Карбюратор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карбюратор Weber
Схема карбюратора

Карбюратор — пристрій, що використовується для отримання суміші повітря з паливом для двигуна внутрішнього згоряння. Був винайдений Карлом Бенцом у 1885 році і запатентований в 1886 році. Слово «карбюратор» походить від фр. carbure, що означає карбід.

Історія[ред.ред. код]

Карбюратор винайшов Карл Бенц у 1885 році. Очевидно, над схожим пристроєм також працювали угорські інженери Янош Чонка і Донат Банкі. Тим часом, у Англії, Фрідріх Вільям Ланчестер також експериментував на ранніх стадіях із гнітовими карбюраторами. У 1896 р. Фрідріх і його брат побудували перший бензиновий автомобіль, що мав одноциліндровий двигун внутрішнього згорання з ланцюговим приводом потужністю 5 к.с. Незадоволені продуктивністю та потужністю, наступного року вони побудували новий двигун, цього разу з двома циліндрами, розташованими горизонтально, і встановили на нього карбюратор нової конструкції. Автомобіль витримав 1600-кілометровий тест у 1900 році, успішно затвердивши карбюратор як важливий крок уперед в автомобільній інженерії.

Сумішоутворення[ред.ред. код]

Сумішоутворення (карбюрація) - це процес приготування пальної суміші в карбюраторних двигунах. Суть полягає в перетворенні рідкого бензину у дрібно-розпилений за рахунок різниці швидкості підходу повітря (100-150 м/с) і палива (5-7 м/с), його випаровуванні і змішуванні із повітрям. Бензин дозується згідно з режимом роботи двигуна, при цьму карбюратор дозволяє змінювати кількісне співвідношення розпиленого палива і повітря до оптимального (1:14.7). Сам процес проходить дуже швидко (тисячні долі секунди), оптимальна температура становить 45-65 °C.

Паливна суміш може бути бідна, збіднена, нормальна, збагачена та багата.

Стандартна суміш для двигуна з малою зміною обертів - нормальна: 13 л повітря на 1 л палива.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]