Карачай (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Карача́йозеро в Челябінській області Росії. З жовтня 1951 використовується для зберігання радіоактивних відходів Виробничого об'єднання «Маяк»[1]. З 1986 року по теперішній час ведуться роботи з засипки водоймища[2].

Проблеми озера[ред.ред. код]

Озеро Карачай розташоване в центральній частині вододільного простору озер Улагач, Татиш, Мала Нанога, Кизилташ і річки Мишеляк на території промислового майданчика химкомбіната ВО «Маяк». З жовтня 1951 року озеро стали використовувати як сховище рідких радіоактивних відходів, що дозволило значно зменшити їхнє скидання в річку Теча. В наш час[Коли?] в озері скупчилося близько 120 млн кюрі радіоактивних матеріалів в основному радіоактивний цезій і стронцій.

Період часу 1962—1966 рр. був маловодним. Рівень води озера Карачай сильно знизився, при цьому оголилося декілька гектарів дна озера. В результаті вітрового підйому донних відкладень з оголених ділянок дна водоймища навесні 1967 р. було винесено радіаційних матеріалів приблизно на 600 Ku на навколишню територію, у тому числі і за межі химкомбіната. Після цього інциденту були прийняті заходи по запобіганню подібним випадкам. Протягом 1967—1971 рр. були проведені роботи по засипці мілководдя, рекультивації території навколо водоймища. В результаті проведених робіт береги були підняті по всьому периметру водоймища, площа його дзеркала скоротилася до 36 га. У регламент по експлуатації озера Карачай був введений жорсткий контроль рівня води. Через високу радіацію озера найдрібніший радіоактивний пил з його поверхні постійно розноситься вітром на навколишній простір. Надалі було ухвалено рішення про засипку озера повністю, проте приступили до неї лише в 1986 році. До 1996 року відкрита площа озера становила 13 га. Планується повністю його засипати до стану «зеленого лужка». Але і після його засипки проблема озера Карачай не зникне, оскільки відбувається радіоактивне зараження грунтових вод в підземному просторі.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Виктор Рискин (25.07.2000). «Карачай исчезнет через пять лет». газета «Челябинский рабочий». Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-07-07. 
  2. Алексей Меркушкин. «Озеро Карачай — хранилище радиоактивных отходов под открытым небом». Сборник тезисов докладов Международной молодёжной научной конференции «Полярное сияние — 2000». Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2008-07-07.