Капніст Марія Ростиславівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Марі́я Ростисла́вівна Капні́ст (* 22 березня 1915, Петроград — † 25 жовтня 1993, Київ) — українська актриса, потомственна графиня. Її прапрадід був декабристом.

Народилася в Петрограді. 1934 року закінчила студію Ленінградського драматичного театру імені Олександра Пушкіна.

Потомствена дворянка, графиня, вихована в кращих традиціях російської культури, Марія Капніст у перші ж роки радянської влади втратила все: будинок, близьких людей, волю. Каторжні роботи в найдальших і найстрашніших куточках країни, розлука з маленькою дочкою, повна втрата колишньої жіночої краси, а разом з нею і самозречення від єдиної на все життя любові. Вона витримала всі іспити і знайшла в собі сили зайнятися улюбленою справою.

Наприкінці 1950-х років, після близько 20 років у сталінських таборах на важких роботах, прийшла в кіно. Її краща роль — Наїна в екранізації «Руслана і Людмили».

На гербі графів Капніст було чорним по золоту викарбувано: «Sub Igne Immotus»: «Під вогнем неспаленні». Підтвержденням цього девізу було й життя Марії, яка не тільки не зламалася у сталінських таборах, куди її запроторили за брехливим навітом, але й домоглася повернення Україні з забуття імені одного зі своїх славних предків, письменника Василя Капніста.

Головним маєтком роду Капністів було село Велика Обухівка біля Миргорода. У Великій Обухівці тепер є Музей Капністів, там, згідно зі своїм заповітом, поряд із пращуром Василем Васильовичем похована й Марія Ростиславівна.

[ред.] Фільмографія

• «Таврія» (мати),
• «Іванна» (черниця),
• «Далеко від Батьківщини» (мадам Дюваль),
• «Летючий корабель» (чарівниця),
• «Срібний тренер» (служниця),
• «Рибки захотілося» (теща, 1963),
• «Лушка» (кравчиха),
• «Ключі від неба» (лаборантка),
• «Хочу вірити» (сусідка),
• «До уваги громадян та організацій» (стара),
• «Помилка Оноре де Бальзака» (Бетті),
• «Руслан і Людмила» (Наїна, 1972), «Олеся» (Мануйлиха, 1970),
• «Пропала грамота» (відьма),
• «Де ви, лицарі?» (мадам),
• «Бронзовий птах» (графиня, «Білорусьфільм», 1974),
• «Любов з першого погляду» (чарівниця, «Грузія-фільм»),
• «Табір іде в небо» (Ізергіль, «Мосфільм»),
• «Солдатки» (Марина),
• «Пам'ять землі» (баба Орися),
• «Квартет Гварнері» (графиня),
• «Стара фортеця» (Раневська),
• «Циркаченя» (бабуся, кіностудія ім. М. Горького),
• «Якщо ти підеш» (тітка Марфа),
• «Циган» (мати),
• «Дике полювання короля Стаха» (економка, «Білорусьфільм»),
• «Темні води»,
• «Два патрони на мамонта»,
• «Одна ніч»,
• «Відьма» (відьма) та ін.

їй присвячено телестрічку В.Василенка «Марія Капніст. Три світи» (1989). Була членом Спілки кінематографістів України.

[ред.] Література

• Мистецтво України: Біографічний довідник / За редакцією А. В. Кудрицького. — К., 1997. — С. 286.
• Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.68—69;
• Митці України. К., 1992. — С.287;
• Кочевська Л. Марія Капніст. К., 1994;
• Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.286;
• УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.607;
• Капков С. В. Зти разньїе, разньїе лица: Легенди советского кино. М., 2001. — С.355-368.

[ред.] Дивись також

У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Капніст

Це незавершена стаття про персоналії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.