Кара Караєв

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кара Караєв
фотографія
Основна інформація
Дата народження 5 лютого 1918(1918-02-05)
Місце народження Баку
Дата смерті 13 травня 1982(1982-05-13) (64 роки)

Кара Караєв (5 лютого 1918 — 13 травня 1982) — азербайджанський радянський композитор, Народний артист СРСР, лауреат Державних премій (1946 і 1948 роки), академік АН Азербайджанської РСР (1959), батько композитора Фараджа Караєва.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Баку в інтелігентній родині — батько, відомий в Азербайджане ще з дореволюційного років педіатр, Абульфаз Караєв, відмінно знав народну музику, любив виконувати мугами, мати — Сона ханум, одна з перших випускниць музучилища — бакинської філії Російського музичного товариства.

Першу музичну освіту одержав на робочому факультеті при консерваторії. У 19351938 роках навчався у Бакинській консерваторії, у 19381941 — у Московській консерваторії в класі композиції Р.Рудольфа. Закінчив консерваторію по закінченню війни — у 1946 році (займався у класі Д.Шостаковича).

Вів активну творчу, педагогічну та громадську діяльність. З 1946 веде педагогічну роботу, з 1957 професор Азербайджанської консерваторії (в 1949-52 директор). Серед учнів К. — Р. Гаджиєв, А. Бабаєв, А. Меліков й ін. Був художнім керівником Азербайджанської філармонії, керівником сектора музики інституту азербайджанського мистецтва. З 1953 очолював Спілку композиторів Азербайджанської РСР, з 1962 секретар Союзу композиторів СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 5-8-го скликань.

Нагороджений орденом Леніна, орденом Жовтневої Революції й орденом Трудового Червоного Прапора.

Творчість[ред.ред. код]

Кара Караєв

Кара Караєв активно розвиває кращі традиції світового й національного мистецтва, шукає нові виразні засоби. Великим досягненням є його балети — «Сім красунь» за мотивами Низами (пост. 1952, Баку) і «Тропою грому» (пост. 1958, Ленінградський театр опери й балету ім. С. М. Кірова, Ленінська премія, 1967). Кара Караєв — автор трьох симфоній (особливо значна 3-я симфонія — 1965), концерту для скрипки з оркестром (1967). Серед інших симфонічних творів: сюїти з балетів «Сім красунь» й «Тропою грому», поема «Лейли й Меджнун» (1947; Державна премія СРСР, 1948), «Албанська рапсодія» (1952), симфонічні гравюри «Дон Кіхот» (1960) і інні. Автор опери «Батьківщина» («Ветен», разом із Дж. Гаджиєвим, пост. 1945; Державна премія СРСР, 1946), романсів, струнного квартету (1947), добутку для скрипки й фортепіано, музики до драматичних спектаклів (більше 20), у тому числі «Антоній і Клеопатра» Шекспіра (премія ім. М. Ф. Ахундова, 1965), і фільмам (більше 20).

Джерела[ред.ред. код]