Карел Гавлічек-Боровський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карел Гавлічек-Боровський
чеськ. Karel Havlíček Borovský
Карел Гавлічек-Боровський
Карел Гавлічек-Боровський
Псевдоніми, криптоніми: Карел Боровський
Дата народження: 31 жовтня 1821(1821-10-31)
Місце народження: м. Борово (тепер Південно-Чеська область), Австрійська імперія
Дата смерті: 29 липня 1856(1856-07-29) (34 роки)
Місце смерті: Прага, Австро-Угорщина
Національність: чех
Громадянство: Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Мова творів: чеська
Рід діяльності: поет і публіцист

Карел Гавлічек-Боровський (чеськ. Karel Havlíček Borovský; *31 жовтня 1821, м. Борово, Південно-Чеська область — †29 липня 1856, Прага) — чеський поет і публіцист, громадський і політичний діяч; один із фундаторів чеської журналістики, сатири та літературної критики.

Біографія[ред.ред. код]

Карел Гавлічек-Боровський народився в родині торгівця. Скінчивши навчання у гімназії у містечку Німецький Брід (нині Гавлічкув-Брод), продовжив освіту в Карловому університеті в Празі (183840), потому в духовній семінарії, з якої його включили за вільнодумство (1841).

Вивчаючи мови, літератури та історію слов'янських народів, Карел Гавлічек близько зійшовся з відомим німецьким поетом і перекладачем Йозефом Юнґманом та славетним чеським і словацьким мовознавцем і поетом Павлом Шафариком. Саме за рекомандацією останнього Гавлічек отримав місце домашнього вчителя у Москві, де провів майже 10 років (184344). У цей період сформувались русофільські та панславістські погляди дослідника і педагога.

По поверненні до Богемії зайнявся публіцистикою. За сприяння Франтішека Палацького він став редактором чеської газети «Празькі новини» (чеськ. Pražské noviny; 184648) та літературного додатку до неї часопису «Чеська бджола» (чеськ. Česka včela). У цих виданнях Гавлічек опублікував низку статей, у яких сформулював ідею австрославізма. Виступав також зі статтями на захист визвольної боротьби ірландського народу.

Будинок у Бріксені, де жив Гавлічек

З початком революційних подій 1848 року Гавлічек покинув «Празькі новини» й заснував політичну газету «Народні новини» (чеськ. Národní noviny), що стала впливовим і популярним органом чеських лібералів. 1848 року його було обрано до чеського сейму й австрійського парламенту. Карел Гавлічек-Боровський був одним із організаторів загальнослов'янського з'їзду в Празі, навіть виїжджав спеціально до Польщі та Хорватії, щоб навернути польських і хорватських літераторів до участі в заході.

Гавлічек виступав проти реакційного австрійсього режиму, що утвердився в квітні 1849 року, за що навіть притягувався до суду. Після заборони газети «Народні новини» та її сатиричного додатку «Одрук» (чеськ. Šotek) у січні 1850 року до 1851 року випускав у Кутній-Горі газету «Слован» (Slovan). У 1851 році видав памфлетно-полемічні книжки «Дух народної газети» та «Кутногорські епістоли (листи)» (чеськ. Epištoly kutnohorské). У тому ж році (1851), попри те, що спромігся виграти судовий процес, у якому йому інкримінувався зміст його доробку, Гавлічка було вислано до Бріксена (Тіроль, нині Брессаноне, Італія).

Лише в квітні 1855 року Гавлічку, на той час уже тяжко хворому, було дозволено повернутися до Праги. 29 липня 1856 року Карела Гавлічка-Боровського не стало. В останню путь його (як народного трибуна) проводжало близько п'яти тисяч осіб.

Літературна діяльність[ред.ред. код]

Основу художньої спадщини Гавлічка-Боровського становлять сатиричний поеми, а також серія епіграм (загалом близько 8 десятків), спрямованих проти монархії та церкви.

Твори Карела Гавлічка поширювались переважно у списках.

Пам'ятник Гавлічку в Кутній-Горі
Головні твори
  • «Кутногорські листи» (чеськ. Epištoly kutnohorské);
  • поема «Тірольські елегії» (чеськ. Tyrolské elegie, 1852, опублік. 1861);
  • «Хрещення св. Володимира» (чеськ. Křest svatého Vladimíra, 184854, опублікю повністю 1876);
  • «Король Лавра» (чеськ. Král Lávra, 1854, опублік. 1870);
  • «Картини з Русі» (чеськ. Obrazy z Rus).

Гавлічек-Боровський і Україна[ред.ред. код]

Українська тематика присутня в творчості Гавлічка-Боровського і навіяна передусім спогадами про перебування в Галичині. Це зокрема: статті «Слов'янин і чех», «Слов'янська політика» (обидві 1846); вірш-епіграма «Патрони Галичини» тощо.

Українською окремі вірші Карела Гавлічка перекладали М. Лукаш, О. Шевченко та інші.

Джерела і посилання[ред.ред. код]