Канюк степовий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Канюк степовий
Long-legged Buzzard,female.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Підродина: Яструбові (Accipitrinae)
Рід: Канюк (Buteo)
Вид: Канюк степовий
Біноміальна назва
Buteo rufinus
(Cretzschmar, 1829)
Світло-зелений – гніздовий ареал, блакитний – поширення взимку, темно-зелений – зустрічається протягом року.
Світло-зелений – гніздовий ареал, блакитний – поширення взимку, темно-зелений – зустрічається протягом року.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Buteo rufinus
ITIS logo.jpg ITIS: 175392
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 115134
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Buteo rufinus
Fossilworks: 94491

Канюк степовий, або курганник (Buteo rufinus) — вид птахів родини Яструбові (Accipitridae) ряду Соколоподібні (Falconiformes), занесений до Червоної книги України. В Україні гніздовий, мігруючий, зимуючий вид.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Дорослий птах у польоті

Найбільший серед канюків. Маса тіла: біля 1,5 кг, довжина тіла: 500–650 мм, розмах крил: 1260–1550 мм. У дорослого верх рудувато-бурий, голова, воло і груди вохристі, черево темне, хвіст світло-рудий. Низ тіла рудуватий, з темними поздовжніми плямами на горлі і грудях та рудими поперечними смугами на череві або білуватий з бурими плямами. Від інших птахів роду Buteo в польоті легко відрізняється за білою плямою при основі махових (знизу). Молодий птах рудіший, хвіст смугастий.

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Гніздовий ареал охоплює Південно-Східна Європу, Малу, Центральну та Передню Азію, Закавказзя, Північну, Південно-Східна Африку. В Україні поширений у лісостеповій, степовій смугах і Криму. Окремі пари гніздяться в лісовій смузі.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Європейська популяція виду має тенденцію до зростання чисельності і на 2004 р. була оцінена у 8,7-15 тис. пар[1]. В Україні до середини ХХ ст. чисельність значно скоротилась, вид вважали зниклим. З 1980–1990 рр. почалося збільшення чисельності. Зараз в Україні гніздиться не менше 250 пар. Основні причини падіння чисельності: розорювання цілинних земель (ХІХ-ХХ ст.), відстріл хижих птахів у 1950–1969 рр., скорочення кормової бази. Сучасне зростання пов'язане з відновленням кормової бази (сліпаки, дрібні мишоподібні гризуни), наявністю гніздопридатних угідь (байрачні ліси, стиглі лісосмуги), відсутністю відстрілу хижих птахів.

Особливості біології[ред.ред. код]

Дорослий птах на гнізді

Гніздиться на узліссях байрачних та штучних лісів, у старих лісосмугах, рідше на поодиноких деревах і опорах ЛЕП, в Криму — на вапнякових урвищах і скелях. З'являється на гніздових ділянках у березні — на початку квітня. На деревах гнізда будує у верхньому розгалуженні стовбура або на бічних гілках (4-20 м від землі). У кладці 2-5 яєць, які відкладаються наприкінці березня — на початку квітня. Насиджування триває біля 40 діб. Пташенята залишають гніздо наприкінці червня — на початку липня.

Під час міграцій трапляється майже на усій території України. Мігрує переважно поодинці. Невелика частина популяції зимує на півдні України.

Живиться мишами, ховрахами, сліпаками, іноді невеликими птахами.

Охорона[ред.ред. код]

Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Для охорони виду достатньо зберігати місця гніздування в острівних, байрачних лісах та старих лісосмугах. В Україні охороняється в «Єланецькому степу» — філії Українського степового заповідника та багатьох заказниках.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання[ред.ред. код]

  • Стригунов В. І. Канюк степовий // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К.: Глобалконсалтинг, 2009. — С. 424. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Марисова І. В., Талпош В. С. Птахи України. Польовий визначник. — К.: Вища школа, 1984. — 184 с.
  • Канюк степовий в Червоній книзі України

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]