Карабела

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рукоятка карабели

Карабела (пол. Karabela) — тип шаблі, який зокрема був поширений серед польської шляхти у XVII—XVIII ст. Став популярним в 1670-х роках.

Карабела стала важливим елементом польської шляхетської культури сарматизму.

Походження назви[ред.ред. код]

Існує кілька версій походження назви:

  • Можливо, що назва шаблі походить від турецьких слів kara (чорний, темний) та belâ (нещастя).
  • Інша версія виводить назву шаблі від латинських слів «cara» (дорого) і «bella» (гарна).
  • Можливо був Карабель, адже в польській традиції не раз називали холодну зброю на честь певних людей: баторівка, зигмунтівка, августівка, косцюшківка.
  • Також існує версія, що назва шаблі може походити від назви якогось географічного об'єкту у Туреччині, Ірані чи якісь іншій країні. Наприклад, вказується іранське місто Кербела.
  • Також є версія про те, що назва походить від якогось індослов'янського праслова, яке відповідає слову з санскриту karavāla, яке означає меч,

Опис[ред.ред. код]

Основною ознакою карабели є рукоятка у формі «орлиної голови», з загнутим вниз набалдашником. Ефес характеризувався звичайною шабельною хрестовиною з кулястими потовщеннями на кінцях, прототипи яких відомі ще з XII—XIII століть. Такий тип не є виключно польським. Схожі шаблі застосовувалися в різних країнах та регіонах, в тому числі на Русі, в Молдові, на Балканах та Кавказі. В Польщу цей тип, ймовірно, потрапив з Туреччини.

Польські карабели вирізнялися конструкцією рукоятки, що робило їх зручними для фехтування та кругових ударів. В інших же країнах такі шаблі використовувалися, переважно, кіннотою.

За формою клинка виділяють два типи. Перший вирізнявся двосічною єлманю і збільшенням кривизни до вістря. Другий явно вираженої єлмані не мав, вирізнявся рівномірним круглим вигином. Крім цього, поляки до карабелам відносять шаблі гаддаре.

Клинки карабел були найчастіше імпортними — як правило, турецькими або іранськими, а в деяких випадках — золінгенівськими. Довжина клинка, в середньому, становила 77-86 см, ширина — 2,7-3,3 см, кривизна — 7,0-9,5 см, довжина єлмані — 23,5-26,5 см, відстань від центру удару до центра ваги -. 25,0-26,5 см[1].

Примітки[ред.ред. код]