Кар'єр
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Кар'є́р — (рос. карьер, англ. quarry, pit, open-pit mine, opencast, opencut, strip mine; нім. Steinbruch m, Tagebau m, Grube f, Tagebaubetrieb m)
- сукупність відкритих гірничих виробок, призначених для розробки родовища корисних копалин;
- гірниче підприємство з видобутку корисних копалин відкритим способом.
Вугільний кар'єр називають «вугільний розріз».
Зміст |
[ред.] Історія
Відкриті гірн. роботи відомі з епохи палеоліту. Перші великі К. з'явилися у зв'язку з будівн. у Древньому Єгипті пірамід. Пізніше в античному світі в К. у великих масштабах до-бувався мармур. Розширення області застосування відкритого способу розробки за допомогою К. стримувалося аж до поч. ХХ ст. відсутністю високопродуктивних машин для виймання і переміщення великих обсягів розкривних порід. На кінець ХХ ст. в К. добувалося 95% будів гірських порід, бл. 70% руд, 90% бурого і 20% кам'яного вугілля.
[ред.] Елементи кар'єру
Елементи кар'єру (рос. карьера элементы, англ. open-pit elements, нім. Tagebauelemente n pl) – просторові складові кар’єру, які вичерпно характеризують його геометрію. Основні елементи (рис.): робочий (1) і неробочий (2) борт кар’єру, підошва або дно (3), верхній і нижній контури (4) кар’єру, уступи (5,6), майданчики (7,8), кути укосу уступу γ1, γ2, границі кар’єру.
[ред.] Робоча зона кар'єру
РОБОЧА ЗОНА КАР'ЄРУ – сукупність робочих (розкривних та добувних) уступів, на яких виконуються роботи по підготовці та вийманню гірських порід. Поло-ження К.р.з. визначається на розрізі кутом нахилу робочого борту кар'єру і висотними відмітками верхнього та нижнього робочих горизонтів; у плані — протяжністю фронту робіт на робочих уступах. При розробці горизонтальних і пологих родовищ малої та середньої потужності висотне положення К.р.з. залиша-ється незмінним; при розробці похилих і крутих родовищ, а також потужних ізометричних покладів робоча зона поступово знижується разом зі збільшенням глибини кар'єру.
[ред.] Дно кар'єру
ДНО КАР'ЄРУ – майданчик нижнього уступу кар'єру (що називається також підошвою кар'єру). В умовах розробки крутих і нахилених тіл корисних копалин мінімальні розміри Д.к. визначаються з урахуванням умов безпечного виймання і навантаження гірських порід з останнього уступу: по ширині – не менше 20 м, по довжині – не менше 50-100 м.
В умовах розробки морфологічно складних покладів значного простягання Д.к. може мати ступінчасту форму.
[ред.] Глибина кар'єру
ГЛИБИНА КАР'ЄРУ – відстань по вертикалі між рівнем земної поверхні і дном кар'єру або відстань від верхнього контуру кар'єру до нижнього. Розрізняють проектну, кінцеву та граничну Г.к. Див. глибокий кар'єр.
[ред.] Граничний контур кар'єру
ГРАНИЧНИЙ КОНТУР КАР’ЄРУ – контур кар’єру на період його погашення, тобто припинення робіт.
[ред.] Технологія і техніка проведення
К. - це система уступів (як правило, верхні - породні або розкривні, нижні – видобувні), посування яких забезпечує виймання гірн. маси в контурах кар'єрного поля. Трансп. зв'язки в К. забезпечуються постійними або ковзаючими з'їздами, а з поверхнею - траншеями. У процесі експлуатації відбувається переміщення робочих уступів, внаслідок чого збільшується вироблений простір. За допомогою розкривних робіт покривні породи переміщають у відвали, які іноді розміщують у виробленому просторі. При глиб. К. до 100 м з міцними вмісни-ми породами в собівартості 1 м³ розкриву до 25-30% займають буропідривні роботи, 12-16% - екскавація, 35-40% - транспорт і 10-15% - відвалоутворення. Із збільшенням глибини К. частка витрат на транспорт збільшу-ється до 60-70%.
Для буріння вибухових свердловин в К. застосовують важкі бурові станки масою до 100-130 т та легкі бурові станки. Осн. тип ВР - ґранульовані аміачно-селітряні ґрануліти, грамоніти (суміш селітри з тротилом) і водонаповнені (в обводнених свердловинах). Осн. виймально-навантажувальне обладнання при видобуванні вугілля і руди - електричні екскаватори з канатним приводом і ковшем місткістю 15-30 м³ при довжині стріли до 26 м. Одночасно дуже поширені гідравлічні прямі мехлопати з ковшами місткістю 10-38 м³. Використовуються одноковшеві навантажувачі з ковшами місткістю 4-20 м³. На розкривних роботах впроваджуються все більш потужні мехлопати і драґлайни (напр., застосовується розкривна мехлопата масою 12 тис.т з ковшем місткістю 135 м³ при потужності привода 22 тис. кВт і драґлайн масою 12 тис.т з ковшем місткістю 168 м³ при довжині стріли 92 м).
Потокова технологія на К. досягається застосуванням роторних екскаваторів (при діам. ротора 22 м і ковшах місткістю 6,6 м³ добова продуктивність машини до 240 тис. м³). На К. середньої і малої потужності високу ефективність показують компактні роторні екскаватори із зменшеними робочими параметрами. На К. з міцними породами найбільший обсяг перевезень здійснюється важкими автосамоскидами.
Автосамоскиди вантажопідйомністю 100-155 т - поширений засіб транспорту завдяки їх маневреності, можливості долати круті схили. Експлуатуються і 200-300-тонні самоскиди. Для транспортування гірн. маси з К. застосовують залізничні тягові агрегати зчіпною масою 360 т, думпкари вантажопідйомністю до 180 т. Застосовують самохідні кар'єрні дробарки на гусеничному, колісному і крокуюче-рейковому ходу з масою до 600 т і продуктивністю 5 тис. т. на год. Використання в К. дробильних агрегатів до-зволяє перейти до ширшого використання конвеєрних систем.
Найбільший кар’єр в Україні — Інгулецький (до 34,8 млн.т руди на рік).
[ред.] Посування фронту робіт у кар'єрі
ПОСУВАННЯ ФРОНТУ РОБІТ У КАР’ЄРІ – один з показників інтенсивності розробки родовища; характеризується швид-кістю П.ф.р.к., тобто відстанню переміщення фронту гірничих робіт, вираженою в метрах за одиницю часу (здебільшого – за рік). Залежить г.ч. від масштабу робіт, виду та конструкції навантажувального і транспортного обладнання, що застосовується, способу переміщення фронту гірничих робіт та висоти уступів, що відпрацьовуються. Розрізняють віялове, рівнобіж-не та змішане П.ф.р.к.
Посування віялове – переміщення фронту гірничих робіт при розробці кар’єрного поля (чи його частини) округлої фор-ми, що характеризується більшою швидкістю посування відділених від поворотного пункту ділянок фронту (переміщення фронту в плані “віялом”, “по віялу”).
Посування фронту рівнобіжне – переміщення фронту гірничих робіт паралельно одній з осей кар’єрного поля від однієї його границі до іншої чи з проміжного положення до контурів.
Посування фронту змішане – комбінація різних схем посування фронту гірничих робіт, наприклад, рівнобіжного і віялового.
[ред.] Глибина розвитку деформацій в кар’єрі
Глибина розвитку деформацій в кар’єрі – горизонтальна відстань від початкового положення верхньої бровки укосу (верхньої бровки контуру кар’єру) до останньої тріщини, що візуально прослідковується в напрямку, протилежному напряму руху зміщених мас укосу.
[ред.] Об’єм кар'єру
Об’єм гірських порід, що підлягають розробці в кінцевих (проектних) контурах кар’єру.
[ред.] Див. також
- Глибокий кар'єр
- Розріз (кар'єр)
- Кар'єрний транспорт
- Кар'єрна техніка
- Кар'єрні води
- Вугільний розріз
- Мікроклімат кар'єру
- Провітрювання кар′єрів
- Протипожежний захист кар'єру
[ред.] Література
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
- Положення про проектування гірничодобувних підприємств України та визначення запасів корисних копалин за ступенем підготовленості до видобування.
 |
Це незавершена стаття з гірництва. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
