Собі гуляють звіри там
Незнаної краси!


Тебе там стріне вогнене левча, І сірий вол з безоднею в очах.
З ними золотий орел небесний, Чий так погляд в душу зазирає.

А в небі зірка тім
Сіяє в самоті
Вона тебе чекає там
Мій ангел золотий!
Кохаєш і кохан, Хто сяє — той і Пан.
І най тебе ведуть туди
Небеснії шляхи.

Тебе там стріне вогнене левча, І сірий вол з безоднею в очах.
З ними золотий орел небесний, Чий так погляд в душу зазирає

Переклад С. Назаревича[4]

Першим виконавцем пісні став Олексій Хвостенко, багаторічний друг і співавтор Анрі Волохонського. Пісня стала відомою в бардівському середовищі. Її включали до свого репертуару багато інших співаків.

Борис Гребенщиков уперше виконав пісню в березні 1984 року на концерті в Харківському державному університеті, при цьому вибачившись за те, що навіть не знає, хто написав цей твір. У варіанті Гребенщикова є кілька відмінностей від оригінального тексту. Головна з яких була заміна першого рядка «Над небом голубым» на «Под небом голубым». Це було пов'язано з радянською цензурою, тому довелось прибрати явно релігійний підтекст твору.

Всесоюзну популярність композиція набула після того, як прозвучала у виконанні «Акваріума» у фільмі Сергія Соловйова «Асса» (1987).

Посідає третє місце в списку 100 найкращих пісень російського року в XX столітті. Журналом «Time Out» поміщена до списку «100 пісень, що змінили наше життя».[5]

Пісня перекладена українською мовою Сергієм Назаревичем (Аквілоном).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Зеев Гейзель. История одной Песни. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 6 червня 2013. 
  2. Волохонский Анри. Стихотворения. HERMITAGE USA, 1983. — С. 156.
  3. Аксельрод Борис. Вниманием, как солнцем, освещенный, любой процесс становится священным. Архів оригіналу за 24 травня 2009. Процитовано 6 червня 2013. 
  4. а б Див. текст і відео-музичну версію на сайті «ХайВей» [Архівовано 27 травня 2012 у Wayback Machine.]
  5. 100 песен, изменивших нашу жизнь //Time Out. 7.12.2011. Архів оригіналу за 04.11.2012. Процитовано 04.11.2012.