Канісал

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Канісал
Caniçal
Панорама селища на фоні мису Понта-де-Сан-Лоуренсу
Панорама селища на фоні мису Понта-де-Сан-Лоуренсу
Основні дані
Країна Португалія Португалія
Регіон Муніципалітет Машіку, Острів Мадейра, Автономний регіон Мадейра
Статус міста 1994
Населення 3 893
Площа міста 11,46 км²
Густота населення 339,7 осіб/км²
Поштові індекси 9200-000 Caniçal
Телефонний код 351 291-ххх-ххх
Географічні координати 32°44′21″ пн. ш. 16°44′23″ зх. д. / 32.73917° пн. ш. 16.73972° зх. д. / 32.73917; -16.73972Координати: 32°44′21″ пн. ш. 16°44′23″ зх. д. / 32.73917° пн. ш. 16.73972° зх. д. / 32.73917; -16.73972
Міська влада
Адреса Junta de Freguesia do Caniçal
Sítio do Serrado e Igreja
9200-045 Caniçal
Мер міста João Alves de Sousa

Каніса́л (порт. Caniçal, МФА: [kɐni'saɫ]) — селище та муніципальна громада на сході португальського острова Мадейра, в муніципалітеті Машіку. Населення — 3 893 осіб (2001)[1], площа — 11,46 км². Відстань до міста Фуншала — 20 км, до міжнародного аеропорту «Мадейра» — менше 8 км.

За колишнім адміністративним поділом (до набуття Мадейрою статусу автономії у 1976 році) Канісал входила до складу Фуншальського адміністративного округу.

Селище розташоване на Атлантичному узбережжі острова, максимальна висота близько 800 метрів над рівнем моря, тут же розташований головний комерційний порт острова і індустріальна зона (порт. Zona Franca Industrial da Madeira).

Основним видом діяльності місцевого населення є зайнятість у сільському господарстві, рибальстві. Крім того, виділяють послуги і будівництво. У Канісалі знаходиться єдиний пляж острова, що має світлий пісок.


Історія[ред.ред. код]

За даними офіційного сайту муніципальної громади Канісал, це поселення було засновано у 1561 році. Початково воно нараховувало близько 15 будинків. До 1956 року Канісал був практично ізольований від сусіднього міста Машіку, коли було побудовано тунель. До того зв'язок був ускладнений горами і здійснювався морським шляхом. Канісал отримав статус селища у 1994 році.

Нещодавно існуючий тунель було покращено і побудовано сучасну автомагістраль, що зв'язує селище з Рібейра-Брава. Крім того, з 1990 року у селищі діє Музей китобійного промислу[2]. Його експонати разом з типовим китобійним кораблем показують важливість полювання на цих ссавців, яке ще не так давно було важливим сектором в економіці острова. Полювання на китів тут тривало майже 50 років і було остаточно припинено у 1981 році.[3]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Джерела інтернету[ред.ред. код]

Посилання й примітки[ред.ред. код]