Каппа (міфологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зображення каппи, якого ніби спіймали сітями на східному узбережжі Міто-хану 1801 року (малюнок 1836 року).

Каппа (яп. 河童, かっぱ «річкове дитя»), каватаро (яп. 川太郎, かわたろう, «річковий Таро») або кавако (яп. 川子) — у народних японських віруваннях і фольклорі річкова потвора або криптид. Інколи вважається різновидом річкових синтоїстських божеств суйдзін, японського аналогу водяника. Разом із чортами оні та лісовиками тенґу є одним з найвідоміших японських чудовиськ.

Вигляд[ред.ред. код]

Черапахоподібний каппа (Торіяма Секіен, 18 століття).
Мавпоподібний каппа (Торіяма Секіен, 18 століття).

Іконографія каппи поділяється на два види: так званий черепахо- і мавпоподібний. Узагальнений опис є наступним.

Каппа невисокий на зріст, розміром з дитину. Його тіло зеленого або рудого кольору. На маківці чудовисько має непокриту волоссям плоску тарілочку, оточену по колу волоссям як у середньовічного християнського монаха. Ця тарілочка повинна бути постійно зволожена; якщо вона висихає або ламається каппа втрачає сили або помирає.

Замість носа й рота чудовисько має короткий дзьоб, а на спині — панцир, схожий на черепашачий. Пальці каппи на кистях і ступнях сполучені плавальними перетинками. Обидві руки звіра з'єднані одна з одною крізь тіло: якщо різко потягнути котрусь з них, то можна вийняти дві одразу.

Каппа має три анальні отвори і постійно смердить рибою.

Черапахоподібний вигляд[ред.ред. код]

Тіло каппи покрите лускою, а сам звір має дзьоб, тарілочку на маківці, панцир черепахи на спині та перетинки на кистях і ступнях. Можливо його прообразом був якийсь плазун, бо каппа часто зображається чотирипалим і таким, що пересувається на всіх чотирьох кінцівках. Образ черепахоподібного каппи є найпоширенішим в Японії, однак переказів, пов'язаних з цим видом чудовиськ небагато.

Особливістю цього виду є особлива любов до огірків, а також звичка красти коней і корів, вчепившись худобі за зад чи хвіст.

Мавпоподібний вигляд[ред.ред. код]

Тіло каппи покрите хутром, в роті є ікла, а ніс нечітко виражений. Спина інколи захищена черепашачим панцирем, який підперезаний мотузкою, або покрита солом'яним плащем. На маківці звіра замість тарілочки знаходиться ямка з водою. Зображається він п'ятипалим, з п'ятками на ступнях. Цей вид капп вправний у японській боротьбі сумо і часто змагається з дітьми.

Вважається, що мавпопдібні каппи живуть в річках весною і літом, а восени перебираються в гори. Через це їх інколи ототожнюють з гірськими духами ямаваро.

Більшість переказів про цей різновид капп збереглося в Південній Японії, переважно в регіоні Кюсю.

Поведінка[ред.ред. код]

Вважається, що каппа мешкає в річках і болотах Японії і є майстром у плаванні. Виняток становить каппа узбережжя Дзіґьо, у сучасному місті Фукуока, який живе в морі і полюбляє японську горілку саке.

Каппа часто піджартовує над людьми, але, зазвичай, зла людям не чинить. Проте інколи він нападає на осіб, які необачно проходили берегом річки або купались в ній. Каппа вбиває людину, витягуючи з її анального отвору так звану «гузнову кулю»[1] разом з нутрощами. Цю кулю він з'їдає разом із людською печінкою або підносить королю-дракону, володарю водної стихії, в якості податку[2].

Каппа дуже любить японську боротьбу сумо і часто зваблює дітей змагатися з ним. Якщо дитина програє, в чудовисько витягує у неї «гузнову кулю». Каппа сильніший дорослої людини, але після куштування страв, поставлених перед буддистським вівтарем, він слабшає, так що навіть дитина може його перемогти.

Серед улюблених страв каппи — огірки, риба, фрукти. Оскільки каппа є персоніфікацією водяного духа суйдзіна, особливе місце в його раціоні замають огірки — перший овоч який підносили духам річок стародавні японці.[2]

В японських міфах каппа постає як істота. що має розвинене почуття обов'язку і вдячності. За людську доброту він платить рибою або поясненнями виготовлення ліків.

Каппа нелюбить заліза, оленячих рогів і мавп. Якщо він погладить себе листям папороті по голові, то може перекинутись людиною.

Каппа в японській мові[ред.ред. код]

В японській мові слово «каппа» може позначати різні поняття, але їхня семантика пов'язана з міфічним японським водяником. У спорті «каппами» називають вправних плавців, через асоціацію з річковим чудовиськом, а в кулінарії, зокрема японських ресторанах, — огірки або суші з огірковим начинням, оскільки цей овоч є улюбленою стравою міфічного каппи.

Крім цього «каппою» також називали різновид дитячої зачіски в Японії 17 — 19 століття, схожий на зачіску водяного чудовиська, в якій передня частина волосся спускалася на лоб, а волосся з боків і ззаду обрізалося на висоті шиї. У сучасній японській мові цей термін перетворився в «о-каппа», яким позначають зачіску каре.

Приказки і вислови[ред.ред. код]

  • 河童の川流れ (каппа но кава-наґаре) — «каппу теж вода зносить»
Каппа вважається майстром у плаванні, але навіть він робить промахи і буває інколи неспроможний подолати силу течії. Суть приказки полягає в тому, що якою би сильною чи вправною в чомусь людина не була, вона не застрахована від помилок і неприємностей.
Український аналог: ????
  • 屁の河童 (хе но каппа) — «пукаючий каппа», «…як каппі пукнуть»
Одна з характерних рис каппи — випускання газів з 3 анальних отворів. Вислів вживається для означення роботи, виконання якої не потребує великих зусиль.
Український аналог: «як раз плюнути»; «заввиграшки»
  • 陸へ上がった河童 (ока е аґатта каппа) — «каппа на суші», «…як каппа на суходолі»
Каппа найкраще проявляє здібності у своєму природному середовищі — воді. Але коли він виходить на сушу, то зразу ж слабшає. Суть виразу полагає в тому, що навіть сильні і здібні люди у випадку зміни середовища стають безсилими.
Український аналог: ????

Примітки[ред.ред. код]

  1. Японською: сіріко-дама (尻子玉). В японських народних віруваннях «гузнова куля» була уявною залозою, яка захищала нутрощі людини від випадання. За однією з теорій ця куля позначала шлунок і кишки. Перекази про неї походять від того, що втоплеників знаходили з атрофованими сфінктером ануса, у стані ніби з них вийняли залози і нутрощі через задній прохід. 村上健司編著 『妖怪事典』 毎日新聞社、2000年、109-110頁。
  2. а б 村上健司編著 『妖怪事典』 毎日新聞社、2000年、109-110頁。

Джерела та література[ред.ред. код]

  • (яп.) 村上健司編著 『妖怪事典』 毎日新聞社、2000年、109-110頁。
  • (яп.) 柳田国男. 妖怪談義: 川童の話 [Янаґіта Куніо. Бесіди про чудовиська: Розмови про каппу] // 郷土研究 [Краєзнавчі дослідження]. — 2巻. — № 3 (5). — 1914.

Посилання[ред.ред. код]