Капиця Сергій Петрович

Сергій Капиця
Народився	14 лютого 1928(1928-02-14) Кембридж, Великобританія
Помер	14 серпня 2012(2012-08-14) (84 роки) Москва,  Росія
Місце проживання	Росія
Громадянство	СРСР,  Росія
Галузь наукових інтересів	фізика
Alma mater	МАІ
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук
Відомий завдяки:	популяризація науки
Нагороди

Сергій Петрович Ка́пиця (*14 лютого 1928, Кембридж, Великобританія — 14 серпня 2012, Москва, Росія) — радянський і російський учений, фізик, телеведучий. Син видатного фізика, нобелівського лауреата Петра Капиці.

Біографія

Народився 14 лютого 1928 року в Кембриджі (Великобританія), де в той час працював його батько Петро Капиця. .

Має українське шляхетське коріння.^{[Джерело?]}

1949 року закінчив Московський авіаційний інститут.

Свою наукову діяльність розпочав 1949 року. Працював в таких галузях фізики, як надзвукова аеродинаміка, земний магнетизм, прикладна електродинаміка, фізика елементарних частинок. З 1956 року Сергій Капіца викладав в Московському фізико-технічному інституті (МФТІ) . 1961 року став доктором фізико-математичних наук. 1965 року в цьому ж інституті отримав звання професора. З 1965 року по 1998 на кафедрі загальної фізики викладав загальну фізику студентам перших трьох курсів. В певний час завідував цією кафедрою.

1973 року Капіца опублікував книгу «Життя науки». Книга послужила передумовою до появи телепередачі «Очевидне — неймовірне». У тому ж році почав вести цю телепередачу. У художньому фільмі «Йолки-палки!» (1988) зіграв самого себе — ведучого програми «Очевидне — неймовірне».

У грудні 1986 року переніс невдалий замах божевільного, в результаті якого отримав травми. Зловмисник, який приїхав в Долгопрудний, проник в навчальний корпус МФТІ, де С. П. Капіца читав лекції з загальної фізики, і під час перерви в лекції, коли С. П. Капіца виходив з аудиторії, спробував убити його ударом сокири. Спроба виявилася невдалою, зловмисника затримали, але С. П. Капіца отримав поранення та якийсь час провів у лікарні. В МФТІ після цього замаху ввели екстрені заходи безпеки, частково відмінені через півроку. Кілька років життя вченого була під загрозою, був госпіталізований в МКЛ імені С. П. Боткіна в нейрохірургічне відділення з приводу субдурального крововиливу і був оперований з наступним повним одужання. Повернувся до роботи.

Один з предметів досліджень вченого — глобальний ріст народонаселення світу. Він запропонував одне з найпереконливіших математичних пояснень закону гіперболічного зростання чисельності населення Землі.

Член Римського клубу, учасник Всесвітньої Комісії з питань культури та розвитку, віце-президент Російської академії природничих наук.

Серед нагород вченого премія Калинга ЮНЕСКО (1981).

Помер у Москві 14 серпня 2012 року. Похований 17 серпня 2012 року на Новодівочому кладовищі Москви.

Наукова діяльність

Динаміка чисельності населення світу, в мільярдах осіб, 10000 рік до н. е.. — 2000 рік н. е..

Як завідувач кафедрою МФТІ активно впроваджував самостійність студентів ще з радянських часів.

З 15 березня 2001 року був науковим керівником Російського нового університету. Активно брав участь у навчальній та науковій діяльності університету.

Автор 4 монографій, десятків статей, 14 винаходів та 1 відкриття.

Творець феноменологічної математичної моделі гіперболічного зростання чисельності населення Землі. Вперше довів факт гіперболічного зростання населення Землі до 1 року н. е..

Деякі праці

• Модель роста населения Земли и экономического развития человечества // Вопросы экономики. 2000. № 12.
• Общая теория роста человечества: Сколько людей жило, живет и будет жить на Земле. М.: Наука, 1999. ISBN 5-02-008299-6
• Об ускорении исторического времени // История и Математика. М., 2006. С. 12-30.

Література

• Віталій Абліцов. «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
• Коротаев А. В., Малков А. С., Халтурина Д. А. Анализ математической модели С. П. Капицы // Законы истории. Математическое моделирование развития Мир-Системы. Демография, экономика, культура. Издание 2-е, исправленное и дополненное. М.: КомКнига, 2007: 160–163. ISBN 978-5-484-00957-2.