Карбункул (хвороба)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карбункул
Спеціальність дерматологія і інфекційні хвороби
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 1B75.1
МКХ-10 L02
DiseasesDB 29434
MeSH D002270
SNOMED CT 416893007
CMNS: Carbuncles у Вікісховищі

Карбу́нкул (лат. carbunculus, заст. димєниця, бубонесъ[1]) — розлите гнійно-некротичне запалення глибоких шарів дерми і гіподерми із залученням до процесу групи сусідніх сальних залоз, волосяних фолікулів та підшкірної клітковини. При карбункулі гнійно-некротичний інфільтрат займає велику площу і поширюється в більш глибоких шарах дерми і гіподерми, ніж при фурункулі. Входить до групи піодермій.

Походження назви[ред. | ред. код]

Слово «карбункул» походить від лат. carbonum («вугілля») і буквально означає «вугільник», тому що в процесі гнійно-некротичного запалення утворюються великі ділянки некрозу, які мають темний колір, що й послужило підставою до порівняння захворювання з вугіллям.

Етіологія[ред. | ред. код]

Збудник — золотистий стафілокок, рідше — інші види стафілокока, стрептокок або змішана інфекція.

Патогенез[ред. | ред. код]

У патогенезі відіграють роль виснаження (внаслідок хронічного недоїдання або перенесеного важкого загального захворювання) та порушення обміну речовин, особливо вуглеводного (при цукровому діабеті).

Клінічні ознаки[ред. | ред. код]

Локалізація — задня поверхня шиї, спина, поперек, сідниці.

Клінічний перебіг. На початку розвитку карбункула в шкірі виявляють кілька окремих щільних вузликів, які зливаються в один інфільтрат. Останній збільшується, іноді досягаючи розмірів дитячої долоні. Поверхня його набуває напівкулясту форму, шкіра стає напруженою, центр інфільтрату має синюшне забарвлення: виражена місцева болючість. Це перша стадія розвитку інфільтрату, що триває 8–12 днів.

Потім в ділянці інфільтрату формується кілька пустул, покришки яких розкриваються, і утворюється кілька отворів, що надають карбункулу вигляд, який нагадує решето. Через ці отвори виділяються гній і некротичні маси часто зеленого кольору з домішкою крові. Поступово всі великі ділянки центру карбункула піддаються некрозу. Відторгнуті маси утворюють великий дефект тканини — формується глибока виразка, іноді доходить до м'язів. Друга стадія — стадія нагноєння і некрозу — триває від 14 до 20 днів.

Далі виразка заповнюється грануляційною тканиною і утворюється, як правило, грубий глибокий рубець, спаяний з підлеглими тканинами. Великі рубці залишаються і після оперативного втручання.

Зазвичай бувають одиночні карбункули. Їхній розвиток супроводжується високою температурою до 40 °C, значною інтоксикацією, нудотою, блюванням, головним болем, втратою апетиту, нездужанням. Ці явища особливо виражені при карбункулі обличчя. Злоякісний перебіг карбункула можна спостерігати в похилому віці, у виснажених хворих, що страждають на декомпенсований цукровий діабет, при нервово-психічній перевтомі. У цих випадках з'являються невралгічний біль, марення або ж глибока прострація, гарячка септичного характеру. З ускладнень відмічають лімфангіт, лімфаденіт, тромбофлебіт, гнійний менінгіт, сепсис. Смерть може наступити від профузної кровотечі з великої судини і від сепсису. При локалізації в області носа, верхньої губи можливий тяжкий менінгіт.

Диференційну діагностику проводять із карбункулом при сибірці, при якому є відсутність болю у місці ураження, більш різко виражений і поширений набряк тканин; в ділянці пустули спостерігають утворення чорного струпа, що нагадує вугілля (грец. άνθρακξ), і виявляють збудника — аеробну грампозитивну Bacillus anthracis. Від фурункула карбункул легко відрізнити на основі описаної вище клінічної картини.

Лікування[ред. | ред. код]

Негайна госпіталізація в хірургічне відділення. З початку розвитку карбункула обколюють вогнище розчином пеніциліну по 200 000—450 000 одиниць дії щоденно упродовж 2–3 днів. Показані струми ультрависоких частот. На поверхню карбункула накладають асептичну пов'язку. Суворий ліжковий режим (не можна навіть розмовляти), рідка молочно-рослинна їжа, багато пиття, внутрішньом'язово антибіотики за схемою.

Безуспішність консервативного лікування та збільшення інтоксикації є показаннями до оперативного лікування. Операція полягає у широкому розтині та видаленні нежиттєздатних тканин. Рану тампонують. Через 2–3 дні проводять заміну тампонів. При карбункулі обличчя лікування консервативне.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Карбункулъ // Ганна Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 214—221. ISBN 978-966-02-5048-2.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Загальна хірургія: підручник для студ. вищих навч. закладів / за ред. проф.: Я. С. Березницького, М. П. Захараша, В. Г. Мішалова, В. О. Шідловського. — Вінниця: Нова Книга, 2018. — 344 с. : іл. ISBN 978-966-382-702-5 (С.229-232)
  • Хірургія: підручник у двох томах / Р. О. Сабадишин [та ін.]. — Вінниця: Нова книга, 2018 — Т.1 : Загальна хірургія з основними видами хірургічної патології. Лікування хворого в хірургічному стаціонарі. — 2018. — 782 с. : табл., іл. ISBN 978-966-382-705-6 (С.663-664)

Посилання[ред. | ред. код]