Страта (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кара (роман))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Страта»
Палітурка першого українського видання
Автор Дяченки Марина та Сергій
Назва мовою оригіналу Казнь
Країна Росія Росія
Мова російська
Жанр фентезі
Видавництво АСТ (Росія)
Фоліо (Україна)
Видано 1999
Видано українською 2017
Перекладач(і) Віктор Бойко (2017)
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 480
ISBN 5-237-03363-6

«Страта» (оригінальна назва — рос. Казнь) — роман українських письменників Марини та Сергія Дяченків; опублікований у видавництві «АСТ» 1999 року.

Опис книги[ред. | ред. код]

Польща Польща[ред. | ред. код]

«Кара» — це поєднання психологічної і фантастичної повістей — Дяченки люблять ставити своїх героїв в екстримальні ситуації і споглядати, чи здадуть вони екзамен на людяність

Відома письменниця, що пише фентезійні повісті, розведена, її викликають спеціальні служби — її колишній чоловік працював над таємним проектом побудови альтернативних світів і в одній із таких проєкцій застряг. Письменниця має його звідти витягнути. Неохоче але погоджується і так починається її випробування. В альтернативному світі, що створено уявою її «колишнього» є звинувачена у серійному вбиивстві і засуджена на смерть. Виконавцем має бути вампір, тобто особа, що залежна від гемоглобіну. І так героїня попадає у павутину інтриг, що сплетена хворою уявою її чоловіка.

А це тільки перший із тих світів — переходи до яких сховані у місцях, що можуть бити знайдені тільки письменницею. Починається гонитва за «творцем»...[1]

Росія Росія[ред. | ред. код]

Ірена Хміль, що видумує історії, подорожує дорогою світів, що створені геніальний божевільним — її колишнім чоловіком. Щоб вернутись, жінці потрібно знайти самого творця, і лише від неї залежить доля людей, котрих вона зустріне на своєму шляху. Можна, напевно, зробити ще один крок. От тільки яким буде наступний світ? Вибір, вічний вибір між вчинком і бездіяльністю, любов'ю і ненавистю...[2]

Україна Україна[ред. | ред. код]

...Письменниця Ірена Хміль потрапляє в лабіринт світів, створених таємничим Моделятором — її колишнім чоловіком, геніальним винахідником. Вона розуміє, що треба рішуче втрутитись, бо «творіння» безумця вже не контролюється його волею і може спричинити катастрофу, яка зруйнує світ...

Цитати з роману[ред. | ред. код]

Нарешті, Анджей зморщився, наче від кислятини. Встав із келихом у руці; за столом запанувало напружене мовчання. Анджей обвів присутніх похмурим поглядом — і запитав, нервово постукуючи кісточками пальців по краю столу:

— До речі, а що ви думаєте про смертну кару?..
З того часу ця фраза стала на курсі паролем. Коли не було що казати, питили, багатозначно переглядуючись: «А що ви думаєте про смертну кару?..»

Оригінальний текст (рос.)
Наконец, Анджей поморщился, как от кислятины. Встал с бокалом в руке; за столом воцарилось напряженное молчание. Анджей обвел присутствующих угрюмым взглядом — и спросил, нервно постукивая костяшками пальцев по краю стола:

— Кстати, а что вы думаете о смертной казни?..

С тех пор эта фраза стала на курсе паролем. Когда сказать было нечего, спрашивали, многозначительно переглядываясь: «А что вы думаете о смертной казни?..»

[3]

— Ти — Хміль. Все, що я роблю — в ім'я тебе і хмелю...
Оригінальний текст (рос.)
— Ты — Хмель. Всё, что я делаю — во имя тебя и во хмелю...

[3]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1999 — увійшов у 10-ку першого всеукраїнського конкурсу гостросюжетного роману «Золотий Бабай» (український переклад роману)
  • 1999 — неофіційна премія «Мармуровий фавн», категорія «Роман» (номінація)
  • 2000 — премія «Мандрівник», нагорода «Велика форма (романи)» (перемога)
  • 2000 — приз читацьких симпатій «Сігма-Ф», категорія «Велика форма (романи)» (перемога)

Видання[ред. | ред. код]

  • 1999 рік — видавництво «АСТ». (рос.)
  • 2001 рік — видавництво «Олма-пресс». (рос.)
  • 2004 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
  • 2006 рік — видавництво «Solaris» (назва — пол. Kaźń). (пол.)
  • 2006 рік — видавництво «Эксмо». (рос.)
  • 2006 рік — видавництво «Эксмо» (Збірка «Петля доріг»). (рос.)

Переклад українською[ред. | ред. код]

У 1999 році, роман «Страта» в авторському перекладі Дяченків українською мовою ввійшов до десятки романів-лауреатів першого всеукраїнського конкурсу гостросюжетного роману «Золотий Бабай».[4] Кращим на конкурсі «Золотий Бабай» був визнаний роман Василя Шкляра «Ключ» і видання лише цього роману проспонсорувало керівництва конкурсу. А переклад роману "Страта" українською з'явився лише через 18 років, у 2017, у харківському видавництві Фоліо.

  • Сергій та Марина Дячинки. Страта. Переклад з російської: Віктор Бойко; художник-ілюстратор: Ю. Нікітін; художник-оформлювач: Н. Галавур. Харків: Фоліо, 2017. 349 стор. ISBN 978-966-03-7744-8 (серія "Світи Марини та Сергія Дяченків", том 1)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Марина та Сергій Дяченки. Кара на сайті Czytelnia. — Процитовано 4 січня 2013 (пол.)
  2. Марина Дяченки, Сергій Дяченко. Кара на сайті «LiveLib». — Процитовано 4 січня 2013 (рос.)
  3. а б Сергій та Марина Дячинки. Страта. Переклад з російської: Віктор Бойко; художник-ілюстратор: Ю. Нікітін; художник-оформлювач: Н. Галавур. Харків: Фоліо, 2017. 349 стор. ISBN 978-966-03-7744-8 (серія "Світи Марини та Сергія Дяченків", том 1)
  4. Українська фантастика виходить у лідери. В Росії - День, 6 травня 2000

Посилання[ред. | ред. код]