Капиця Сергій Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сергій Капиця
Sergey Kapitsa.jpg
Народився 14 лютого 1928(1928-02-14)
Кембридж, Великобританія
Помер 14 серпня 2012(2012-08-14) (84 роки)
Москва, Росія Росія
Місце проживання Росія Росія
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Галузь наукових інтересів фізика
Alma mater МАІ
Вчене звання Професор
Науковий ступінь Доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки: популяризація науки
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV-го ступеня
Орден Пошани
Державна премія СРСР — 1980

Сергій Петрович Ка́пиця (*14 лютого 1928, Кембридж, Великобританія — 14 серпня 2012, Москва, Росія) — радянський і російський учений, фізик, телеведучий. Син видатного фізика, нобелівського лауреата Петра Капиці.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 14 лютого 1928 року в Кембриджі (Великобританія), де в той час працював його батько Петро Капиця. [1][2].

Має українське шляхетське коріння.[Джерело?]

1949 року закінчив Московський авіаційний інститут.

Свою наукову діяльність розпочав 1949 року. Працював в таких галузях фізики, як надзвукова аеродинаміка, земний магнетизм, прикладна електродинаміка, фізика елементарних частинок. З 1956 року Сергій Капиця викладав в Московському фізико-технічному інституті (МФТІ) [2]. 1961 року став доктором фізико-математичних наук[1]. 1965 року в цьому ж інституті отримав звання професора. З 1965 року по 1998 на кафедрі загальної фізики викладав загальну фізику студентам перших трьох курсів[2]. В певний час завідував цією кафедрою.

1973 року Капиця опублікував книгу «Життя науки». Книга послужила передумовою до появи телепередачі «Очевидне — неймовірне». У тому ж році почав вести цю телепередачу[2]. У художньому фільмі «Йолки-палки!» (1988) зіграв самого себе — ведучого програми «Очевидне — неймовірне». Родина Капиць (по жіночій лінії) з українських волинських дворян Стебницьких. У жовтні 1926 р. в Парижі Петро Капиця познайомився з дочкою академіка Олексія Крилова Анною. Через півроку 23-річна дівчина посватала Петра Капицю . Вони одружилися та прожили разом 57 років. Оселилися в Кембриджі (Великобританія), де Петро Капиця купив невелику ділянку землі на Хантингтон-Роуд, побудував дім за власним планом, сам змайстрував меблі. 14 лютого 1928 р. дебютував у світ його син Сергій Капиця (фізик), 1931 року – Андрій (географ). Хрестили Сергія наступної середи, хрещеним батьком був 79-річний професор Павлов, який тоді разом із сином перебував у Англії. Перші роки життя юних Капиць проходила в Англії у будинку, який збудував батько (будинок існує і нині, родина зупиняється там, коли приїздить у Кембридж. Поряд пролягала дорога, на якій хлопці вчилися їздити на велосипеді. За час свого тринадцятирічного перебування в Англії Капиця кілька разів повертався в Радянський Союз разом із дружиною, щоб прочитати лекції, відвідати матір і провести канікули на курорті. У 1929 р. Капиця став членом-кореспондентом Академії наук СРСР, консультантом Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) у Харкові . Влітку 1934 Капиця разом з дружиною приїхали в Радянський Союз, їх виїзні візи анульовані. Капиця був змушений залишитися на батьківщині, а його дружині дозволили повернутися в Англію до дітей. Капиця жив у Ленінграді разом із матір’ю у її двох кімнатах комуналки. У 1935 р. Капиці запропонували стати директором новоствореного Інституту фізичних проблем Академії наук СРСР. Сім'я Капиці оселилася на території інституту, в оселі з кількох кімнат; з холу якого сходи вели до кімнати нагорі. Наступного дня було опубліковано рішення уряду про створення Інституту фізичних проблем АН СРСР. Коли почалася війна, Інститут Капиці перевели до Казані, там сини продовжили навчання. У 14 років Сергій зібрав телескоп, в 30 - акваланг. З 1943 р. до 1949 р. Сергій здобував освіту у Московському авіаційному інституті. Після другої Світової війни Капицю-старшого обрали своїм членом академії наук Данії, США, Індії. Коли ж ученого із світовим ім’ям хотіли залучити до створення атомної бомби, він відмовився й одразу став невиїзним, був усунений від усіх посад і 8 років перебував під домашнім арештом. У грудні 1949 р. Капиця проігнорував запрошення на урочистості з нагоди ювілею Сталіна, за що його позбавили посади професора в МДУ. Польська академія наук, Шведська королівська АН обрали його своїм членом. У 1965 році Капиця отримав дозвіл на виїзд до Данії для отримання Міжнародної золотої медалі Нільса Бора. Там він відвідав наукові лабораторії і виступив з лекцією з фізики високих енергій. У 1969 р. учений разом із дружиною вперше відвідав Сполучені Штати. У той час було модно відмовлятися від премії Нобеля, або перераховувати премію у фонд держави. У 1978 році Петро Капиця отримав Нобелевську премію й нічого не віддав державі . Він увійшов до інтелектуальної еліти планети, автор робіт із надзвукової аеродинаміки, ядерної фізики, земному магнетизму. Один із предметів досліджень вченого — демографія, глобальний ріст народонаселення світу. Сергій Капиця запропонував одне з найпереконливіших математичних пояснень закону гіперболічного зростання чисельності населення Землі. Занесений до «Книги рекордів Гіннесса» як телеведучий із найбільшим стажем ведення програми «Очевидне — неймовірне» - майже 40 років. Повернувся до роботи.[3]

Один з предметів досліджень вченого — глобальний ріст народонаселення світу. Він запропонував одне з найпереконливіших математичних пояснень закону гіперболічного зростання чисельності населення Землі.

Член Римського клубу, учасник Всесвітньої Комісії з питань культури та розвитку, віце-президент Російської академії природничих наук.

Серед нагород вченого премія Калинга ЮНЕСКО (1981).

Помер у Москві 14 серпня 2012 року. Похований 17 серпня 2012 року на Новодівочому кладовищі Москви[4].

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення світу, в мільярдах осіб, 10000 рік до н. е.. — 2000 рік н. е..

Як завідувач кафедрою МФТІ активно впроваджував самостійність студентів ще з радянських часів.

З 15 березня 2001 року був науковим керівником Російського нового університету. Активно брав участь у навчальній та науковій діяльності університету.

Автор 4 монографій, десятків статей, 14 винаходів та 1 відкриття.

Творець феноменологічної математичної моделі гіперболічного зростання чисельності населення Землі. Вперше довів факт гіперболічного зростання населення Землі до 1 року н. е..

Деякі праці[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. а б Капица Сергей Петрович — Учёный, телеведущий
  2. а б в г Научная Сеть: 14 февраля — день рождения С. П. Капицы
  3. Останнє інтерв'ю Сергія Капіци: «Головне диво — те, що ми живемо» , «Вечірня Москва», 14.08.2012.
  4. Сергія Капицю поховають на Новодівичому кладовищі Москви